Ухвала суду № 38170022, 08.04.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №686/17408/13-ц

Провадження №22-ц/792/433/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року м.Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді П'єнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,

при секретарі: Сацюк Г.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Загуровського О.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. В обґрунтування позову зазначав, що з 14.11.2007 року по 12.10.2010 року працював на посаді начальника юридичного відділу товариства. Вказував, що з 01.02.2008 року йому було встановлено посадовий оклад в розмірі 9 495 грн. Однак з березня 2008 року по жовтень 2010 року відповідач самовільно, без його на те погодження, зменшив розмір заробітної плати. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 137 847 грн. 50 к. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 303 840 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» на користь ОСОБА_3 різницю в оплаті праці за попередніми умовами в сумі 9 755 грн. з урахуванням обов'язкових зборів та платежів, а також середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 35 000 грн., а всього 44 755 грн. Стягнуто з ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» на користь держави судовий збір в розмірі 447 грн. 55 к. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не було взято до уваги довідку форми ОК-5 від 07.08.2013 року, як належний письмовий доказ, що привело до неправильного розрахунку стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати. Зазначає, що твердження суду про те, що позивач знав про зміну істотних умов праці є необґрунтованими та голослівними. Судом не надано належної правової оцінки тому факту, що у відповідача відсутні будь-які документи та докази, які б підтверджували факт повідомлення ОСОБА_3 в період з 2008 року по 2010 рік про зміну його істотних умов праці, яким є зміна розміру оплати праці. Також судом не взято до уваги рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року у справі №4-рп/2012.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд правильно встановив та виходив з того, що ОСОБА_3 з 14.11.2007 року по 12.10.2010 року працював на посаді начальника юридичного відділу товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» (а.с. 3-5, 42).

З індивідуальної відомості про застраховану особу форми ОК-5 вбачається, що розмір заробітної плати ОСОБА_3 за лютий 2008 року становив 9495 грн., з березня 2008 року - 9235 грн., з жовтня 2008 року та до звільнення позивача - 4617 грн. 50 к. (а.с. 7-8). Відповідно, зменшення розміру оплати праці мало місце двічі: в березні 2008 року та в жовтні 2008 року.

Згідно положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, що беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції ні самим відповідачем, ні його представником на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 20.11.2013 року про витребування доказів, не було надано належних та допустимих доказів щодо розміру посадового окладу начальника юридичного відділу за період з лютого 2008 року по жовтень 2010 року.

Відповідно до чч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У відповідності до роз'яснень абз. 2 п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП), введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст. 103 КЗпП) роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження.

Тобто непопередження позивача у строки встановлені ч. 2 ст. 32 КЗпП України може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належних доказів повідомлення позивача про відповідні зміни в оплаті праці у строки, визначені у ч. 3 ст. 32 КЗпП України не надав.

З урахуванням вищезазначених обставин справи, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на оплату праці за попередніми умовами за березень-квітень 2008 року та за жовтень-листопад 2008 року, з врахуванням того, що ОСОБА_3 фактично погодився зі зміною умов праці - розміру оплати праці, виходячи зі змісту ст. 32 КЗпП України, продовжуючи працювати на займаній посаді при таких умовах, не звільнившись при цьому з підстав п. 6 ст. 36 КЗпП України.

А тому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що стягненню з ТОВ «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» на користь ОСОБА_3 підлягає лише різниця в оплаті праці за попередніми умовами в сумі 9755 грн.((9495 грн. - 9235грн.) Х 2 місяці + (9235 грн. - 4617 грн. 50 к.) Х 2 місяці) з урахуванням обов'язкових платежів та внесків.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За роз'ясненнями абз. 2 п. 20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно обчислив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року та, з врахуванням наявності спору щодо сум, які підлягають виплаті, часткового задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати, та періоду, через який позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, визначив його розмір в сумі 35000 грн.

Щодо даних висновків, суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не було взято до уваги, як належний письмовий доказ, індивідуальну відомість про застраховану особу форми ОК-5., оскільки, судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, надано оцінку даному документу, а результат оцінки відображено в рішенні суду.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В.П'єнта

________________

Головуючий у першій інстанції - Бондарчук В.В. Провадження № 22-ц/792/433/14

Доповідач -П'єнта І.В. Категорія №51