Постанова № 38172452, 28.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2014 року справа № 826/19735/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., суддів Дегтярьової О.В., Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом заступника прокурора Запорізької області

до Державної реєстраційної служби України

третя особа Міністерство аграрної політики та продовольства України

про визнання незаконним та скасування рішення №5988666 від 18.09.2013, зобов'язання вчинити дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Заступник прокурора Запорізької області (надалі - прокурор) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України (надалі - ДРС України, реєстраційна служба, відповідача), третя особа Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання незаконним та скасування рішення №5988666 від 18.09.2013, зобов'язання вчинити дії.

Прокурором зазначено, що відповідачем протиправно винесено рішення №5988666 від 18.09.2013 про відмову у державній реєстрації права власності на недобудований корпус літ. В, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Держава Україна, податковий номер 20495280. Зазначене рішення суперечить чинному законодавству України, а саме, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Відповідачем на адресу суду подано письмові пояснення щодо позовних вимог, а також в судовому засіданні надано додаткові пояснення.

Третьою особою на адресу суду подано письмові пояснення та заяву про розгляд справи в яких просив суд задовольнити позов прокурора, а також розглянути справу за відсутності представника.

У відповідності до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Запорізької області з 2007 року по 2013 рік здійснювався захист державних інтересів при вирішенні спорів щодо незаконного відчуження державного майна ДП «Запорізький лікеро-горілчаний завод».

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13.12.2010 №2-2417/2010р. позовну заяву заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України до Запорізької області, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна задоволено. Витребувано солідарно із володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 частини об'єкту незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «Б-4», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04.04.2012 №22ц-288/2012р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13.12.2010 №2-2417/2010р. залишено без змін.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.05.2012 №2-2417/2010р. доповнено рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13.12.2010 №2-2417/2010р. в частині витребування із володіння ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частини об'єкта незавершеного будівництва - недобудованого побутового корпусу літера «Б-4», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Актом приймання-передавання цілісного майнового комплексу реорганізованого державного підприємства «Запорізький лікеро-горілчаний завод» від 18.10.2012. Відповідно до даного акта ОВ «Т.Нік» за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області передає, а ДП «Бердянське агроторгове підприємство» приймає державне майно - цілісний майновий комплекс реорганізованого ДП «Запорізький лікеро-горілчаний завод».

Прокуратурою Запорізької області для проведення державної реєстрації права приватної власності на недобудований корпус літ. В, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Держава Україна, податковий номер 20495280 подано до ДРС України заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), зареєстровану у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №2530497 від 15.08.2013.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно ДРС України 18.09.2013 прийнято рішення №5988666 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі того, оскільки в поданій заяві про державну реєстрацію права власності суб'єкта права державної власності зазначено «Держава Україна», тоді як держава не є юридичною особою, а суб'єктами управління державним майном є органи, визначені ст.4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006, таким чином, подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень» від 01.07.2004 №IV (надалі - Закон) та Порядком КМ України від 22.06.2011 №703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (надалі - Порядок).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Згідно із ст.19 Закону №1952-IV, є Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Пунктом 5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно абз.5 п.10 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», що діяла на час винесення рішення Жовтневим районним судом м.Запоріжжя від 13.12.2010 №2-2417/2010р., рішення суду про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації прав власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до п.2.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійними», судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13.12.2010 №2-2417/2010р., яке набрало законної сили, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна.

Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діє два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація права власності та інших речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, обраним заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник).

Нотаріус проводить державну реєстрацію прав: реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).

Відповідно до вимог п.7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо. У разі коли виникнення, перехід або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду відбувається одночасно з виникненням, переходом або припиненням у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію щодо таких об'єктів.

Згідно п.10 Порядку, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. У разі коли заінтересована особа відповідно до закону звільнена від сплати державного мита, плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита та документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, не подаються. Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву про державну реєстрацію у разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

Відповідно до п.27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Законом та Порядком державної реєстрації прав передбачено проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, інших речових прав за заявочним принципом шляхом подання уповноваженому суб'єкту відповідної заяви про державну реєстрацію, форму і вимоги до якої встановлює Міністерство юстиції України (частина четверта статті 15 Закону, пункт 7 Порядку державної реєстрації).

Частиною 1 ст.24 Закону передбачено обмежений перелік підстав відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимоги до їх оформлення» №3601/5 від 26.12.2011, державний реєстратор зобов'язаний навести вичерпний перелік підстав, що стали причиною відмови ним у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зі змісту оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації від 18.09.2013 №5988666, державний реєстратор, приймаючи рішення в порядку ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень», не зазначив конкретний пункт даної статті, що став підставою для відмови у державній реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень» відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення від 18.09.2013 №5988666 про відмову у державній реєстрації права власності на недобудований корпус літ. В, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Держава Україна, податковий номер 20495280 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2, 9, 11, 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації №5988666 від 18.09.2013.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати право власності на недобудований корпус літ. В, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Держава України, податковий номер 20495280.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Н.М. Клименчук

Судді О.В. Дегтярьова

С.К. Каракашьян