Ухвала суду № 38165835, 10.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 р.Справа № 820/1758/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. по справі № 820/1758/14

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000094100 від 22.11.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. по справі № 820/1758/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання, призначене на 10.04.2014 року не прибули.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 10.04.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось у зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, ДП "ХМЗ "ФЕД" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів у Харківській області проведена камеральна (електронна) перевірка даних, задекларованих ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" у податкові звітності з ПДВ за вересень 2013 р.

Результати перевірки оформлені актом від 28.11.2013 р. був складений акт за №100/41-00-17/14310052.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п. "г" п. 201.1, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 ПК України - завищено податковий кредит, а отже й суму бюджетного відшкодування з ПДВ у вересні 2013 р. на 44887,00 грн.

На підставі даного висновку акту перевірки, 22.11.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000094100 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 44887,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 22443,50 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження податкової інспекції про те,що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "ГПК Плюс", ТОВ "Союзінтертрейд", ТОВ "П-Компьютери", Повне товариство "Фаетон": ОСОБА_1, ОСОБА_8, по яких у податкового органу наявна інформація згідно їх баз даних, що постачальники ДП "ХМЗ "ФЕД" мають стан "9" (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

З огляду на наведену інформацію, відповідач дійшов висновку, що в податкових накладних, виписаних постачальниками на адресу позивача, невірно зазначено місцезнаходження продавця, тобто має місце порушення п.п. "г" п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому, ДП "ХМЗ "ФЕД" не має права на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування за зазначений період часу.

Також, податковий орган зазначає, що ДП "ХМЗ "ФЕД" до податкового кредиту в вересні 2013 р. безпідставно віднесено суми ПДВ, сплачені контрагенту ПТ "Фаетон": ОСОБА_1, ОСОБА_8, оскільки останнім за місцем обліку не надано декларації з ПДВ, внаслідок чого податкові зобов'язання не задекларовано, то ДП "ХМЗ "ФЕД" не має права на податковий кредит сформований відповідно до податкових накладних виписаних таким підприємством.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «Союзінтертрейд» (Постачальник) і ДП "ХМЗ "ФЕД" (Покупець) укладено договір поставки № 004-11 від 30.06.10 та додаткова угода № 2 (а.с. 102-108).

Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та опатити на умовах аного договору, витратні матеріали та запасні частини до компресорного обладнання (п. 1.1 Договору). Асортимент та вартість Товару узгоджується та зазначається сторонами в Специфікації (п. 1.2 Договору).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Союзінтертрейд» поставила, а ДП "ХМЗ "ФЕД" прийняв обладнання (умова постачання DDP, м. Харків (склад покупця), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000342 від 10.09.13 р. та видатковою накладною №РН-0000349 від 19.09.13 р.

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікації до Договору.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ «Союзінтертрейд» податкові накладні № 3 від 05.09.13 р. і № 11 від 16.09.13 р., виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії витягу з журналу довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався: ОСОБА_2 за довіреністю №3074 від 04.09.13, а саме: отримано клапан на суму 2040,0грн., у т.ч. ПДВ ;40,0грн. Та за довіреністю № 3254 від 18.09.13 р., отримано повітряний фільтр, масляний фільтр та масляний сепаратор на суму 2538,0грн., у т.ч. ПДВ 423,0грн.

Отриманий товар оприбуткований на складі №141 за прибутковими ордерами №487 від 13.09.13 і №513 від 27.09.13 р. і вподальшому видано в цех №35 за вимогами № 96 від 13.09.13 р., 141-143 від 27.09.13 р.

Надані позивачем платіжні доручення № 1596 від 05.09.13 р. і № 1782 від 16.09.13 р., засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Також з матеріалів справи слідує, що Від ПП «ГПК Плюс» згідно рахунків РФ № 1 від 02.09.13 та РФ № 2 від 10.10.13, за і за видатковою накладною №2409 від 19.09.13 р. ОСОБА_3 за довіреністю №3267 від 18.09.13, стримано дріт контровочний авіаційний КО-0,8 (28,0кг.) на загальну суму 5544,0грн., у т.ч. ПДВ 924,0грн.

Отриманий товар оприбуткований на складі №103 за прибутковим ордером 5.336 від 19.09.13 р. і в подальшому видано в цех №22 за лімітною картою № 1660 від 08.10.13.

Оплата здійснена платіжним дорученням № 7721 від 12.09.13. По даному факту виписана податкова накладна № 120911 від 12.09.13 р.

Перевезення здійснювалось власним автотранспортом позивача за ТТН б/н від 19.09.13 р.

ТОВ «П-Компьютеш» на підставі договору купівлі-продажу металопродукцїї № 02/13 від 05.02.13 р. поставлено на ДП «ХМЗ «ФЕД» титан (умова постачання FCA - м. Харків).

