Ухвала суду № 38163963, 02.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р. Справа № 821/1865/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Електромаш" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Авто-Електромаш" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області (яка є правонаступником ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0001172200 від 20 лютого 2013 року, №0001182200 від 20 лютого 2013 року, №0001192200 від 20 лютого 2013 року, №0003382200 від 14 травня 2013 року та №0003392200 від 14 травня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на неправомірність висновку податкового органу щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки факт отримання товару від вказаних контрагентів підтверджується первинними документами, які є належним доказом формування показників звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість. Разом з тим, підприємство реалізовувало продукцію пов'язаним особам за цінами, які відповідають рівню звичайних цін на момент реалізації, а податковим органом всупереч діючому законодавству не здійснено аналіз реалізації аналогічної продукції іншими підприємствами з метою визначення рівня звичайної ціни, що свідчить про безпідставне завищення доходу ТОВ "Авто-Електромаш" на суму 43 874,75 грн. Крім того, позивач вказує, що під час перевірки ревізору-інспектору надавалися первинні документи в повному обсязі, проте податковий орган в порушення порядку оформлення результатів перевірки не зазначив в акті перевірки які первинні документи і по яким господарським операціям відсутні. Позивач також стверджує, що у ТОВ "Авто-Електромаш" відсутня кредиторська заборгованість, по якій строк позовної давності минув.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року за №0001172200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 469 487 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16 445 грн.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року за №0001182200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 21 304 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3 287 грн.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року за №0001192200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 222 686 грн.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2013 року за №0003382200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 9 313 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2 040 грн.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2013 року за №0003392200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 5 466 грн. та за штрафними санкціями у сумі 751,50 грн.

В частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2013 року за №0003392200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 6 525 грн. та за штрафними санкціями у сумі 492,50 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Авто-Електромаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року, за наслідками якої складено акт №800/22.1/32125274 від 01 лютого 2013 року.

Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення ТОВ "Авто-Електромаш" вимоги діючого законодавства, а саме, серед іншого:

- п.135.2, п.135.5 ст. 135, п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 469 487 грн. у тому числі, ІІ-ІV квартал 2011 року - 403 707 грн.; три квартали 2012 року - 65 780 грн.;

- пп.153.2.1 п.153.2 ст. 153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 21 304 грн. у тому числі: ІІ-ІV квартал 2011 року - 8 158 грн.; три квартали 2012 року - 13 146 грн.;

- п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.7 ст. 201 розділу V ПК України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2012 року в сумі 122 647 грн.

На підставі вказаних висновків ДПІ у м. Херсоні було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001172200 від 20 лютого 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 485 932 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 469 487 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16 445 грн.;

- №0001182200 від 20 лютого 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 24 591 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 21 304 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3 287 грн.;

- №0001192200 від 20 лютого 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 222 686 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ТОВ "Авто-Електромаш" отримало від ДПС у Херсонській області рішення про результат розгляду первинної скарги №2036/10/10.2-06 від 25 квітня 2013 року, яким ДПС у Херсонській області залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 20 лютого 2013 року за №0001172200, №0001192200, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 20 лютого 2013 року за №0001182200 в частині визначених до сплати 11 991 грн. податку на прибуток "із застосуванням звичайних цін" та 1 244 грн. штрафних санкцій, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, та збільшено податок на прибуток на 11 991 грн. та 1 244 грн. штрафних санкцій, а скаргу було залишено без задоволення.

На підставі вказаного рішення ДПС у Херсонській області відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14 травня 2013 року за №0003382200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 9 313 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2 040 грн.

- від 14 травня 2013 року за №0003392200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 11 991 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 244 грн.

Фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про те, що:

- правочини укладені між позивачем та контрагентами - МПП "Парамаунт", ТОВ ВКФ "Плутон ЛТД" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вплинуло на завищення складу валових витрат на загальну суму 575 942 грн. та податкового кредиту на загальну суму 109 810 грн. у відповідних звітних періодах;

- реалізація продукції пов'язаним особам за цінами, що є нижчими за звичайну ціну, що вплинуло на заниження доходу з податку на прибуток на суму 43 873 грн. та з податку на додану вартість на суму 8 385 грн.;

- завищення валових витрат на суму 27 950 грн. внаслідок не відповідності актів виконаних робіт вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" по господарській операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2;

- завищення валових витрат внаслідок відсутності первинних документів, які б свідчили про факт здійснення господарських операцій на суму 601 174,25 грн., та відсутності первинних документів на суму 288 402 грн.;

- заниження зобов'язань з податку на прибуток на суму 54 196 грн. та з податку на додану вартість на суму 9 033 грн. внаслідок не віднесення до складу валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ сум кредиторської заборгованості, по яким минув строк позовної давності;

- завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 100 039 грн. внаслідок розбіжностей між задекларованими показниками ТОВ "Авто-Електромаш" та його контрагентами ТОВ "АДМ", ПАТ "Херсонський електромашинобудівний завод", ТОВ "ВТН".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9, п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.7 ст. 201 ПК України зроблені за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що надані позивачем акти виконаних робіт (надання послуг) містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг (робіт) до складу валових витрат, у зв'язку з чим податковою безпідставно зменшені позивачу валові витрати на суму 27 950 грн. за господарською операцією з ФОП ОСОБА_2 Разом з цим, з огляду на те, що відповідачем не було представлено статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податковим органом неправомірно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, з підстав реалізації продукції пов'язаним особам. Крім того, є необґрунтованими висновки відповідача про відсутність первинних документів та як наслідок зменшення валових витрат у ІІ кварталі 2010 року в сумі 288 372 грн., у ІІІ кварталі 2012 року в сумі 30 грн., а також у 2-3 кварталі 2011 року в сумі 601 174,25 грн. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що у відповідача не було законних підстав для віднесення кредиторської заборгованості в сумі 25 009,86 грн. до складу валових доходів, як безповоротну фінансову допомогу. При цьому, позивачем не надано доказів, які б спростували встановлений податковим органом факт спливу строку позовної давності по зобов'язанням позивача з ПП "Аконит-ДС", ТОВ "Пентограма", ЗАТ ПМТО "Стандарт", ТД "Євромет", ПП "Талан підшипник", ВО "КФФ "Економ-Сервіс" та ТОВ "Техноком". Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відсутності у податкового органу законних підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту на суму ПДВ 100 039 грн.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України - об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, в силу пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Авто-Електромаш" та МПП "Парамаунт" було укладено договір купівлі-продажу №41/12 від 25 грудня 2008 року, згідно до якого МПП "Парамаунт" протягом липня, серпня, листопада 2011 року та квітня, липня 2012 року передав ТОВ "Авто-Електромаш" продукцію (контактну групу Р119-10) на суму 20 495,2 грн., у т.ч. ПДВ 5 446,04 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними. При цьому, перевезення продукції від МПП "Парамаунт" до ТОВ "Авто-Електромаш" здійснював перевізник - ТОВ "Ін-Тайм", що підтверджено деклараціями про прийняття вантажу та товарно-транспортними накладними.

Також, між ТОВ "Авто-Електромаш" та ТОВ ВКФ "Плутон" ЛТД укладено договір купівлі-продажу №118/08 від 16 серпня 2011 року, згідно якого ТОВ ВКФ "Плутон" ЛТД передало ТОВ "Авто-Електромаш" протягом серпня - грудня 2011 року сталь 5х3ВЗМФС (ДЮЗ), проволоку Х20Н80, твердий сплав ВК-20КС д.60x75 на загальну суму 555 447 грн., крім того ПДВ 105 710 грн., про що свідчать видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні.

Разом з тим, договір оренди автомобіля, укладений між ТОВ "Електромаш-Оригінал" та ТОВ "Авто-Електромаш" №03/01-11 від 03 січня 2011 року підтверджує факт транспортування позивачем придбаних товарів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність та недоліки товарно-транспортних накладних, оскільки за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товару та його використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваній ситуації, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною транспортною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу стосовно того, що діяльність контрагента позивача, а саме МПП "Парамаунт" є фіктивною, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №383/15-238 від 17 жовтня 2012 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість МПП "Парамаунт".

Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є помилковими.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності.

При цьому, судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій із вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку про те, що позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з його контрагентами та правомірність формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту.

Стосовно встановленого порушення позивачем п.п.139.1 ст. 139 ПК України в частині неправомірного включення до складу витрат вартість послуг ФОП ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Авто-Електромаш" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування комп'ютерної техніки №03/01-11 від 03 січня 2011 року, факт виконання якого підтверджено актами виконання робіт на загальну суму 27 950 грн. та рахунками.

Пов'язаність вказаної послуги з господарською діяльністю підтверджується бухгалтерською довідкою щодо наявності на підприємстві комп'ютерної техніки, яка потребує постійного обслуговування фахівцем комп'ютерної техніки.

Твердження апелянта про те, що акти про надання послуг з технічного обслуговування комп'ютерної техніки не містить повної інформації щодо виконаних робіт є необґрунтованими, оскільки це не може свідчити про недійсність та відсутність понесених витрат позивачем, а відтак надані акти виконаних робіт та розрахунки є достатніми доказами для розкриття змісту та обсягу господарської операції, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом неправомірно зменшено позивачу розмір валових витрат на суму 27 950 грн. за господарською операцією з ФОП ОСОБА_2

Щодо доводів апелянта про порушення підприємством п.153.2 ст. 153 ПК України внаслідок реалізації ТОВ "Авто-Електромаш" продукції, а саме магнето 68.000 пов'язаним особам ТОВ "Електропромислова група", ТОВ "Торговий дім Ем-Холдинг", ТОВ "Мото-Континент" по цінам, що є нижчими за звичайну ціну, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.153.2.1 п.153.2 ст. 153 ПК України - дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Оскільки приписи ПК України щодо даних правовідносин не набрали чинності, у випадках, визначених ПК України, згідно п.8 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" застосовується положення п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Так, вказаною нормою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставлених умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні рівня звичайних цін, податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, а отже висновки податкового органу про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, з підстав реалізації продукції пов'язаним особам є протиправними, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів також не приймає до уваги твердження апелянта на той факт, що ТОВ "Авто-Електромаш" під час проведення перевірки не були надані первинні документи, які б підтверджували здійснення господарських операцій, оскільки податковим органом не були дотримані вимоги ст. 85 ПК України, яка передбачає у такому випадку складення акта про відмову в наданні первинних документах, який і є доказом відсутності цих документів на час проведення перевірки. Разом з тим, при розгляді справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не був наданий перелік документів, які підприємством не були надані, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо не доведення факту ненадання платником податку до перевірки первинних документів та їх відсутність є правильними, а відтак висновки апелянта про зменшення валових витрат у ІІ кварталі 2012 року в сумі 288 372 грн., у ІІІ кварталі 2012 року в сумі 30 грн., а також ІІ-ІІІ квартали 2011 року витрати в сум 601 174,25 грн. є необґрунтованими.

Стосовно висновку апелянта про заниження зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість внаслідок не віднесення до складу валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість сум кредиторської заборгованості, по яким минув строк позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137 ПК України на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті, та інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст. 136 ПК України.

Інші доходи згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити йогу про виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору №2201 від 22 січня 2007 року, який був укладений ТОВ "Авто-Електромаш" з ТОВ "Донелектромаш", у липні 2009 року виникла кредиторська заборгованість на суму 4 048,60 грн., зокрема п.10.5 вказаного договору в редакції додаткової угоди від 30 грудня 2008 року, передбачає, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а по розрахункам і поставкам до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Додатковою угодою від 03 січня 2009 року до вказаного договору сторони доповнили договір п.9.3, згідно якого установлено строк позовної давності строком до 6 років.

Згідно договору №14/03 від 21 березня 2008 року, укладеному позивачем з ЗАТ НВФ "Ферокерам", у лютому 2009 року виникла кредиторська заборгованість на суму 8252,16 грн. та згідно додаткових угод строк дії договору продовжується до 31 грудня 2009 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Додатковою угодою від 30 грудня 2008 року до вказаного договору сторони змінили п.8.3 та п.9.1, згідно яким строк позовної давності встановлено 5 років, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2013 року, а по розрахункам і поставкам до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до договору №113/10 від 04 жовтня 2005 року, який був укладений позивачем з ТОВ "Торговий дім "Одескабель", у грудні 2006 року виникла кредиторська заборгованість на суму 7 320,61 грн. та згідно додаткової угоди від 30 грудня 2007 року сторони змінили редакцію п.6.3 та п.7.1 договору, згідно яким домовились встановити строк позовної давності строком у 6 років, продовжити строк дії договору до 31 грудня 2013 року, а по розрахункам і поставкам до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно умов договору.

Згідно договору №У691/2008 від 01 грудня 2008 року, укладеному позивачем з ТОВ "Інтерпайп Україна", у серпні 2009 року виникла кредиторська заборгованість на суму 2 002,72 грн. та відповідно до додаткових угод п.10.1 договору передбачено, що даний договір діє до 31 грудня 2009 року, в частині не виконання зобов'язань по договору до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Додатковою угодою №3 від 04 листопада 2009 року до вказаного договору сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2010 року, а по взаєморозрахункам до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На підставі договору №14103 від 11 лютого 2008 року, укладеному позивачем з ПП "АгроХімТрейд" у квітні 2008 року виникла кредиторська заборгованість на суму 3 385,77 грн. та відповідно до додаткових угод п.7.1 договору передбачено, що даний договір діє до 31 грудня 2008 року, а по розрахункам і поставкам до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Додатковою угодою від 30 грудня 2008 року до вказаного договору сторони змінили п.6.4. та п.7.1. договору, згідно яким домовились встановити строк позовної давності строком у 5 років, продовжити строк дії договору до 31 грудня 2013 року, а по розрахункам і поставкам до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно умов договору.

Отже, виходячи з того, що договірні відносини та розрахунки ТОВ "Авто-Електромаш" з ТОВ "Донелектромаш", ЗАТ НВФ "Ферокерам", ТОВ "Торговий дім "Одескабель", ТОВ "Інтерпайп Україна" та ПП "АгроХімТрейд" по вказаним договорам на час проведення перевірки не завершені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача не було законних підстав для віднесення кредиторської заборгованості в сумі 25 009,86 грн. до складу валових доходів, як безповоротну фінансову допомогу.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом безпідставно встановлено позивачу порушення п.198.3 ст. 198 ПК України в частині неправомірного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 9 033 грн. у вересні 2012 року внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей у постачальників, щодо яких минув строк позовної давності по виконанню зобов'язань, оскільки в переліку операцій, внаслідок яких можливо бути коригування раніше відображеного податку на додану вартість, що визначено ст. 192 ПК України, операції списання кредиторської заборгованості відсутні.

Щодо твердження апелянта про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок розбіжностей між задекларованими показниками позивача та його контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При розгляді справи, судом першої інстанції були витребувані податкові накладні, які були отримані від контрагентів позивача, а саме ТОВ "АДМ", ПАТ "Херсонський електромашинобудівний завод" та ТОВ "ВТН" та реєстри отриманих та виданих податкових накладних за спірні періоди.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство не отримувало від ТОВ "АДМ", податкову накладну на суму ПДВ 23 900 грн., проте наявна у підприємства прибуткова накладна №ПН-0001597 від 23 вересня 2011 року на суму отриманого товару 23 900 грн., у т.ч. сума ПДВ 3 983,33 грн. що спростовує висновок податкового органу. При цьому, ТОВ "Авто-Електромаш" за фактом отримання від ТОВ "АДМ" податкової накладної від 23 вересня 2011 року за №23092 на суму ПДВ 3983,33 грн. відобразив вказану податкову накладну у позиції 49 Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року.

Разом з тим, у червні 2012 року ТОВ "Авто-Електромаш" отримало від постачальника ТОВ "ВТН" податкову накладну за №18 від 20 червня 2012 року на суму ПДВ 19 703 грн. та відобразило її отримання у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2012 року з урахуванням коригування податкового кредиту у вересні 2012 року.

При цьому, згідно пояснень позивача, підприємство не отримувало від ПАТ "Херсонський електромашинобудівний завод" податкової накладної на суму ПДВ 4 608 грн., у зв'язку з чим Реєстр отриманих та виданих податкових накладних за звітній період березень - квітень 2011 року не містить відомостей про наявність даної податкової накладної.

Отже, з урахуванням того, що податковий орган дійшов до висновку щодо зменшення позивачу податкового кредиту у розмірі 100 039 грн. без дослідження первинних документів та змісту господарських операцій з контрагентами підприємства вони є необґрунтованими та безпідставними, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Частиною другою ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя