Постанова № 38175437, 08.04.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3327/13-а

08 квітня 2014 р. 17год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Щербакова В. В. (головуючий), суддів Дудар О.М. Кравчук Т.О. , за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідачів 1,2,3,4: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини А0796, Командира військової частини А0796 - генерала-лейтенанта Колесника Ігоря Івановича, Начальника Генерального штабу Головнокомандувача ЗС України - генерала-полковника Замана В.М., Міністра оборони України Лєбедєва П.В., про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А0796, Командира військової частини А0796 - генерала-лейтенанта Колесника Ігоря Івановича, Начальника Генерального штабу Головнокомандувача ЗС України - генерала-полковника Замана В.М., Міністра оборони України Лєбедєва П.В. у якому, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати наказ №317 від 08.07.2013 року, п. п. 2, 3 наказу №450 від 12.09.2013 року «Про результати службового розслідування» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність та внесення клопотання перед Командувачем Сухопутних військ ЗС України про розгляд питання на предмет відповідності останнім займаній посаді, п. 2 наказу №214 від 27.09.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», наказ від 02.12.2013 року №385 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «е» через службову невідповідність, акт службового розслідування від 31.08.2013 року, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом №450 від 12.09.2013 року «Про результати службового розслідування» на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за нестачу у військовій частині А0796 матеріальних цінностей (пального) в той час, як за основною так і за тимчасово виконуваною посадою до відання позивача не входили питання, пов'язані з матеріальною відповідальністю за зберіганням таких матеріальних цінностей (пального).

Крім того, зазначив, що службове розслідування відносно нього було проведено без залучення безпосереднього начальника, що є порушенням Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України; притягнення до дисциплінарної відповідальності мало місце поза межами встановлених на те Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» строків, обставин вчинення правопорушення саме позивачем взагалі з'ясовано не було, оскільки не встановлено часу, впродовж якого пальне вибуло з запасів поточного забезпечення, як і не визначено, в який саме спосіб і яким чином ОСОБА_1 посприяв цьому; при визначені міри стягнення у наказах №450 від 12.09.2013 року та №214 від 27.09.2013 року не враховано попередньої поведінки позивача, тривалості його перебування на посаді начальника тилу, рівня знань про порядок служби.

Також позивач зазначив, що обставини, викладені в акті службового розслідування від 31.08.2013 року, жодним чином не свідчать про порушення ним Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України та Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України. Натомість, позивач вважає, що формулювання висновків акту службового розслідування свідчить, не лише про відсутність об'єктивної сторони правопорушення у його діяннях, а й про те, що вина у вчиненні дисциплінарного проступку доведена не була.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

Представник відповідача подав заперечення проти позову у яких позовні вимоги не визнав та просив повністю відмовити у їх задоволенні. На обґрунтування поданим запереченням зазначив, що дисциплінарне стягнення на позивача було накладене в межах строку, визначеного Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».

Посилання позивача на проведення службового розслідування без участі його безпосереднього керівника представник відповідача спростовує тим, що командиром військової частини А0796, який на момент проведення службового розслідування був керівником позивача, безпосередньо видано накази про призначення службового розслідування, про його продовження, про результати службового розслідування, а також затверджено акт службового розслідування та проведено бесіду з позивачем за результатами такого розслідування.

Також представник відповідача зазначив, що під час проведення службового розслідування було встановлено порушення позивачем вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, Положення про матеріально-технічне забезпечення управління 13 армійського корпусу, Положення про інвентаризацію військового майна. Вказує, що неналежне виконання службових обов'язків позивачем підтверджується, зокрема, результатами проведеного аудиту, оформленого аудиторським звітом №234/1/31/61 від 04.06.2013 року «Про результати внутрішнього аудиту відповідності окремих питань фінансово-господарської діяльності служби пально-мастильних матеріалів військової частини А1337 за період з 01.01.2008 року по 20.03.2013 року.

В свою чергу, представник відповідача зазначив, що 27.09.2013 року, на підставі статті 12, 94 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних Сил України пунктом 1 наказу №214 від 27.09.2013 року, спірний пункт 2 наказу командира військової частини А0796 від 12.09.2013 року №450 «Про результати службового розслідування» скасовано.

Пунктом 2 вищевказаного наказу на позивача було накладене дисциплінарне стягнення у в вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю. Представник відповідача вважає, що п. 2 наказу №214 від 27.09.2013 року винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у письмових заперечення проти позову.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 04.11.1983 року по 02.12.2013 року позивач проходив військову службу в Збройних Силах (СРСР) України.

Наказом командира військової частини А0796 №236 від 08.07.2006 року останнього призначено на посаду заступника начальника відділу логістики з тилового забезпечення.

У період з 19.09.2011 року по 01.08.2012 року позивач тимчасово виконував обов'язки заступника командира військової частини А0796 з матеріально-технічного забезпечення; у період з 11.08.2011 року по 01.08.2012 року - перебував на посаді начальника тилу військової частини А0796 (а. с. 10 т. 1).

Наказом командира військової частини А0796 №457 від 25.11.2010 року «Про створення гарнізонного об'єднання стаціонарного пункту заправки пальним та мастильними матеріалами частин Рівненського гарнізону» на базі військової частини А1801 було створено гарнізонний об'єднаний стаціонарний пункт заправки пальним та мастильними матеріалами (а. с. 157, 158 т. 1).

В період з 25 по 26 лютого 2013 року офіцерами відділення виявлення та розслідування корупційних правопорушень у зонах діяльності органів управління Військової служби правопорядку відділу по боротьбі з корупцією Західного територіального управління Військової служби правопорядку майором юстиції Іщенко І.О. та капітаном юстиції Гринчуком А.А., з метою контролю господарської діяльності у військових частинах та перевірки правильності і своєчасності виконання законів, постанов Кабінету Міністрів України, керівних документів Міністерства оборони України з питань ведення військового (корабельного) господарства, а також контролю проведення інвентаризації, було проведено перевірку служби пально-мастильних матеріалів військової частини А1801.

Результати перевірки служби пально-мастильних матеріалів військової частини А1801 відображені в доповіді від 26.02.2013 на ім'я начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку, в якій зазначено, що в ході перевірки із залученням в якості спеціаліста начальника служби пально-мастильних матеріалів військової частини А1519 майора Маляренко Ю.В. було проведено зняття залишків пально-мастильних матеріалів на складі пально-мастильних матеріалів військової частини А1801. За результатами зняття залишків пально-мастильних матеріалів поточного забезпечення було встановлено невідповідність кількості фактично наявних пально-мастильних матеріалів обліковим даним військової частини А1801, а саме: автомобільного бензину А-76 на 29533 кг, А-80 - на 1144 кг, А-92 - на 96 кг, А-95 - на 65 кг, дизельного пального «Л-0,2-62» на 32040 кг, «З-0,2-25» - на 10636 кг.

Наказом командира військової частини А0796 від 27.02.2013 №99, з метою встановлення причин та умов розбіжності в обліку та наявності пально-мастильних матеріалів у військовій частині А1801, призначено службове розслідування, для проведення якого призначено комісію у складі: голова комісії - старший офіцер відділу організації матеріально-технічного забезпечення командного центру штабу військової частини А0796 підполковник Горжий С.С. та членів комісії - старший офіцер відділення організації оперативного забезпечення командного центру штабу військової частини А0796 підполковник Масник С.В., старший офіцер фінансово-економічного відділу військової частини А0796 майор Стрілка В.Я.

На підставі наказу командира військової частини А0796 від 01.03.2013 №108 в період з 01.03.2013 року по 07.03.2013 року комісією в складі: голови комісії старшого офіцера відділу організації матеріально-технічного забезпечення командного центру штабу військової частини А0796 підполковника Горжия С.С. та членів комісії - старшого офіцера відділу організації оперативного забезпечення командного центру штабу військової частини А0796 підполковника Масника С.В., заступника командира військової частини А1769 з тилу - начальника тилу майора Агібалова Ю.В., старшого офіцера фінансово-економічного відділу військової частини А0796 майора Стрілки В.Я., старшого техніка відділення військової безпеки дорожнього руху Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку старшого прапорщика Мороз О.М. проведено перевірку відповідності облікових даних з фактичною наявністю пально-мастильних матеріалів на пункті заправлення А1801.

За результатами перевірки складено акт №611 від 11.03.2013 року (а. с. 148-150 т. 1).

Відповідно до вказаного акту, наявність пального поточного постачання визначалась шляхом заповнення автоцистерни АЦ-7-4310, заводський № 9107006, військовий № 5538 Н9 до повної (ємність цистерни складає 7023л, калібрована 1991 році заводом-виробником), з послідуючим виміром густини нафтопродукту і множенням цієї кількості на заміряну густину продукту - визначалась його вага. При заповненні автомобільної цистерни меншою кількістю пального від каліброваного об'єму (залишки пального) недостаюча кількість пального доливалась до повного об'єму автоцистерни через паливно-роздавальні колонки КЕД-50-0,25 заводські номери 47 на бензин А-76, 65 - на дизельне паливо ДП-«З-0,2-25» (калібрування паливно-роздавальних колонок проведено в липні 2011 року військовою частиною А1124) через лічильник, з послідуючим відніманням залитої кількості нафтопродукту через паливно-роздавальні колонки від загальної кількості даного сорту нафтопродукту. Наявність бензину А-95 і бензину А-92 перевірялась шляхом заміру висоти наливу метрштоком в бочках БСО-1-2-0, щільності та температури нафтоденсиметрами з послідуючим визначенням кількості пально-мастильних матеріалів в літрах і шляхом множення цієї кількості на заміряну густину продукту визначалась його вага.

Наявність пального недоторканого запасу визначалась шляхом заповнення автоцистерни АЦ-7-4310 заводський № 9107006 військовий № 5538Н9 до повної (ємність цистерни складає 7023л, калібрована в 1991 році заводом-виробником) з послідуючим виміром густини нафтопродукту і множенням цієї кількості на заміряну густину продукту - визначалась його вага. При заповненні автомобільної цистерни меншою кількістю пального від каліброваного об'єму (залишки пального) ця кількість пального викачувалась з автомобільної цистерни в резервуари за допомогою колонки ручної КР-40 через лічильник.

Станом на 04.03.2013 на пункті заправлення всі прибуткові та витратні документи були проведені по книгах обліку служби пального. Виведені залишки.

Наявність води в резервуарах перевірялась за допомогою водочутливої пасти. Під час проведених замірів вода в резервуарах відсутня.

За результатами аналізу облікових даних книг обліку "Наявності та руху матеріальних засобі служби пально-мастильних матеріалів" Ф-27 (інвентарний номер №284, 219) і фактичною наявністю пального на пункті заправлення військової частини А1801 отримано наступні дані щодо поточного забезпечення:

Бензин А-76 - нестача 29925 кг,

Бензин А-92 - нестача 77 кг,

Бензин А-95 - нестача 97 кг,

Бензин А-80 - нестача 1144 кг,

Дизпаливо ДП «З»-0,2-25 - нестача 11047 кг,

Дизпаливо ДП «Л» марки С - нестача 7712 кг,

та недоторканого запасу: бензин А-80 - нестача 86 кг.

В ході вищевказаного розслідування встановлено, що однією із причин нестачі пального було допущення порушення позивачем Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, Положення про матеріально-технічне забезпечення управління 13 армійського корпусу, Положення про інвентаризацію військового майна. Зокрема, начальник тилу військової частини А0796 полковник ОСОБА_1 не організував своєчасне проведення гарнізонних заходів щодо тилового забезпечення військових частин Рівненського гарнізону, чим порушив вимоги статті 13 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, не організував ведення оперативного обліку та звітності, забезпечення утримання пально-мастильних матеріалів у підпорядкованих військових частинах, не організував проведення перевірок, інвентаризації матеріальних засобів по підпорядкованих службах тилу з'єднання, не вжив заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів у підпорядкованих військових частинах, чим порушив вимоги пунктів 1.3, 1.4. Розділу III «Положення про об'єднаний орган матеріально-технічного забезпечення управління армійського корпусу». Крім того, полковник ОСОБА_1 не проконтролював виконання наказу начальника Рівненського гарнізону від 09 лютого 2012 року №4 «Про створення гарнізонного об'єднаного стаціонарного пункту заправки пальним та мастильними матеріалами частин Рівненського гарнізону», чим порушено вимоги пункту 8 даного наказу.

Вищеперелічене входило до посадових обов'язків позивача за основною та тимчасово виконуваною посадою.

Разом з тим, відповідно до п. 4 наказу №142 від 25.03.2013 року «Про результати службового розслідування» (а. с. 138 т. 1) вирішено не притягувати ОСОБА_1 до відповідальності у зв'язку з відрядженням останнього для навчання до військової академії Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації м. Москва (наказ від 31.08.2012 року №194; термін відрядження з 31.08.2012 року по 01.07.2013 року (а. с. 175 т. 1).

Відповідно до наказу командира військової частини А0796 від 02.07.2013 року №148 полковник ОСОБА_1 вважався таким, що прибув з відрядження і приступив до виконання службових обов'язків (а. с. 173 т. 1).

Наказом командира військової частини А0796 №317 від 08.07.2013 року «Про призначення службового розслідування» після повернення позивача з відрядження було призначене окреме службове розслідування (а. с. 120, 121 т. 1).

Наказом командира військової частини А0796 (по стройовій частині) від 15.07.2013 року №159, в зв'язку з перебуванням позивача у черговій відпустці за 2013 рік, термін проведення службового розслідування був продовжений до 20 серпня 2013 року (а. с. 174 т. 1).

В подальшому, наказом командира військової частини А0796 (по стройовій частині) від 20.08.2013 року №191, в зв'язку з перебуванням позивача у відрядженні, у військовій частині А0998, термін проведення службового розслідування був продовжений до 02 вересня 2013 року (а. с. 174 т. 1).

Акт службового розслідування затверджений 31.08.2013 року (а. с. 115 т. 1).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1.2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 року №82, службове розслідування проводиться у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду.

Згідно з п. 1.3, п. 1.5, п. 1.6 вказаної Інструкції рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.

Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць.

У термін службового розслідування не включається час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні.

Аналогічні норми містяться і в ст. 85 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».

Даючи правову оцінку спірному наказу №317 від 08.07.2013 року «Про призначення службового розслідування» суд приходить до висновку, що він винесений а межах строків, встановлених п. 1.2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний наказ за своєю сутністю винесений з метою встановлення об'єктивних обставин та для забезпечення реалізації права позивача на дачу пояснень з приводу допущених порушень.

Обґрунтування позивача стосовно того, що службове розслідування було проведено без залучення його безпосереднього начальника судом до уваги не беруться, оскільки участь командира військової частини А0796, який був безпосереднім начальником позивача на час виконання службових обов'язків в спірний період, фактично виявилася у виданні наказів про призначення службового розслідування, про його продовження, про результати службового розслідування, а також при затвердженні акту службового розслідування та проведенні бесіди за результатами розслідування.

З приводу заявлених позивачем позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування від 31.08.2013 року (а. с. 115-147 т. 1), а також п. п. 2, 3 наказу №450 від 12.09.2013 року «Про результати службового розслідування» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність та внесення клопотання перед Командувачем Сухопутних військ ЗС України про розгляд питання на предмет відповідності останнім займаній посаді (а. с. 16-23 т.1), суд зазначає наступне.

По-перше, пунктом 1 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України №214 від 27.09.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а. с. 64 т. 1) пункт 2 наказу №450 від 12.09.2013 року скасовано. В свою чергу, пункт 3 даного наказу щодо внесення клопотання перед Командувачем Сухопутних військ ЗС України про розгляд питання на предмет відповідності останнім займаній посаді втратив свою сутність, оскільки вже пунктом 2 наказу №214 від 27.09.2013 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

А, по друге, з Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 року №82, вбачається, що результати проведеної перевірки оформляються відповідним актом. В свою чергу, посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення (п. 5.1 Інструкції).

Тобто, акт службового розслідування є лише матеріальною формою фіксації результатів перевірки, а також підставою для розгляду питання про прийняття відповідного рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права слідує, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, ці рішення дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Акт службового розслідування, а також п. п. 2, 3 наказу №450 від 12.09.2013 року не породжують обов'язкових юридичних наслідків для позивача.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування від 31.08.2013 року та п. п. 2, 3 наказу №450 від 12.09.2013 року належить відмовити.

Даючи правову оцінку п. 2 наказу №214 від 27.09.2013 року, яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, та наказу від 02.12.2013 року №385 (по особовому складу), яким останнього звільнено у запас через службову невідповідність, суд зазначає наступне.

Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (далі - Статут).

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.

Статтями 29, 30 Статуту визначено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.

Відповідно до статті 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, військовослужбовці від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Дисциплінарна відповідальність військовослужбовців Збройних Сил України передбачена зокрема, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (Далі-Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, військовою дисципліною є бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Обов'язки кожного військовослужбовця визначені статтею 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», до яких відносяться, зокрема, додержання Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів тощо.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Підставами для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності визначеними статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, є невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування (а. с. 115-120 т. 1) позивач будучи військовою посадовою особою - начальником тилу військової частини А0796 та як начальник тилу з'єднання порушив, зокрема, вимоги статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, частини 2, 3 пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, пункту 3.1.9., 3.8.2 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, вимоги пунктів 2, 3 «Положення про матеріально-технічне забезпечення управління 13 армійського корпусу», затвердженого наказом командира військової частини А0796 №63 від 17.02.2009 року, «Положення про інвентаризацію військового майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 року №748.

Неналежне виконання позивачем службових обов'язків також підтверджується результатами проведеного аудиту (аудиторський звіт №234/1/31/61 від 04.06.2013 року «Про результати внутрішнього аудиту відповідності окремих питань фінансово-господарської діяльності служби пально-мастильних матеріалів військової частини А1337 за період з 01.01.2008 року по 20.03.2013 року (а. с. 166, 193-246 т. 1, а. с. 1-42 т. 2)).

Так, аудитом додатково було встановлено нестачу в сумі 149291,44 грн. та незаконне списання пально-мастильних матеріалів за шляховими листами на загальну суму 4702,12 грн., а також встановлено, що причинами виникнення зазначеної нестачі є невиконання посадовими особами військової частини А1337, в тому числі і посадовими особами служб тилу, вимог нормативно-правових актів.

Перелік дисциплінарних стягнень, що можуть бути накладені на молодших та старших офіцерів встановлений статтею 68 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України». Так, на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність;

д) пониження в посаді;

е) пониження військового звання на один ступінь;

є) звільнення з військової служби за службовою

невідповідністю;

ж) позбавлення військового звання.

Згідно з ст. 83 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 12 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), і за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю відповідачами враховано суть діяння, обставини його скоєння, характеристику позивача за попередній період служби, а тому вид застосованого до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю відповідає характеру вчиненого дисциплінарного проступку.

Таким чином, п. 2 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройними Силами України №214 від 27.09.2013 року та наказ Міністра оборони України (по особовому складу) №385 від 02.12.2013 року в частині звільнення ОСОБА_1 у запас через службову невідповідність є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а накладене на позивача дисциплінарне стягнення є таким, що визначене Дисциплінарним статутом Збройних Сил України і відповідає військовому званню позивача та дисциплінарній владі Міністра оборони України.

Посилання позивача на порушення відповідачем положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині пропущення строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності спростовуються наступним.

Згідно з ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, відносно якого проводилося службове розслідування, дисциплінарне стягнення має бути накладено протягом місяця від дня його закінчення.

З акту службового розслідування вбачається, що службове розслідування закінчене 31.08.2013 року. За результатами службового розслідування 12.09.2013 року був виданий наказ командира військової частини А0796 від 12.09.2013 року №450, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення. Відтак, строки накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 відповідачем не порушені.

Похідні позовні вимоги позивача про поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволенню не належать, оскільки, як вже встановлено судом вище по тексту, останнього було правомірно притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не належать до задоволення.

Підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судового збору - відсутні, оскільки, у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір», останній звільнений від його сплати.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий cуддя Щербаков В. В.

Судді Дудар О.М.

Кравчук Т.О.