Рішення № 38167137, 07.04.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 рокуСправа № 912/205/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 912/205/14

за позовом: Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кіровоградської обласної ради

про зобов'язання звільнити приміщення

та за зустрічним позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

до відповідача: Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури

про визнання охоронно-орендного договору продовженим,

представники учасників судового процесу:

від позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовом - Стахнюк О.О., довіреність № 41 від 20.02.14;

від відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1, особисто;

від відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3, довіреність № 402 від 10.02.14;

від 3-ї особи - Білий І.П., довіреність № 11-342/1 від 25.02.14;

У судовому засіданні оголошувались перерви 28.02.2014р. до 14 год. 10 хв. 11.03.2014р., 11.03.2014р. до 9 год. 30 хв. 28.03.2014р., 02.042014 року до 14 год. 10 хв. 07.04.2014р., в порядку, визначеному ст. 77 ГПК України.

Регіональна служба охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури звернулась до господарського суду з позовною заявою про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення по АДРЕСА_1, орендоване за охоронно-орендним договором № 20 від 01.10.2012 та повернути його регіональній службі охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури за актом приймання-передачі приміщення після використання.

Заявою № 39 від 19.02.2014 року позивач уточнив свої вимоги та виклав їх у наступній редакції: " Зобов'язати Відповідача звільнити приміщення по АДРЕСА_1, орендоване за охоронно-орендним договором № 20 від 01.10.2002р., та передати його Позивачу за актом приймання-передачі приміщення після використання."

Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнав, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обгрунтування своїх заперечень зазначив наступне.

Відповідно до п.8.1 охоронно-орендного договору від 01.10.2002 року, вказаний договір діє з01.10.2002 року до 30 вересня 2012 року, тобто протягом 10 років. Пунктом 8.5 вказаного договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому п. 8.1. Договору повністю узгоджується із ч.1 ст. 284 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (ч. 2 ст. 17 в редакції Закону № 768/97-ВР від 23.12.97) передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач звертався до позивача у липні та вересні 2012 року та отримав відповіді: першу від 10.07.2012 року вих. № 186 про те, що для продовження дії договору оренди та визначення в подальшому орендної плати необхідно провести незалежну оцінку об'єкта оренди; другу від 02.10.2012 року вих. № 260 зі змісту якої вбачається, що питання стосовно погодження умов передачі в оренду приміщення загальною площею 61,8 кв.м. буде розглянуто на комісії обласної ради з питань власності, ефективного використання майна та приватизації.

До кінця 2012 року відповідач жодних листів і пропозицій від позивача не отримував.

Наразі протягом одного місяця після закінчення терміну діїдоговору (з 30.09.2012 року) були відсутні заяви позивача та відповідача про припинення або зміну умов охоронно-орендного договору № 20 від 1 жовтня 2002 року. За таких обставин дія охоронно-орендного договору автоматично продовжилася на той самий строк і на попередніх умовах, тобто на 10 років - з 30.10.2012 року по 30.10.2022 року.

Окрім цього, 17 липня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду про зміну та доповнення до охоронно-орендного договору № 20 від 01.10.2002 року, яка вступає в силу з 15.07.2013 року і діє до закінчення дії охоронно-орендного договору.

Звертає увагу суду, що волевиявлення позивача щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується його листом від 15.01.2013 року № 15, який отримано відповідачем 16.91.2013 року, тобто, після спливу місячного строку, встановленого ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". До цього листа було додано 2 примірники проекту додаткової угоди від 15.01.2013 року про дострокове розірвання охоронно-орендного договору та 2 примірники проекту акту приймання-передачі орендованих приміщень після використання.

На вказаний лист позивача відповідачем надавалась відповідь листом від 24.01.2013 року, у якому повідомлялось про про відмову припинити дую вказаного охоронно-орендного договору № 20 від 01.10.200 р. у зв'язку з його автоматичною пролонгацією на 10 років.

Відповідач також зазначає, що лист позивача за вих. № 26/1 від 23.01.2013 року, який підписаний заступником начальника Регіональної служби ОРПМА ОСОБА_2 з вимогою звільнити орендоване приміщення, не є належним та допустимим доказом, оскяльки вчинений особою, яка не має відповідних повноважень на вчинення відповідних дій в межах охоронно-орендного договору.

Звертає увагу суду, що відповідач належним чином виконує свої зобов'язання за договором.

