Постанова № 38175397, 31.03.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2014 рокум. ПолтаваСправа №2а-1670/6098/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Марченко О.Є.,

та представників сторін:

від позивача - Риль В.Є.,

від відповідача - Вербицька І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "КРМП") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2012 року №0012122301/1287, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 210 187 грн.

В обґрунтування даних позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси ПрАТ "КРМП" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій з Приватним підприємством "Фінтехснаб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпромстандарт" повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях проти позову посилався на обставини, встановлені в ході проведення позапланової виїзної перевірки ПрАТ "КРМП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по день закриття, викладені в акті перевірки від 20 липня 2012 року №2392/22-209/13962545.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ПрАТ "КРМП" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (25.11); інші будівельно-монтажні роботи (43.29); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); будівництво житлових і нежитлових будівель (основний, 41.20); будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (42.22).

Фахівцями Кременчуцької ОДПІ в період з 09 липня 2012 року по 13 липня 2012 року проведено виїзну позапланову перевірку ПрАТ "КРМП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по день закриття, у зв'язку з надходженням відомостей Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про зняття з обліку у зв'язку з ліквідацією.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 20 липня 2012 року №2392/22-209/13962545 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому, окрім іншого, вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі по тексту також ПДВ) загалом в розмірі 209 665 грн, в тому числі: за січень 2011 року - 8348 грн; за лютий 2011 року - 102 591 грн; за березень 2011 року - 51 483 грн; за квітень 2011 року - 8828 грн; за травень 2011 року - 35465 грн; за червень 2011 року - 305 грн; за липень 2011 року - 561 грн та за листопад 2011 року - 2084 грн /т. І, а.с. 12-31/.

На підставі висновків Акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 30 серпня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0012122301/1287, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 210 187 грн (в т.ч., 209 665 грн основного платежу, 522 грн - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 11/.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його нечинним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту Акта перевірки судом встановлено, що висновок про неправомірність включення ПрАТ "КРМП" у 2011 році до складу податкового кредиту суми ПДВ загалом в розмірі 209 665 грн в результаті придбання у ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт" товарів (послуг), податкова інспекція обґрунтовує наступним.

Так, в ході перевірки податковим органом встановлено, що операції між позивачем та ПП "Фінтехснаб" не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Крім того, на перевірку позивачем не надано товарно-транспортні накладні, дорожні листи, якими б підтверджувалось фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до бази "Контрагенти" встановлено, що підприємство ПП "Фінтехснаб" за період січень, березень та листопад 2011 року формувало свій податковий кредит від контрагентів, які мають ознаки фіктивності, а саме - ПП "Екобудсервіс-Плюс", відносно якого до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, та ТОВ "Кремавтобуд", якому 27 грудня 2011 року анульовано свідоцтва платника ПДВ. Крім того, у даних підприємств відсутні основні засоби, кількість працюючих складала 1 чол.

При дослідженні взаємовідносин між ПрАТ "КРМП" та ТОВ "Спецпромстандарт" податковим органом встановлено, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні заповнені з порушенням правил оформлення первинних документів на перевезення, а саме, в них відсутні печатка і підпис перевізників.

Також відповідно до даних бази "Контрагенти" встановлено, що підприємство ТОВ "Спецпромстандарт" за період січень-липень 2011 року формувало свій податковий кредит від ТОВ "Технорес" та ПП "Спецбуд-Інвест", відносно яких до ЄДР внесено записи про їх відсутність за місцезнаходженням.

Виходячи з викладеного, Кременчуцька ОДПІ зробила висновок про те, що договори між ПрАТ "КРМП" та ПП "Фінтехснаб", ТОВ "Спецпромстандарт" укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, шляхом перерахування грошових коштів підприємствам, в рахунок сплати за товар (послуги), які фактично не має можливості підтвердити при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

З приводу зазначених вище доводів контролюючого органу суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Перш за все, хибними, на думку суду, є посилання контролюючого органу на відсутність контрагентів постачальників позивача за їх фактичним місцезнаходженням та відсутність у останніх необхідних виробничих потужностей і трудових ресурсів як на підставу для визнання безтоварними господарських операцій ПрАТ "КРМП" з ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт".

