Ухвала суду № 38163859, 09.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року справа №812/10807/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Жаботинської С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до начальника Ленінського районного відділу Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання надати відповідь, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до начальника Ленінського районного відділу Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання надати відповідь.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Позивач - ОСОБА_2, 31 серпня 2012 року звернувся до першого відповідача - начальника Ленінського районного відділу Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області із заявою про зобов'язання громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також трьох невідомих позивачу громадян зареєструвати належних їм собак у відповідності до Правил утримання домашніх тварин, встановлених рішенням Луганської міської ради від 21.08.2012 № 27/7 (а.с.6).

Зміст заяви позивача полягає у посиланнях на умови вказаних Правил, зокрема, щодо необхідності реєстрації домашніх тварин, наявності ветеринарно-санітарного паспорта, отримання реєстраційного посвідчення із зазначенням індивідуального номера собаки та особистого номерного знаку (жетону), що прикріплюється до ошийника собаки, власники собак мають бути членами кінологічного клубу, пройти спеціальне навчання та мати відповідні рекомендації від такої організації. У заяві позивач вказав, що у перелічених осіб така реєстрація собак відсутня.

Підстави зобов'язання перелічених осіб здійснити реєстрацію тварин позивач у заяві обґрунтовує нормами п. 9.1 Правил, відповідно до якого контроль за виконанням цих Правил покладено на органи внутрішніх справ.

10.12.2012 позивач звернувся до другого відповідача - начальника ГУМВС України в Луганській області із заявою про зобов'язання першого відповідача надати відповіді на звернення від 31.08.2012 та 27.09.2012, обґрунтовуючи свої вимоги тривалою бездіяльністю першого відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді (а.с. 7).

14.01.2013 позивач повторно звернувся до другого відповідача із заявою аналогічного змісту (а.с.8).

Листом ГУМВС України в Луганській області від 18.12.2013 за № 8/6-В-499 позивачу повідомлено про розгляд звернення про ненадання відповідей, про проведення службової перевірки, за результатами якої окремі посадові особи притягнуті до дисциплінарної відповідальності за неналежний розгляд звернень. Також у листі йдеться, що 29.01.2013 позивачу особисто вручено відповідь на звернення за № 38/2-В-24 від 28.01.2012. Крім того, у листі зазначено про надання обґрунтованої інформації листом від 25.03.2012 № 39/В-774 від 25.03.2013. (а.с.12).

В силу норм ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядається тим органом, до компетенції якого віднесено вирішення відповідних питань.

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України "Про міліцію", інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліцію" основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень;участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень.

Обов'язки і права міліції визначено розділом ІІ цього Закону. До основних обов'язків міліції ст. 10 Закону, серед інших, віднесено обов'язки приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення. При цьому ст. 11 Закону, яка визначає права міліції, не передбачає права органу внутрішніх справ чи його керівника щодо безпосереднього зобов'язання громадян вчинити ті чи інші дії, як того вимагав позивач у своїй заяві.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Суть заяви позивача від 31.08.2012 полягає у повідомленні органу внутрішніх справ про недотримання певними громадянами Правил утримання домашніх тварин, та вимогах про зобов'язання цих осіб зареєструвати належних їм собак. Заява не містить посилань на порушення прав та інтересів позивача, безпосередньо не стосується діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, об'єднань громадян.

Зміст заяви позивача не є зверненням безпосередньо в розумінні наведених норм ст. 3 Закону України "Про звернення громадян".

Суд вважав, що заява позивача фактично є повідомленням про правопорушення, передбачене нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, відтак, має розглядатись відповідними органами за нормами цього Кодексу.

Відповідачами надавались позивачу відповіді щодо розгляду повідомлення позивача про порушення громадянами Правил утримання домашніх тварин, зокрема, вищезгаданим листом ГУМВС України в Луганській області від 18.12.2013 за № 8/6-В-499, а також листами № 38/2-В-24 від 28.01.2012 та № 39/5-774 від 25.03.2013 (а.с.42), фактичне отримання яких на час розгляду справи позивачем не заперечувалось.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

С.В.Жаботинська