Рішення № 38166932, 07.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1512/14 07.04.14За позовом Приватного акціонерного товариства "Актив-Страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська перспектива-софт"

про стягнення 132255,78 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Номеровський Р.Б. - представник за довіреністю

від відповідача: Макогон О.І. - директор; Науменко М.М. - представник за довіреністю; Ільченко С.І. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Приватне акціонерне товариство "Актив-Страхування" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська перспектива-софт" (далі по тексту - відповідач) про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 132255,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 132255,78 грн., проте відповідач не надав послуги з технічної підтримки систем, з адміністрування систем, з системного адміністрування, з адміністрування локальної мережі замовника, з регламентного обслуговування комп'ютерної та офісної техніки, а також засобів зв'язку в Головному офісі позивача, які є предметом договору № ДАО 48/1009 від 12.10.2009 у період з 16.11.2009 по 11.03.2011. Внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 132255,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року порушено провадження по справі № 910/1512/14, розгляд справи призначено на 03.03.2014 року.

03.03.2014 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності по платіжним дорученням на суму 85953,38 грн. Також відповідач зазначає, що позивач надав суду платіжні доручення про проведення попередньої оплати в розмірі 109 116,16 грн., хоча суму позовних вимог заявляє в розмірі 132255,78 грн. На думку відповідача укладення додаткової угоди № 1 від 08.10.2010 є підтвердження надання послуг по договору ДАО 48/1009 від 12.10.2009 та свідчить про пролонгацію договору ДАО 48/1009 від 12.10.2009.

В судовому засіданні 03.03.2014, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 31.03.2014.

31.03.2014 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що позивач неправильно посилається на норми закону про матеріальну шкоду заявляючи позов про стягнення заборгованості по договору; позивач за своєю ініціативою повідомив про припинення дії договору; посилання позивача на підтвердження позовних вимог на норми Податкового кодексу України є безпідставними та не кваліфікованим; надання послуг по договору відповідачем на користь позивача підтверджується актом звірки розрахунків; частково надані відповідачем послуги підтверджуються двосторонньо підписаними актами здачі-приймання робіт, а частково актами здачі-приймання робіт підписаними тільки зі сторони відповідача; факт надання послуг відповідачем позивачу також підтверджується Протоколом «Доповнень та пропозицій…» від 14.12.2010; акти надання послуг були оплачені позивачем; доказом надання послуг відповідачем також являється листування та електронна переписка між позивачем та відповідачем.

Господарським судом м. Києва за клопотання представників сторін ухвалою суду від 31.03.2014 продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 31.03.2014, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.04.2014.

Представник позивача в судове засідання 07.04.2014 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив на позов.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.04.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

12.10.2009 між ЗАТ «Актив-Страхування» (змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Актив-Страхування" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська перспектива-софт" (відповідач, виконавець) укладено договір № ДОА 48/1009 на абонентське обслуговування.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовникові послуги: з технічної підтримки систем, з адміністрування систем, з системного адміністрування, з адміністрування локальної мережі замовника, з регламентного обслуговування комп'ютерної та офісної техніки, а також засобів зв'язку в Головному офісі замовника.

Технічна підтримка за даним договором надається щодо компонентів та модулів систем, перелік яких наведений в додатку 1 до договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору щомісячна абонентська плата відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток 3) становить 16 441,88 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 2 від 08.10.2010 до договору щомісячна абонентська плата відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток 3) становить 23 162,78 грн. без ПДВ.

Оплата абонентської плати здійснюється замовником відповідно до рахунку виконавця щомісячно, шляхом передоплати на розрахунковий рахунок виконавця (п. 5.2 договору).

Передоплата здійснюється протягом 3 банківських днів з дня одержання замовником рахунку виконавця, але не пізніше 15 числа місяця або наступний робочий день.

Попередня оплата абонентської плати здійснюється замовником незалежно від підписання сторонами акту прийому-передачі послуг наданих послуг за попередній місяць (п. 5.4 договору).

Даний договір діє по 11.10.2010 (п. 7.2 договору). У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору, жодна із сторін письмово не повідомила про намір розірвання договору, дія договору вважається продовженою на наступний рік (п. 7.3 договору).

Як зазначає позивач, свої обов'язки за договором в частині внесення попередньої оплати позивач виконав належним чином, сплативши на користь відповідача суму в розмірі 132255,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 2310 від 16.11.2009 на суму 16 441,88 грн., № 3937 від 20.10.2010 на суму 23 162,78 грн., № 1790 від 11.11.2010 на суму 23 162,78 грн., № 1994 від 17.12.2010 на суму 11 162,78 грн., № 10 від 11.01.2011 на суму 12 000,00 грн., № 116 від 02.02.2011 на суму 23 162,78 грн., № 303 від 11.03.2011 на суму 23 162,78 грн., однак відповідач до виконання своїх обов'язків щодо надання послуг по договору на суму 132255,78 грн. не приступив.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 132255,78 грн., які були перераховані згідно договору № ДОА 48/1009 від 12.10.2009 у вигляді матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Укладений між сторонами договір № ДОА 48/1009 від 12.10.2009 за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, судом встановлено, що на виконання п. 5.2 договору позивач оплатив виставлені відповідачем рахунки № 03-04.0111/09 від 22.02.2011, № 03-04.0111/06 від 10.01.2011, № 03-04.1010/147 від 10.12.2010, № 03-04.1010/137 від 08.10.2010, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 2310 від 16.11.2009 на суму 16 441,88 грн., № 3937 від 20.10.2010 на суму 23 162,78 грн., № 1790 від 11.11.2010 на суму 23 162,78 грн., № 1994 від 17.12.2010 на суму 11 162,78 грн., № 10 від 11.01.2011 на суму 12 000,00 грн., № 116 від 02.02.2011 на суму 23 162,78 грн., № 303 від 11.03.2011 на суму 23 162,78 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору факт надання послуг оформлюється щомісячно актом прийому-передачі наданих послуг. Виконавець підписує зазначений акт і направляє його замовнику. Замовник зобов'язаний підписати акт протягом 3 робочих днів з моменту його одержання або надати обґрунтовані зауваження.

Позивач на підтвердження надання послуг надав суду акт здачі-приймання послуг № 56-09/ДАО 48/1009 від 15.11.2009 на суму 16 441,88 грн. за період з 12.10.2009 по 11.11.2009, який скріплений підписами представників як позивача так і відповідача з відтисками їх печаток.

Також на підтвердження надання послуг позивач надав суду:

- акт здачі-приймання послуг № 11-11/ДАО 48/1009 від 11.03.2011 на суму 23 162,78 грн. за період з 12.02 2011 по 12.03.2011;

- акт здачі-приймання послуг № 11-11/ДАО 48/1009 від 17.02.2011 на суму 23 162,78 грн. за період з 12.01.2011 по 12.02.2011;

- акт здачі-приймання послуг № 11-11/ДАО 48/1009 від 12.01.2011 на суму 23 162,78 грн. за період з 12.12.2010 по 12.01.2011;

- акт здачі-приймання послуг № 111-11/ДАО 48/1009 від 12.11.2010 на суму 23 162,78 грн. за період з 12.10.2010 по 11.11.2010;

- акт здачі-приймання послуг № 103-10/ДАО 48/1009 від 12.10.2010 на суму 23 162,78 грн. за період з 12.09.2010 по 11.10.2010.

Вказані акти здачі-приймання послуг № 11-11/ДАО 48/1009, № 11-11/ДАО 48/1009, № 11-11/ДАО 48/1009, № 111-11/ДАО 48/1009, № 103-10/ДАО 48/1009 підписані тільки відповідачем.

Разом з тим, п. 7.3 договору визначено, що у разі відсутності письмової обґрунтованої відмови замовника від прийняття послуг за актом виконання протягом 30 календарних днів з моменту надання такого акта, послуги вважаються прийнятими замовником.

Позивач не надав суду доказів письмової обґрунтованої відмови від прийняття послуг за актами № 11-11/ДАО 48/1009 від 11.03.2011, № 11-11/ДАО 48/1009 від 17.02.2011, № 11-11/ДАО 48/1009 від 12.01.2011, № 111-11/ДАО 48/1009 від 12.11.2010, № 103-10/ДАО 48/1009 від 12.10.2010.

Таким чином, надані послуги по актам № 11-11/ДАО 48/1009 від 11.03.2011, № 11-11/ДАО 48/1009 від 17.02.2011, № 11-11/ДАО 48/1009 від 12.01.2011, № 111-11/ДАО 48/1009 від 12.11.2010, № 103-10/ДАО 48/1009 від 12.10.2010 вважаються прийнятими позивачем.

Крім того, в матеріалах справи наявна переписка сторін, зокрема листи позивача Вих. № 01-01.0211/18 від 21.02.2011р., Вих. № 01-021/502/105 від 15.02.2011, яка свідчить про недоліки в роботі, однак не є свідченням невиконання відповідачем своїх обов'язків.

Про виконання договірних відносин також свідчить лист відповідача № 01-01.1010/116 від 01.10.2010 про погодження зміни вартості надання послуги у зв'язку зі збільшенням обсягів консультацій, про що в подальшому була укладена Додаткова угода № 1 від 08.10.2010 та Протокол погодження договірної ціни.

Лист позивача вих. № 01-02/1602/110 від 16.02.2011р. про порушення строків по Графіку налаштування системи «Галактика-Страхування» із подальшою пропозицією розірвати договір з 12.03.2011р. теж свідчить про виконання умов договору та відсутність підстав для повернення сплачених коштів.

Матеріали справи свідчать, що 30.11.2011 позивач звертався до відповідача з претензією № 01-02/3011/720/1 від 30.11.2011 про повернення перерахованих коштів.

У відповіді на претензію відповідач зазначив, що відсутність зауважень (претензії щодо недоліків) в розумний строк як це передбачено в договорі свідчить про бажання відмовитися від зобов'язань, які виникли під час дії вказаного договору (відповідь № 01-01.1211/66 від 19.12.2011).

Таким чином, наявна в матеріалах справи переписка свідчить про виконання умов договору як позивачем так і відповідачем, при цьому позивач не вказує на недоліки у виконаній відповідачем роботі, а стверджує про те, що відповідач отримавши від позивача грошові кошти так і не приступив до виконання своїх обов'язків за договором що підтверджує відсутністю підписаних між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт, що в свою чергу призвело до завдання збитків у розмірі вартості сплачених коштів.

Приписами статей 1166, 1192, 22 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтями 224, 225 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2012р. у справі справа № 19/5005/4244/2012.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).

Отже, позивач повинен довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування, а відповідач в сою чергу повинен доводити відсутність своєї вини.

Позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, тому позовні вимоги останнього про стягнення з ТОВ «Українська перспектива-софт» збитків в сумі 132255,78 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських судів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для застосування строків позовної давності, оскільки позивачем не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2014

Суддя О.А.Грєхова