Так, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

У ході судового розгляду справи позивач стверджував про те, що суму коштів в розмірі 209 665 грн ПрАТ "КРМП" до податкового кредиту віднесено у зв'язку із здійсненням господарських операцій з придбання у ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт" товарів (послуг).

Зокрема, позивач зазначав, що на підставі договору від 10 березня 2010 року №15 ПрАТ "КРМП" у січні, березні та листопаді 2011 року придбало у ПП "Фінтехснаб" товари (металовироби) та послуги (субпідряд) загальною вартістю 99 222 грн 40 коп. (в т.ч., ПДВ - 16 536 грн 35 коп.).

Крім викладеного, наполягав на тому, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 січня 2011 року №12 ПрАТ "КРМП" протягом лютого-липня 2011 року придбало у ТОВ "Спецпромстандарт" товари загальною вартістю 1 158 765 грн (в т.ч., ПДВ - 193 127 грн 50 коп.).

На підтвердження наведених доводів позивач надав до матеріалів справи копії зазначених вище договорів /т. І, а.с. 41-42, 54-55/.

Судом встановлено, що за умовами договору від 10 березня 2010 року №15 /т. І, а.с. 41-42/ ПП "Фінтехснаб" за завданням ПрАТ "КРМП" взяло на себе зобов'язання з виконання будівельно-монтажних робіт та поставки металопрокату.

А за умовами договору від 11 січня 2011 року №12 ТОВ "Спецпромстандарт" зобов'язувалось поставити та передати у власність ПрАТ "КРМП" металеві вироби /т. І, а.с. 54-55/.

Суд зазначає, що першочерговим документом, який підтверджує факт придбання платником податків товарів (послуг) та надає право такому платнику на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів спірної суми ПДВ позивач надав копії податкових накладних /т. І, а.с. 44, 46, 50, 58, 61, 64, 67, 70, 74, 76, 79, 92, 83, 96, 99, 101, 104, 107, 110, 113; т. ІІІ, а.с. 43, 47, 54, 58, 62, 72, 82, 86, 90, 94, 97, 101, 104/.

Дослідивши в судовому засіданні надані позивачем копії податкових накладних, суд встановив наступне.

Як зазначено вище, стверджуючи про придбання у ПП "Фінтехснаб" товарів та послуг, позивач посилався на те, що дані господарські операції обумовлено договором від 10 березня 2010 року №15 /т. І, а.с. 41-42/.

Водночас, у наданих до матеріалів справи копіях податкових накладних від 30 березня 2011 року №5 /т. І, а.с. 50/ та від 18 листопада 2011 року №7 /т. І, а.с. 44/ у відповідних графах вказано договір поставки від 15 березня 2011 року №15, а у податковій накладній від 30 січня 2011 року №7 /т. І, а.с. 46/ - рахунок від 30 січня 2011 року №5.

Будь-яких обґрунтованих доводів щодо зазначених вище розбіжностей представник позивача навести не зміг.

Враховуючи викладене, долучені до матеріалів справи копії виписаних ПП "Фінтехснаб" податкових накладних, з огляду на помилки у їх оформленні, не підтверджують факт придбання ПрАТ "КРМП" товарів (послуг) саме на умовах договору від 10 березня 2010 року №15, про що стверджував позивач.

Так само, суд зазначає, що у всіх долучених до матеріалів справи копіях податкових накладних, виписаних ТОВ "Спецпромстандарт", у відповідних графах вказано на придбання товарів відповідно до умов договору від 11 січня 2011 року №12.

Як вже зазначалось судом вище, даним договором обумовлено купівлю-продаж металевих виробів /т. І, а.с. 54-55/.

Разом з цим, податкові накладні, окрім відомостей про продаж виробів з металу, містять також дані про реалізацію на підставі зазначеного вище договору інших категорії товарів, зокрема: рукавиць брезентових /т. І, а.с. 58, 70, 74, 82, 110, 113/, костюмів робочих /т. І, а.с. 74/, чобіт шкіряних /т. І, а.с. 74/, костюмів зварювальника /т. І, а.с. 74/. При цьому, відомостей про укладення додаткових угод до договору від 11 січня 2011 року №12 чи будь-яких обґрунтованих пояснень щодо вказаних обставин позивачем не надано.