27.03.2014 на адресу господарського суду Кіровоградської області надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури про визнання продовженим охоронно-орендний договір № 20, укладений 01.10.2002 між регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на новий строк на тих же умовах з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до даного договору. Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обгрунтовує посиланням на ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та на відсутність заяв відповідача за зустрічним позовом та 3-ї особи (як власника приміщення) щодо припинення дії договору оренди та про необхідність у зв'язку з цим звільнити орендоване приміщення.

Ухвалою суду від 28.03.2014 прийнято даний зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, призначено до розгляду разом з первісним позовом та витребувано документи необхідні для розгляду спору по суті.

Відповідач за зустрічним позовом вимоги позивача за зустрічним позовом не визнав, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обгрунтування своїх заперечень у відзиві на зустрічну позовні заяву зазначає наступне.

Лист від 02.10.2012 року № 260 є заявою про припинення договірних відносин з боку орендодавця (відповідача за зустрічною заявою).

У зв'язку з виявленням наміру відповідачем за зустрічною позовною заявою щодо припинення орендних відносин за охоронно-орендним договором № 20 від 01.10.202р. та дотримання відповідного строку виявлення такого наміру, умова автоматичної пролонгації договору, визначена п.8.5. не поширюється на дані відносини. Отже, охоронно-орендний договір № 20 від 01.10.2002р. є припиненим у зв'язку з закінченням терміну його дії.

Зазначає, що лист № за вих. № 15 від 14.01.2013 року направлявся позивачу за зустрічним позовом у зв'язку з тим, що позивач за зустрічною позовною заявою не повернув майно з оренди.

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кіровоградська обласна рада у своєму поясненні від 26.02.2014 року (а.с. 153-155) зазначила, що вимоги позивача (за первісним позовом) підтримує у повному обсязі. Вважає, що вимоги ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стосовно пролонгації договору оренди від 01.10.2002 року не можуть бути застосовані у спірних справовідносинах, оскільки заяви про зміни умов оренди зазначеного приміщення надходили і від орендодавця - регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури, і від орендаря - ПП ОСОБА_1

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав повністю та не визнав вимоги позивача за зустрічним позовом; відповідач за первісним позвоом та його представник вимоги позивача за первісним позовом не визнав та наполягав на задоволеннв позовних вимог за зустрічною позовною заявою; з-тя особа підтримала вимоги позивача за первісним позовом.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури облдержадміністрації (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладеного охоронно-орендний договір № 20 на користування пам'яткою архітектури громадського будинку по АДРЕСА_1 від 01.10.2002 (далі по тексту - Договір).

Умови вказаного договору погоджено начальником управління містобудування та архітектури Кіровоградської облдержадміністрації та заступником голови Кіровоградської обласної державної адміністрації, оскільки об'єкт оренди на праві власності належить спільній власності тертиторіальних громад сіл, селищ і міст області. Про вказане свідчить надані до матерілів справи копія Свідоцтва про право власності № 19 від 16.09.2004 року (а. с. 54) та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстраціяю права власності індексний номер 9189420 від 10.09.2013р. (а.с.55).

За умовами вказаного Договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове користування приміщення (будівлю) пам'ятки архітектури по АДРЕСА_1 загальною площею 61,80 кв.м. для використання приміщень цієї пам'ятки під службово-торгівельні цілі (п. 1.1).

Сторони узгодили, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами Договору та акта прийому-передачі вказаного майна (п. 2.1 Договору).

Розділом 6 Договору сторони узгодили розмір та порядок зміни та сплати орендної плати .

Відповідно до п. 8.1 Договір діє з 01.10.2002 до 30.09.2012. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (п. 8.5).

Згідно п. 8.6 дія Договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Сторонами складено та підписано Акт прийму-передачі та технічного огляду будівлі (приміщень) пам'ятки архітектури від 01.10.2012, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов охоронно-орендний договір № 20 від 01.10.2002.

В подальшому між сторонами укладено ряд Додаткових угод до вказаного охоронно-орендного договору, а саме: від 01.03.2003, від 01.01.2004, від 04.11.2005, від 01.04.2006, від 01.01.2007, від 01.01.2008, від 01.02.2010, від 01.04.2010, від 16.05.2011, від 01.10.2011 та від 15.07.2013 року про зміни та доповнення до охоронно-орендного договору № 20 від 01.10.2002, які стосувались розділу 6 Договору "Орендна плата". У всих додаткових угодах зазначено, що вони є невід'ємними частинами охоронно-орендного договору № 20 від 01.10.2002р.

Доказів внесення змін до розділу 8 Договору "Строк дії, умови зміни та розірвання договору", сторони господарськуому суду не подали.

