Рішення № 38173331, 04.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3006/14 04.04.14

За позовомВідкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал - Страхування» Простягнення 3 626,95 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаДудуц О.В.Від відповідача Харахонда А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал - Страхування» (далі - Відповідач) про стягнення 3 626,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.03.2014 р.

07.03.2014 р. через канцелярію суду надійшов лист від МТСБУ №7/2-28/6842 від 05.03.2013 р. з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ по полісу №АС/383924.

У судовому засіданні 19.03.2014 р. представником відповідача надано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач зазначив, що станом на 27.02.2014 р. між відповідачем та позивачем існує взаємна заборгованість по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, строк виконання якої настав. Як зазначає відповідач, 13.03.2014 р. останнім було направлено позивачу заяву про одностороннє зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. №130314-6620/К, а тому зобов'язання відповідача щодо здійснення виплати спірного страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 626,95 грн. вважається припиненим, у зв'язку із чим позовні вимоги ВАТ НАСК «Оранта» є необґрунтованими.

В судовому засіданні 19.03.2014 р. оголошено перерву до 04.04.2014 р.

У судове засідання представник позивача з'явився надав письмові заперечення на відзив відповідача за змістом яких заперечував у односторонньому зарахуванні відповідачем вимоги позивача щодо виплати спірного страхового відшкодування, оскільки матеріали справи не містять жодних претензій відповідача до позивача, а також доказів визнання позивачем заборгованості на користь відповідача. Крім того, позивач зазначає, що вимоги на які посилається відповідач у заяві про зарахування не є безспірними, що унеможливлює висновок про припинення зобов'язань, щодо яких виник спір у даній справі. Представник позивача позовні вимого підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2013 р. між позивачем та ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» укладено договір добровільного страхування транспортного засобу 100-40 №0965627, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

08.02.2013 р. о 14 годині 50 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись по пр. Перемоги у напрямку вул. Шкільної у м. Сімферополі перед не регулюючим перехідним переходом не достатньо стежив за дорожніми знаками та їх змінами, при зміні руху праворуч допустив зіткнення з автомобілем «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що підтверджується довідкою полку ВДАІ Сімферопольського РУ ГУ МВС в АР Крим.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 28.02.2013 р. у справі №123/1652/13-п водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до дослідження №АА8192ЕР-20.02/1, складеного 20.02.2013 р. ТОВ «Гарант-Асистанс» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ №12231/11 від 22.07.2011 р.), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7 128,15 грн.

Страховим актом №СТО-13-2146/1 від 14.03.2013 р. пошкодження транспортного засобу марки «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 08.02.2013 р. о 14 годині 50 хвилин на пр. Перемоги у напрямку вул. Шкільної у м. Сімферополі, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 4 626,95 грн.

На підставі cтрахового акту №СТО-13-2146/1 від 14.03.2013 р., позивач, виконуючи зобов'язання за договором, здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника у розмірі 4 626,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17472 від 03.04.2013 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4 626,95 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_3 у скоєнні спірного ДТП встановлена у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована - відповідачем згідно із полісом №АС/383924.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Заявою на виплату страхового відшкодування у порядку регресу від 24.07.2013 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 4 626,95 грн.

02.09.2013 р. відповідач листом №020913-2982 направив відповідь на заяву позивача, за змістом якого просив останнього надіслати відповідачу фотографії огляду транспортного засобу, відсутність яких, унеможливлює здійснити відповідачем виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Проте, суд зазначає, що ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено додання фотографій пошкодженого транспортного засобу до заяви про виплату страхового відшкодування для його отримання, а відтак не виплата відповідачем страхового відшкодування з підстав викладених у листі №020913-2982 від 02.09.2013 р. є неправомірною.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено (звіт №АА8192ЕР-20.02/1, складеного 20.02.2013 р.), що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 7 128,15 грн., а до позивача перейшло право вимоги у розмірі 4 626,95 грн.

Полісом №АС/383924 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн. франшиза 1 000,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи визначені полісом №АС/383924 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3 626,95 грн. (4 626,95 грн. набуте право вимоги - 1 000,00 грн. франшизи) у строк до моменту звернення позивача до суду.

За таких обставин, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал - Страхування» страхового відшкодування у розмірі 3 626,95 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про зарахування спірного страхового відшкодування у розмірі 3 626,95 грн. на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Не зважаючи на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватись за заявою однієї зі сторін, відповідно до принципів цивільного та господарського законодавства, інша сторона має право заперечити заявлену вимогу про залік, і в такому випадку залік не відбувається.

Зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України є одним із способів припинення зобов'язання, яке може бути здійснено за заявою однієї зі сторін, зокрема, у разі настання строку виконання однорідних безспірних вимог.

Тобто умовою зарахування є безспірність зустрічних вимог, оскільки припускається, що між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи (п.4 Інформаційного листа ВАСУ від 01.07.96 р. N 01-8/241).

Крім того, умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.

Відповідач звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.03.2014 р. №130314/4-6620/к, згідно якої зазначив про існування у позивача непогашеного грошового зобов'язання по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 30 059,92 грн.

Проте, у судовому засіданні позивач відзначив, що твердження відповідача про наявність у позивача безспірного не погашеного грошового зобов'язання на користь відповідача у розмірі 30 059,92 грн. є необґрунтованими, оскільки таке грошове зобов'язання не визнано позивачем, а правовідносини сторін з приводу наявності та розміру грошових зобов'язань, у тому числі за регресними вимогами (претензіями) відповідача до позивача, відображеними останнім у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, є спірними та наразі знаходяться на розгляді Господарського суду м. Києва.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що вимоги, на які посилається відповідач у заяві про зарахування, направленій на адресу позивача, не є безспірними, що унеможливлює висновок про припинення зобов'язань, щодо яких виник спір у даній справі.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України від 08.04.2013 р. у справі №5011-1/15040-2012.

Крім того, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи приписи вищенаведених норм, відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, що на час звернення із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, за позивачем існує безспірне грошове зобов'язання на користь відповідача, строк виконання якого настав.

В свою чергу, претензії відповідача з вимогами про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, які надіслані на адресу позивача та оспорюються останнім, не є належним доказом існування такого грошового обов'язку за останнім. Крім того, такі правовідносини є позадоговірними, підстави виникнення таких правовідносин є завдання майнової (матеріальної) шкоди, право на відшкодування якої набуте особою, яка відшкодувала шкоду особою яка її завдала, а тому, враховуючи, що обов'язок з відшкодування шкоди та її розмір за претензіями відповідача заперечується позивачем, наявність такого обов'язку позивача та його розмір може бути встановлений лише на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал - Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код 33908322) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) страхове відшкодування у розмірі 3 626 (три тисячі шістсот двадцять шість) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2014 р.