За таких обставин, наведені вище податкові накладні суд не приймає у якості належних доказів у справі.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Стверджуючи про реальність (товарність) спірних господарських операцій, позивач посилався на долучені до матеріалів справи копії накладних (видаткових накладних) /т. І, а.с. 45, 56, 59, 62, 65, 68, 71, 73, 75, 77, 80, 83, 85, 87, 89, 91, 94, 97, 102, 105, 108, 111; т. ІІ, а.с. 183-184; т. ІІІ, а.с. 32, 35, 38, 41, 45, 49, 52, 56, 60, 64, 67, 70, 74, 77, 80, 84, 88, 92, 96, 98, 103; т. IV, а.с. 34/, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрати /т. І, а.с. 47, 51; т. ІІІ, а.с. 119, 125; т. IV, а.с. 12, 15, 20/, актів приймання виконаних будівельних робіт /т. І, а.с. 48-49, 52-53; т. ІІІ, а.с. 120-121, 126-127; т. IV, а.с. 13, 16, 18-19/, товарно-транспортних накладних /т. І, а.с. 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75 - зворот, 78, 81, 84, 86, 88, 90, 92, 95, 98, 103, 106, 109, 112; т. ІІ, а.с. 87-88; т. ІІІ, а.с. 33, 36, 39, 42, 46, 50, 53, 57, 61, 65, 68, 71, 75, 78, 81, 85, 89, 93, 99; т. IV, а.с. 32/, акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24 травня 2011 року №ОУ-0000001 /т. І, а.с. 100/, прибуткових накладних /т. ІІ, а.с. 8-28, 91; т. ІІІ, а.с. 31, 37, 40, 44, 48, 51, 55, 59, 63, 66, 69, 73, 76, 79, 83, 87, 91, 95, 100, 102; т. IV, а.с. 33/, сертифікатів якості /т. ІІ, а.с. 44-86, 182; т. ІІІ, а.с. 34/, рахунків /т. ІІІ, а.с. 118, 124; т. IV, а.с. 11/, накладних на передачу матеріалів у виробництво (внутрішнє переміщення) /т. IV, а.с. 76-78, 84-89, 107-108, 114-115, 123-124, 132-137, 153-155, 161-164, 166, 175-176, 181-182, 193-196/; викопіювань з журналу реєстрації довіреностей /т. ІІІ, а.с. 105-114/, картки рахунку :631 /т. ІІ, а.с. 29-43/, відомості про перерахування коштів /т. ІІ, а.с. 44-56, 89-90, 185; т. ІІІ, а.с. 14-30, 128-131; т. IV, а.с. 7-10; т. IV, а.с. 36-54/.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки конкретної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що виписані ТОВ "Спецпромстандарт" видаткові накладні від 17 березня 2011 року №РН-000000105 /т. І, а.с. 62/, від 21 березня 2011 року /т. І, а.с. 65/, від 21 квітня 2011 року /т. І, а.с. 68/, від 07 лютого 2011 року №РН-000000045 /т. І, а.с. 73/, від 11 лютого 2011 року №РН-000000056 /т. І, а.с. 80/ складено з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме - в зазначених накладних не вказано посаду та прізвище особи-отримувача товарно-матеріальних цінностей.

Товар, що мав бути отриманий на підставі видаткової накладної від 21 березня 2011 року №РН-000000107 /т. І, а.с. 65/, позивачем начебто оприбутковано 17 березня 2011 року відповідно до прибуткової накладної від 17 березня 2011 року №КР-0000089 /т. ІІ, а.с. 17/.

Так само, з порушенням зазначених вище вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" оформлено накладну від 18 листопада 2011 року №63 /т. І, а.с. 45/. Крім того, варто зазначити, що підпис отримувача у даній накладній візуально різниться з підписом гр. Бірюкової М.В., на ім'я якої за №318 зареєстровано довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей /т. ІІ, а.с. 93/. Аналогічні невідповідності прослідковано і у видаткових накладних від 17 березня 2011 року №РН-000000105 /т. І, а.с. 62/, від 21 березня 2011 року №РН-000000107 /т. І, а.с. 65/, від 25 лютого 2011 року №РН-000000080 /т. І, а.с. 75/, від 25 лютого 2011 року №РН-000000081 /т. І, а.с. 77/.