Статтею 759 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Передавши за актом приймання-передачі об'єкт оренди, орендодавець виконав взяті на себе зобов'язання за Договором.

Позовні вимоги позивача за первісним позовом про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 61,80 кв.м., по АДРЕСА_1 та передати його позивачу за актом приймання-передачі приміщення після використання мотивовані тим, що охоронно-орендний договір № 20 на користування пам'яткою архітектури припинив свою дію в зв'язку із закінченням строку, про що регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури неодноразово направлялись листи відповідачу. Також позивач за первісним позовом посилається у своїй позовній заяві на п. 2 ст. 26, ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2, 4 ст. 291 ГК України, ч.1 ст. 763, ч.1 ст. 785 ЦК України та умови охоронно-орендного договору № 20 на користування пам'яткою архітектури.

Судом встановлено, що об'єкт оренди по охоронно-орендному договору № 20 на користування пам'яткою архітектури - пам'ятка архітектури громадський будинок, загальною площею 61,80 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області.

Таким чином, спірні відносини регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а також параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України, главою 58 Цивільного кодексу України.

Порядок продовження договорів комунального та державного майна встановлено ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності (в редакції станом на час укладення договору). Відповідно до ч. 2 статті 17 вказаного Закону "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 8.1 договору встановлено термін дії охоронно-орендного договору № 20 на користування пам'яткою архітектури - з 01.10.2002 до 30.09.2012.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, з положень статті 764 ЦК України, частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

В пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року за № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Судом встановлено, що станом на 30.09.2012, тобто на дату закінчення терміну дії договору, вказану у п.8.1 договору, та протягом місяця після закінчення цього строку, тобто у період з 30.09.2012 по 30.10.2012 ні орендодавцем, ні власником майна не було висловлено заперечень щодо продовження Договору на новий строк, жодних змін до договору в частині строків сторони не вносили.

У матеріалах справи відсутні і позивачем за первісним позовом в судових засіданнях не надані належні заперечення орендодавця щодо продовження договірних відносин з відповідачем, у відповідності до статті 764 ЦК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ні станом на 30.09.2012, ні протягом місяця після цієї дати.

Доводи позивача за первісним позовом та 3-ї особи, що позивачем висловлювалися заперечення щодо поновлення договору на новий строк у місячний строк після його закінчення, як то передбачено нормами ч. 2 ст.17 Закону україни "Про оренду державного та комунального майна", зокрема у листах № 260 від 02.10.2012 , № 26/1 від 23.01.2013, № 15 від 14.01.2013 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Із тексту листа № 260 від 02.10.2012 (а.с. 22) вбачається, що позивач у вказаному листі повідомляє відповідача, що питання стосовно погодження умов передачі в оренду приміщення, загальною площею 61,8 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, буде розглянуто на комісії обласної ради з питань власності, ефективного використання майна та приватизації. У зв'язку з доопрацюванням розгляд даного питання перенесено на наступне засідання комісії, а про результати розгляду його (відповідача) буде повідомлено додатково. Тобто, заперечень проти продовження терміну дії договору оренди вказаний лист не містить.

Листи від 14.01.2013 № 15 та № 26/1 від 23.01.2013 також не підтверджують наміру припинення договірних відносин з відповідачем у визначеному законом порядку, оскільки датовані вже після закінчення встановленого законом строку для висловлення відповідних заперечень щодо продовження строку дії Договору.

Посилання 3-ї особи на рішення постійної комісії обласної ради, на яких розглядались питання оренди спірного приміщення за участю ОСОБА_1 також не спростовують заперечень позивача за первісним позовом, що регіональною службою не було у письмовому вигляді висловлено заперечень щодо продовження дії охоронно-орендного договору у термін, встановлений нормами ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України , ч. 4. ст. 284 ГК України.

Інших доказів господарському суду не надано.

Таким чином, надане до позовної заяви листування сторін в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не є належними доказами висловлення орендодавцем своїх заперечень щодо продовження договірних відносин, оскільки всі вони датовані вже після автоматичної пролонгації, яка вже відбулась станом на відповідну дату надсилання листів, що, в свою чергу, вказує на факт продовження вказаного договору та обумовлену цим відсутність правових підстав для звільнення орендарем займаного приміщення та його повернення орендодавцю.

Доказів, що підтверджують припинення орендних відносин між позивачем та відповідачем станом на час розгляду справи, суду не надано.

Крім того, матеріалами справи підтверджено та позивачем не спростовано, що відповідач у відповідності до встановлених договором зобов'язань користується орендованим приміщенням, щомісячно сплачує орендну плату, а позивач без заперечень приймає оплату, тим самим підтверджуючи продовження договірних відносин між сторонами.

Також господарський суд враховує, що сторонами було підписано Додаткову угоду від 15.07.2013 року про зміни та доповнення до охоронно-орендного договору № 20 від 01.10.2002 року, які стосувалась зміни розміру орендної плати (розділ 6 Договору). Вказана Додаткова угода підписана представниками орендаря та Орендодавця (арк. справи 193).

Посилання орендодавця на листи орендаря, які були зареєстровані у журналі реєстрації вхідної кореспонденції Регіональної служби ОРПМА 28.08.2012р. за вх. № 209 щодо не пролонгації договору оренди та лист від 14.09.2012р. за вх.№ 225 про залишення без розгляду заяви від 28.08.2012р. є безпідставними, з огляду на наступне. У своїх письмових поясненнях , які подані до суду 07.04.2014 року, регіональна служба ОРПМА зазначила, що вказані листи не збереглися. Вказане позбавляє господарський суд надати належну оцінку вказаним доказам та визначити дійсну волю автора цих листів. Відповіді на ці листи господарському суду сторонами також не подано.

Інших доказів вчинення сторонами дій щодо припинення договірних відносин за охоронно-орендним договором № 20 в межах строку, визначеного нормами ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", господарському суду не подано.

Оскільки між позивачем і відповідачем наявні договірні відносини у відповідності до ст. ст. 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суд вважає позовні вимоги позивача за первісним позовом про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 61,80 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , орендоване за охоронно-орендним договором № 20 від 01.10.2002р., та передати його позивачу за актом приймання-передачі приміщення після використання (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.02.2014р. № 39), необґрунтованими та безпідставними, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог по первісному позову повністю.

Розглядаючи вимоги позивача по зустрічній позовній заяві господарський суд враховує наступне.

Відповідно до п.8.1. охоронно-орендного договору № 20 від 01.10.2002 року він діє з 01.10.2002 року по 30 вересня 2012 року, тобто протягом 10 років. Пінктом 8.5. охоронно-орендного договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вказаний пункт договору повністю узгоджується із нормами ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України , ч. 4. ст. 284 ГК України, відповідно до приписів яких, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При розгляді первісного спору господарським судом встановлено, що протягом місяця (з 30.09.2012 року по 30.10.2012р.) після закінчення терміну дії охоронно- орендного договору № 20 від 01.10.2002 року Орендарем на адресу Орендаря не направлялась заява про припинення договору або зміну його умов, а листами № 186 від 10.07.2012 року та № 260 від 02.10.2012 року Орендодавець повідомив Орендаря про відкладення вирішення питання про продовження строку дії договору.

Крім того, господарським судом було встановлено, що листи від 14.01.2013 № 15 та № 26/1 від 23.01.2013 також не підтверджують наміру припинення договірних відносин з відповідачем у визначеному законом порядку, оскільки датовані вже після закінчення встановленого законом строку для висловлення відповідних заперечень щодо продовження строку дії Договору.

З огляду на вищенаведене, норми ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України , ч. 4. ст. 284 ГК України, наявність доказів фактичноого користування орендованим майном, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного господарський суд задовольняє вимоги позивача за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повністю та визнає продовженим охоронно-орендний договір № 20 на користування пам'яткою архітектури по АДРЕСА_1, який укладений 01 жовтня 2002 року між Регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на новий строк ( до 30 вересня 2022р.) на тих же умовах з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до цього договору.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та норм Закону України "Про судовий збір" судові витрати на судовий збір по первісному позову покладаються на позивача за первісним позовом, по зустрічному - на відповідача.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 , 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір" господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог позивачу за первісним позовом Регіональній службі охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити приміщення по АДРЕСА_1, орендоване за охоронно-орендним договором № 20 від 01.10.2002 року, та передати його позивача за актом приймання-передачі приміщення після використання, відмовити повністю.

Позовні вимоги позивача за зустрічним позовом задовольнити повністю.

Визнати продовженим охоронно-орендний договір № 20 на користування пам'яткою архітектури по АДРЕСА_1, який укладений 01 жовтня 2002 року між Регіональною службою охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на новий строк ( до 30 вересня 2022р.) на тих же умовах з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до цього договору.

Стягнути з Регіональної служби охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури, 25022, м.Кіровоград, вул.Гоголя,44, код 24716565 в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 1218 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 11.04.14

Суддя Т. В. Макаренко