Постачання металу здійснювалось в чотири епізоди і підтверджується наступними первинними документами:

За видатковою накладною №9061 від 06.09.13 р. ОСОБА_1 за довіреністю №3095 отримано титан ВТЗ-1 круг ф20мм (56,0кг.) та ВТ6 круг ф90мм (60,2кг.) на загальну суму 65536,8грн., у т.ч. ПДВ 10922,8грн.

Отриманий товар оприбутковано на складі №102 за прибутковим ордером №265 від 06.09.13 і в подальшому видано в цех №11 за лімітними картками № 1730 від 13.09.13, 1785 від 17.09.13.

Оплата здійснена платіжними дорученнями № 1624, 1625 від 05.09.13 р.

По даному факту виписана податкова накладна № 10 від 05.09.13 р.

За видатковою накладною №9061 від 06.09.13 ОСОБА_1 за довіреністю №3095 від отримав титан ВТЗ-1 круг ф20мм (56,0кг.) та ВТ6 круг ф90мм (60,2кг.) на загальну суму 65536,8грн., у т.ч. ПДВ 10922,8грн.

Отриманий товар оприбутковано на складі №102 за прибутковим ордером №265 від 06.09.13 р. і вподальшому видано в цех №11 за лімітними картками № 1730 від 13.09.13, 1785 від 17.09.13.

Оплата здійснена платіжними дорученнями № 1624, 1625 від 05.09.13

По даному факту виписана податкова накладна № 10 від 05.09.13 р.

Перевезення здійснювалось власним автотранспортом позивача за ТТН б/н від 36.09.13 р.

За видатковою накладною №9091 від 09.09.13 ОСОБА_1 за довіреністю №3095 отримано титан ВТЗ-1 круг ф105мм (100,0кг.) та ВТЗ-1 круг ф130мм (46,0кг.) на загальну суму 82344,0грн., у т.ч. ПДВ 13724,0грн.

Отриманий товар оприбутковано на складі за прибутковим ордером №269 від 09.09.13 р., і в подальшому видано в цех №11 за лімітними картами № 1698, 1699 від 13.09.13 р.

Оплата здійснена платіжними дорученнями № 1626 від 05.09.13, 1651 від 06.09.13, 236 від 10.09.13.

По даному факту виписані податкові накладні № 10 від 05.09.13, 13 від 06.09.13, 16 від 19.09.13.

Перевезення здійснювалось власним автотранспортом позивача.

За видатковою накладною №9131 від 13.09.13 ОСОБА_1 за довіреністю №3095 отримано титан ВТЗ-1 круг ф32мм (41,4кг.) та ВТЗ-1 круг ф38мм (22,6кг.) на загальну суму 36096,0грн., у т.ч. ПДВ 6016,0грн.

Отриманий товар оприбуткований на складі за прибутковим ордером №275 від 13.09.13 р., і в подальшому видано в цех №11 за лімітними картами № 1731 від 19.09.13, 1802 від 28.10.13 та в лабораторію заводу за вимогою від 19.09.13.

Оплата здійснена платіжним дорученням № 7725 від 12.09.13.

По даному факту виписана податкова накладна № 27 від 12.09.13.

Перевезення здійснювалось власним автотранспортом позивача за ТТН б/н від 3.09.13 р.

За видатковою накладною №9230 від 23.09.13 ОСОБА_4 за довіреністю №3290 від 20.09.13, отримано титан ВТ6 круг ф20мм (31,8кг.), ВТ6 круг ф30мм (36,0кг.) та ВТЗ-1 круг ф25мм (51,5кг.) на загальну суму 67285,2грн., у т.ч. ПДВ 11214,2грн.

Отриманий товар : рибуткований на складі №102 за прибутковим ордером №278 від 23.09.13 і в подальшому передано в лабораторію заводу за вимогою №102 від 25.09.13.

Оплата здійснена платіжними дорученнями № 1868 від 18.09.13 та 283 від 20.09.13 р.

По даному факту виписані податкові накладні № 42 від 18.09.13 та 50 від 20.09.13.

Також з матеріалів справи слідує, що Повне товариство "Фаетон". ОСОБА_1. ОСОБА_8 у вересні 2013 року позивачу надано послуги з ремонту автомобілів.

Здійснення вказаної господарської операції підтверджується рахунком-фактурою № 109 від 11.09.13 р., актом виконаних робіт № 11/09-02 11.09.2013 р., платіжним дорученням № 8138 від 26.09.13 р., податковою накладною № 10.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентами підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах відомостей бази даних ДПІ про стан «9» контрагентів позивача (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. по справі № 820/1758/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.