Наявні в матеріалах справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрати /т. І, а.с. 47, 51; т. ІІІ, а.с. 119, 125; т. IV, а.с. 12, 15, 20/ та актів приймання виконаних будівельних робіт /т. І, а.с. 48-49, 52-53; т. ІІІ, а.с. 120-121, 126-127; т. IV, а.с. 13, 16, 18-19/ не містять дати їх підписання, що також є порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи зазначене, перелічені вище копії документів суд не приймає у якості належних доказів у справі.

Стосовно долучених до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

У поданому до суду адміністративному позові позивачем наголошено на відсутності у нього товарно-транспортних накладних, якими було б підтверджено факт переміщення (транспортування) товарів від ПП "Фінтехснаб". Аналогічні за змістом пояснення та доводи позивачем наводились під час розгляду справи судами протягом 2012-2013 років.

Водночас, 11 березня 2014 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії товарно-транспортної накладної від 18 листопада 2011 року №1811-23 /т. IV, а.с. 32/, що судом задоволено.

Вирішуючи питання про прийнятність зазначеної копії товарно-транспортної накладної як належного доказу у справі суд звернув увагу на те, що даний документ не містить конкретизованої інформації про пункти навантаження та розвантаження товарів, масу вантажу, час завантаження/розвантаження товарів, відмітки про прийняття вантажу до перевезення водієм.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги попередні твердження позивача про відсутність у нього товарно-транспортної накладної, не надання її на перевірку, вказану товарно-транспортну накладну судом не прийнято у якості належного доказу у справі.

З приводу долучених до матеріалів справи копій товарно-транспортних накладних, посилаючись на наявність яких позивач стверджував про доставку товарів від ТОВ "Спецпромстандарт" /т. І, а.с. 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75 - зворот, 78, 81, 84, 86, 88, 90, 92, 95, 98, 103, 106, 109, 112/, суд звертає увагу на наступне.

За умовами договору купівлі-продажу від 11 січня 2011 року №12 (пункт 3.4.) доставка товару мала здійснюватись за рахунок покупця, тобто - позивача /т. І, а.с. 54/.

Однак, на неодноразову вимогу суду позивачем не надано доказів укладення договорів транспортного експедирування з постачальником (ТОВ "Спецпромстандарт") чи третіми особами. Так само, долучені до матеріалів справи копії документів не містять відомостей про включення у ціну товарів вартості доставки чи додаткове погодження умов доставки з постачальником та сплату її вартості.

За твердженнями представника позивача перевезення товарів здійснювалось постачальником - ТОВ "Спецпромстандарт".

Однак, у частині долучених до матеріалів справи копій товарно-транспортних накладних /т. І, а.с. 57, 69, 72, 81, 84, 95, 109, 112/ відсутні відомості про підприємство автоперевізника.

Зі змісту іншої частини копій товарно-транспортних накладних судом встановлено, що в якості перевізника в них зазначено Підприємство "Спецбуд-інвест" та ТОВ "Технорес" /т. І, а.с. 60, 63, 66, 75 - зворот, 78, 86, 88, 90, 92, 98, 103, 106/. Проте, на неодноразову вимогу суду позивачем не надано доказів укладення з даними особами договорів транспортного експедирування (перевезення вантажів).

Крім того, у перелічених вище товарно-транспортних накладних відсутні печатки, посади, прізвища, підписи уповноважених осіб автопідприємств-перевізників.

Посилання позивача на акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24 травня 2011 року №ОУ-0000001, копію якого долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 100/ та за змістом якого вказано на організацію ТОВ "Спецпромстандарт" транспортних перевезень товару вартістю 3083 грн 33 коп. суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано договору від 01 січня 2011 року №1/1, реквізити якого вказано у зазначеному акті.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних сукупно не підтверджують фактів дійсного перевезення товарів від постачальника до покупця.

