Рішення № 38173295, 08.04.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2014 р.

Справа № 902/187/14

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" (комплекс "Ямельня-1", с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, 81083; п/с №5, с.Івано-Франкове, 81070)

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості 44 717,88 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники

позивача : Кравчук А.І.,

відповідача : ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Провімі" комплекс "Ямельня-1" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 44 717,88 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2014 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 11.03.2014 року.

Ухвалою суду від 11.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 08.04.2014 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 08.04.2014 року з'явились представник позивача та відповідач.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав, а також надав платіжні доручення, які підтверджують часткову сплату боргу в розмірі 2000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.09.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено дилерський договір № 1690.

Відповідно до п.1.1. згідно з цим договором Дилер зобов'язується здійснювати реалізацію товарів, в т.ч., але не виключно комбікормів, кормових додатків, преміксів, білкових та вітамінно - мінеральних добавок, надалі «Товар», в межах договірної території.

Відповідно до п.1.4. договору реалізація товару компанією дилеру здійснюється на підставі видаткових накладних.

Відповідно до п.1.5. договору датою отримання дилером товару вважається дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних або акту прийому - передачі.

Відповідно до п.1.6. договору товар вважається прийнятим за осортиментом, комплектністю, кількістю, найменуванням та ціною, вказаними у видаткових накладних або актах прийому - передачі.

Відповідно до п.1.7 договору датою переходу права власності на товар від компанії до дилера вважається дата отримання дилером товару у відповідності до п. 1.5 цього договору.

Відповідно до п. 1.8 договору дилер купує товар за свій рахунок та здійснює продаж від свого і мені, діючи на правах незалежного продавця як по відношенню до компанії, так і по відношенню до третіх осіб.

Відповідно до п.5.1. договору товар відвантажується дилеру за цінами визначеними у видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.5. договору оплата за товар дилером здійснюється за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок компанії з відстрочкою платежу на умовах визначених Додатком 1 до даного договору.

Відповідно до п.7.2. договору у разі порушення дилером умов оплати за товар він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до дилерського договору № 1690 від 18.09.2012 року оплата за товар дилером здійснюється за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок компанії з відстрочкою платежу строком на 30 календарних днів.

Позивачем на виконання умов договору згідно видаткових накладних № 2601 від 18.07.2013 року та № 2953 від 16.08.2013 року було поставлено відповідачу товар на суму 66 879,50 грн.

Відповідач за поставлений товар здійснив розрахунки частково: станом на день подання позову до суду в сумі 25 879,50 грн., що підтверджується виписками банку, які наявні в матеріалах справи.

Позивачем було направлено відповідачу вимогу № 115 від 07.11.2013 року, в якій останній просив сплатити заборгованість, та яка залишена без задоволення.

Після подання позову до суду відповідачем було сплачено частину боргу в сумі 2000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №10 від 21.03.2014 року та № 11 від 25.03.2014 року.

Враховуючи викладене станом на день розгляду справи в суді основна заборгованість відповідача становить 39 000,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань позивачем було нараховано відповідачу 451,00 грн. інфляційних втрат; 1230,00 грн. штрафу; 2036,88 грн. пені.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України).

З огляду на предмет і характер зобов'язань взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. 655 ЦК України (договір купівлі-продажу ст.712 ЦК України (договір поставки).

Відповідно до вказаних статей за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В ході розгляду справи судом встановлено, що частину боргу в сумі 2000,00 грн. відповідачем погашено після порушення провадження у даній справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №10 від 21.03.2014 року та № 11 від 25.03.2014 року.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 2000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення решти суми основного боргу в розмірі 39 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Крім стягнення основної суми заборгованості відповідачу нараховано штрафні санкції, а саме : 451,00 грн. інфляційних втрат; 1230,00 грн. штрафу; 2036,88 грн. пені.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1,2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з п. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 господарського суду України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.2. договору у разі порушення дилером умов оплати за товар він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до дилерського договору № 1690 від 18.09.2012 року оплата за товар дилером здійснюється за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок компанії з відстрочкою платежу строком на 30 календарних днів.

Як видно з матеріалів справи відповідач порушив умови договору, а саме останнім не було здійснено остаточних платежів відповідно до умов договору та додаткової угоди.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих штрафних санкцій прийшов до висновку про правильність їх нарахування, а тому останні підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. суми основного боргу.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" (комплекс "Ямельня-1", с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, 81083; п/с №5, с.Івано-Франкове, 81070, код ЄДРПОУ 32730400) 39 000,00 грн. сума основного боргу; 451,00 грн. інфляційних втрат; 1230,00 грн. штрафу; 2036,88 грн. пені; 1827,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 квітня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи