Рішення № 38169871, 08.04.2014, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/919/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,

з участю: секретаря судових засідань Савіцької Б.Б.,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійних захворювань, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь 25000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання. В обгрунтування позову послався на те, що з 12.10.1965 року працював у різних відокремлених підрозділах на різних посадах ДП «Львіввугілля». 06.10.1994 року звільнений з роботи по стану здоров'я по ст.40 ч.2 КЗпП України. У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в позивача значно погіршився стан здоров'я, внаслідок чого останній неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою. Довідкою МСЕК від 06.10.1994 року позивачу вперше встановлено III групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності. Зазначає, що втратив працездатність на 60%, що значно посилює його фізичні та моральні страждання, відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, відчуває себе неповноцінною людиною.

Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в якій зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви, розгляд справи проводити за його відсутності.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що внаслідок 25 років праці в шкідливих та небезпечних умовах праці під землею, постійно потребує лікування, фізично працювати не може, відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, відчуває себе неповноцінною людиною.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в запереченні на позовну заяву просить справу розглядати за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Установлено, що позивач з 12.10.1965 року працював у різних відокремлених підрозділах на різних посадах ДП «Львіввугілля». 06.10.1994 року звільнений з роботи по стану здоров'я по ст.40 ч.2 КЗпП України (згідно копії трудової книжки ОСОБА_2).

У зв'язку з роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений звертатися за медичною допомогою, що підтверджується копіями наявних у справі медичних документів.

Відповідно до довідки МСЕК серії 218АЄ № 016473 позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності.

Згідно з довідкою МСЕК серії ЛВА-2 № 00850 від 09.11.1999 року останньому встановлено 60% втрати професійної працездатності.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві вперше було передбачено Законом України «Про охорону праці», який введено в дію 24.11.1992 року (згідно Постанови Верховної Ради України від 14.10.1992 року № 2695-XII) і який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Такий порядок був передбачений Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 22.06.1993 року № 492, введеними в дію з 01.07.1993 року (далі - Правила).

Згідно з абзацом 5 пункту 4 цих Правил за наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується така.

Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Факт спричинення позивачеві моральної шкоди, а отже, право на її відшкодування, підтверджується наявними у справі копіями медичних документів, що свідчать про втрату ним професійної працездатності унаслідок професійного захворювання та необхідність його лікування у зв'язку з цим.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом ураховано таке.

Відповідно до пункту 38 Правил право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Ураховуючи, що стійку втрату професійної працездатності унаслідок професійного захворювання позивачеві вперше було встановлено 06.10.1994 року, а розмір відшкодування моральної шкоди на цей час, згідно з частиною 2 пункту 11 зазначених Правил, не міг перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати, розмір якої на цей час становив 60000 крб. (Постанова Верховної Ради України № 3653-12 «Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком» від 25.11.1993 року), а відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 25.08.1996 року № 762/96 українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню, беручи до уваги тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, стан його здоров'я, оскільки останній внаслідок 25 років праці в шкідливих та небезпечних умовах праці під землею, постійно потребує лікування, фізично працювати не може, відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, відчуває себе неповноцінною людиною, тяжкість професійного захворювання, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування у сумі 120,00 грн. (60000 крб/розмір мінімальних заробітних плат/100000 крб.*200 мінімальних заробітних плат).

Щодо вимоги про стягнення 25000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Таким чином, позов задовольняється частково, в межах, зазначених вище.

Керуючись: ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь ОСОБА_2 120 (сто двадцять),00 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» в дохід держави судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три),60 грн.: одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО - 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу - 22030001.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. В. Грабовський

Повний текст рішення виготовлено 10.04.2014 року.