За вищевикладених обставин, суд відхиляє доводи позивача про належну організацію перевезення товарів від ТОВ "Спецпромстандарт" до ПрАТ "КРМП" та не приймає в якості належних доказів у справі надані платником податків копії товарно-транспортних накладних.

Посилання позивача на оплату начебто придбаних у ТОВ "Спецпромстандарт" та ПП "Фінтехснаб" товарів (послуг) суд вважає безпідставними, адже сам факт перерахування на розрахунковий рахунок контрагента коштів не є беззаперечним доказом вчинення господарської операції.

Твердження представника позивача про те, що придбані ПрАТ "КРМП" у січні-липні 2011 року у ТОВ "Спецпромстандарт" товарно-матеріальні цінності (швелери, арматура, круги, листи, кути тощо) використані останнім при виконанні будівельних робіт на об'єктах ТОВ Агрофірми "Добробут", на підтвердження чого позивачем надано копії актів приймання виконаних будівельних робіт та відомостей використаних ресурсів затрат підрядника (т. ІІ, а.с. 105-109, 111-113, 115-117, 119-123, 125-134, 136-141, 143-147, 149-152, 153-157, 159-163, 165-170, 172-176, 178-181), суд вважає необґрунтованими, оскільки зміст вказаних документів не дає можливості встановити той факт, які саме товари у відповідній кількості використано при виконанні будівельних робіт. У взаємозв'язку з викладеним, суд також зазначає, що позивачем не надано відомостей про залишки товарно-матеріальних цінностей, а долучені до матеріалів справи копії накладних на передачу (внутрішнє переміщення) матеріалів /т. IV, а.с. 76-78, 84-89, 107-108, 114-115, 123-124, 132-137, 153-155, 161-164, 166, 175-176, 181-182, 193-196/ не дають змоги встановити постачальника таких матеріалів.

Стосовно робочих костюмів, чобіт та рукавиць, про придбання яких у ТОВ "Спецпромстандарт" стверджував позивач, то в ході судового розгляду справи представником позивача пояснено, що частина вказаних товарів була видана працівникам позивача, які виконували будівельно-монтажні роботи на різних будівельних об'єктах, інша частина (залишок) знаходиться на складі позивача. Разом з тим, на підтвердження вказаного до матеріалів справи не надано доказів руху даних товарів по складу, їх передачі працівникам, доказів списання позивачем вказаних товарів чи доказів наявності залишків даних товарів на складі ПрАТ "КРМП".

Таким чином, варто констатувати, що позивачем в ході судового розгляду справи не надано належних доказів фактичного отримання та використання придбаних у ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт" товарів.

З приводу посилань позивача на необхідність залучення ПП "Фінтехснаб" як субпідрядної організації до виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах ТОВ Агрофірми "Добробут" та ТОВ "Феррострой", суд зазначає, що на неодноразову вимогу суду ПрАТ "КРМП" не надано доказів погодження з генпідрядниками питання про залучення субпідрядника, допуск працівників ПП "Фінтехснаб" до безпосереднього виконання робіт, проведення інструктажів з техніки безпеки та охорони праці, передачі субпідряднику проектно-кошторисної документації тощо.

Відсутність перелічених вище документів, на переконання суду, свідчить про те, що позивачем здійснено видимість придбання у ПП "Фінтехснаб" будівельно-монтажних робіт з метою формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій з придбання товарів (послуг) у ПП "Фінтехснаб" та ТОВ "Спецпромстандарт", на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку загалом в розмірі 209 665 грн.

Наведеним, у свою чергу, підтверджується правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Інших посилань, що свідчили б про порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства України та обґрунтованість тверджень платника податків щодо безпідставного визначення спірним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання зі сплати ПДВ, ПрАТ "КРМП" не наведено.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 7 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відтак, до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 522 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2012 року №0012122301/1287. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій між ПрАТ "КРМП" та ПП "Фінтехснаб", ТОВ "Спецпромстандарт". Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ загалом в розмірі 209 665 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Відтак, у задоволенні позовних вимог ПрАТ "КРМП" необхідно відмовити повністю.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба