Рішення № 38163088, 03.04.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8593/13-ц

Провадження №: 2/752/342/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Тасенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва, Київської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановив:

у грудні 2011 року звернулась до суду з вказаним позовом.

Останній вмотивувала тим, що 10 серпня 2011 року вона під час керування своїм автомобілем «ВАЗ 11194» державний номерний знак НОМЕР_4 повз будинок АДРЕСА_2 внаслідок падіння гілки каштану, який ріс за бетонною огорожею, що міститься вздовж проспекту та знаходиться на відстані трьох метрів від проїжджої частини, отримала тілесні ушкодження, через що зазнала як моральних так і фізичних страждань, а також пошкоджень зазнав і її транспортний засіб.

Вважаючи безвідповідальним та неналежним ставлення відповідачів до виконання покладених на них законодавством обов'язків, що в подальшому послугувало причиною завдання їй шкоди, просила стягнути з останніх солідарно у відшкодування матеріальної шкоди 51 128, 00 грн., у відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн., а також витрати, які пов'язані з експертним дослідженням щодо визначення вартості автомобіля, у розмірі 1 500,00 грн. та експертним дослідження для визначення причин зламу каштану у розмірі 250,00 грн., за отримання довідки з Гідрометеоцентру - 108,00 грн., послуги автоевакуатора у розмірі 400,00 грн., послуги за відправлення телеграми у розмірі 32,36 грн., кошти, що витрачені на лікування у розмірі 182,49 грн. та судовий збір 736,85 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, виходячи з обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що дерево, гілка від якого пошкодила автомобіль та здоров'я позивача, росте на приватній садибі, власник або користувач якої має нести відповідальність за завдані збитки. Вказує, що дерево росте на території прилеглій до житлового будинку АДРЕСА_2, в якому зареєстрована з 1946 року ОСОБА_2, а тому фактично набула право власності на дане будинковолодіння за набувальною давністю, в зв'язку з чим, відповідальність по даній дорожньо-транспортній пригоді має нести саме вказана особа (т. 1 а.с. 190-199).

Відповідач - Київська міська рада, будучи в установленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м.Києва, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності Київської міської ради, дослідивши матеріали справи та матеріали, на підставі яких приймалося рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 10 серпня 2011 року на АДРЕСА_2 у м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми хребта; забою поперекового відділу хребта; цервіколгічного синдрому; остеохондрозу шийного відділу хребта, а також було пошкоджено її автомобіль «ВАЗ 11194» державний номерний знак НОМЕР_4. Разом з тим, 19 серпня 2011 року винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту порушення прав дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України оскільки у ОСОБА_1 не виявлено тілесних ушкоджень середньої тяжкості (т. 1 а.с. 14-16).

З матеріалів справи вбачається, що дана пригода мала місце внаслідок падіння на автомобіль позивача десятиметрової гілки дерева каштану, який ріс за бетонною огорожею, розташованої вздовж проспекту та знаходиться на відстані трьох метрів від проїжджої частини, через її відлом від стовбуру в місці приєднання, яке було пошкоджене, що могло спричинити її відлом будь-якої миті (т. 1 а.с. 9, 15-16).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку № 02/09 від 23 вересня 2011 року вартість збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля «ВАЗ 11194» державний номерний знак НОМЕР_4, становить 51 128,81 грн. (т. 1 а.с. 24-27).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено за довідку від Українського Гідрометеорологічного центру 108,00 грн., за надання послуг по обстеженню дерева - 250,00 грн., за послуги автоевакуатора - 400,00 грн., за послуги експертного дослідження автомобіля - 1 500,00 грн., за послуги по відправленню телеграми - 32,36 грн. та витрачено на лікування 182,49 грн. (т. 1 а.с. 21-23).

Вище вказане, а саме: факт заподіяння позивачеві шкоди, її розмір й порядок розрахунку, а також понесені останньою з даного приводу витрати, стороною відповідачів у встановленому цивільно-процесуальним законодавством заперечено не було, з огляду на що, а також на положення ч.1 ст. 61 ЦПК України, на думку суду, доказуванню не підлягає.

Разом з тим, основною підставою позиції сторони відповідачів є їх неналежність через відсутність їх вини та невчинення ними дій, які б послугували причиною настання наслідків у виді заподіяння шкоди позивачеві.

При цьому, зокрема, Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва, зазначило про те, що дерево, гілка від якого нанесла пошкодження автомобілю та здоров'ю позивача, росте на приватній садибі, власник або користувач якої має нести відповідальність за завдані збитки. Вказало, що дерево росте на території прилеглій до житлового будинку АДРЕСА_2, в якому зареєстрована ОСОБА_2 з 1946 року, а тому фактично набула право власності на дане будинковолодіння за набувальною давністю, в зв'язку з чим, відповідальність по даній дорожньо-транспортній пригоді має нести саме вказана особа.

Проте, суд критично ставиться до вказаної позиції відповідача, а тому не приймає її до уваги з огляду на наступне.

Так, згідно листа Українського Гідрометеорологічного центру 10 серпня 2011 року вночі та вдень йшов дощ, кількість опадів становила 9 мм., вітер 1-3 м/с (т. 1 а.с. 10).

Актом комісії ЖЕО-112 від 13 листопада 2003 року, яка проводила обстеження будинковолодіння АДРЕСА_3, встановлено, що високі дерева пошкоджені омелою, знаходяться за залізобетонним парканом на землях комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району (т. 1 а.с.12).

Відповідно до відповідей Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 27 лютого 2012 року, 27 серпня 2013 року та 14 березня 2014 року приватний будинок АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстрований. (т. 1 а.с. 67, 207, т. 2 а.с. 17).

При цьому у суду відсутні підстави для сумніву у достовірності інформації, яка міститься у зазначених листах Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, на що звертав в ході розгляду справи представник Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м.Києва, з огляду на їх недоведеність, а також те, що належність дій Київського міського бюро не стосується предмету вказаного позову (т. 1 а.с. 235).

Згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 02 вересня 2011 року земельна ділянка по АДРЕСА_2 не надана у власність чи користування. (т. 1 а.с. 7-8).

Згідно листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 03-480/2680 від 02 лютого 2012 року земельна ділянка по АДРЕСА_2 обліковується як землі, не надані у власність чи користування, рішень Київська міська рада щодо передачі у власність чи користування будь-яким особам зазначеної земельної ділянки не приймала, документи з даного приводу відсутні (т. 1 а.с. 51).

Згідно ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 є комунальною власність міста, а тому перебуває на балансоутриманні, як власника, Київської міської ради.

При цьому посилання Київської міської ради на те, що земельна ділянка, на якій ріс каштан, не належить до власності ради, не є землею загального користування, про що зазначив представник Київської міської ради в ході виїзного судового засідання 14 січня 2014 року (т. 1 а.с. 229-233), останньою в силу положень ст. 60 ЦПК України не спростована, а тому, на думку суду, не заслуговує на увагу.

Посилання представника відповідача - Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва також на те, що відповідальність за наслідки події, що мала місце 10 серпня 2011 року, має нести гр.ОСОБА_2, яка зареєстрована у будинковолодінні по АДРЕСА_2 з 1946 року, а тому набула на нього право власності за набувальною давністю, судом не приймаються до уваги з огляду на те, що, по-перше, вказане питання не є предметом розгляду в даному випадку, так само як можлива реалізація гр. ОСОБА_2 наданих їй прав. а, по-друге, факт такого набуття у встановленому законом порядку перед судом не доведений, а зводиться відповідачем лише до висловлювання своїх міркувань з даного приводу, що судом розцінюється як спроба останнього захистити свої інтереси.

До того ж, на думку суду, факт реєстрації ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 не має своїм наслідком отримання нею у власність ані будинку, ані земельної ділянки за вказаною адресою, оскільки є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи і ніяким чином не може вплинути на володіння нерухомістю, право на яке має бути документально підтверджено в установленому законодавством порядку.

Тому, ОСОБА_2 не залучалася до участі у справі в якості співвідповідача або третьої особи на стороні відповідача, на що вказав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 12 лютого 2013 року, оскільки вона не є власником ні будинку, ні земельної ділянки, а тому, підстав для залучення її до участі у справі судом не встановлено (т. 1 а.с. 174-178).

Відповідно до п. 4.1. Статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва метою діяльності підприємства є утримання в належному стані парків, скверів, зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць та інших загальних насаджень загального користування, здійснення всього комплексу робіт по озелененню, догляду за зеленими насадженнями та їх охорони і захисту на закріпленій за підприємством території, поліпшення їх художньо-естетичного та санітарного стану, а також забезпечення розвитку об'єктів зовнішнього благоустрою району (т. 1 а.с. 44).

Разом з тим, згідно п. 4.2. Статуту предметом діяльності підприємства є контроль за станом утримання і відтворення зелених насаджень на всій території району незалежного від їх відомчої належності та форм власності, видача їх власникам приписів по усуненню виявлених недоліків в утриманні зелених насаджень. (т. 1 а.с. 44).

Так, в судовому засіданні представником відповідача КП по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва, було повідомлено, що приписів щодо приведення в належний стан дерева, за вказаною адресою жодній особі не видавалося.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що мешканці будинку АДРЕСА_3 у своїх зверненнях заявляли вимоги до відповідних інстанцій про знесення висотних аварійних дерев по АДРЕСА_2-АДРЕСА_3, проте, дані звернення залишилися без відповідного реагування з боку комунальних служб. (т. 1 а.с. 11, 13).

Вказане також було встановлено в ході виїзного засідання 14 січня 2014 року, під час якого представник Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва також зазначив про те, що каштан не обліковується у підприємстві як об'єкт благоустрою, земля, на якій він росте, не є землею загального користування і за підприємством не зареєстрована (т. 1 а.с. 229-233).

Однак, суд позбавлений об'єктивно оцінити вказані твердження сторони відповідача з огляду на їх недоведеність з точки зору вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України та неспростовність матеріалами справи.

До того ж, як було встановлено в ході розгляду справи та не заперечено стороною відповідачів в установленому законом порядку, гілка, яка стала причиною дорожньо-транспортної пригоди, знаходилася безпосередньо над тротуаром та проїжджою частиною, що обслуговується Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м.Києва згідно п. 4.1.1 Статуту.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно ст. 5 вказаного закону управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; забезпечення їх виконання; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.

Згідно ст. 20 закону організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Стаття 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачає, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01 серпня 2006 року видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера.

Відповідно до «Правил благоустрою м. Києва», затверджених рішенням 11 сесії 7 скликання Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, відповідальність за незабезпечення благоустрою покладається на власника об'єкта благоустрою (балансоутримувача) та виконавця робіт.

Відповідно до п. 3.1.5 вказаних правил, утримання та благоустрій земель запасу міста забезпечує виконавчий комітет Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Згідно до ч. 4 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» негайному видаленню підлягають пошкоджені дерева та кущі, якщо стан таких пошкоджень зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян або юридичних осіб.

Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, зареєстрованого в Мінюсті України 27 липня 2006 року за № 880/12754, до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать: зелені насадження прибудинкової території .

Відповідно до п. 5.5. «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності балансоутримувачі цих об'єктів.

Отже, на думку суду, враховуючи те, що причиною надлому гілки каштану, віком до 70 років, діаметром стовбуру до 90 см. - є його незадовільний стан, за яким зламана гілка (діаметром до 50 см.) була надломлена раніше події, що мала місце 10 серпня 2011 року, враховуючи також погодні умови, які мали місце в день пригоди, суд приходить до висновку про те, що каштан не обслуговувався та не отримував належного догляду для забезпечення безпеки, а відповідальним за належний догляд за зеленими насадженнями органом не приймалось жодного рішення з даного приводу, хоча звернення з цього питання мали місце.

При цьому посилання Київської міської ради на те, що вона не являється балансоутримувачем вказаного дерева, на думку суду, не заслуговує на увагу, оскільки, як було зазначено вище, земельна ділянка по АДРЕСА_2 обліковується як землі, не надані у власність чи користування, Київська міська рада рішень за поданням Головного управління земельних ресурсів щодо передачі у власність чи користування будь-яким особам зазначеної земельної ділянки не приймала. До того ж, в ході розгляду справи стороною відповідачів не було спростовано позицію позивача про те, що дерево не росте за парканом, не росте на території приватної садиби, оскільки паркан був споруджений силами міської ради на відстані 1-1,5 метра від старого паркану, і дерево до спорудження нового паркану, росло поза межами садиби по АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про те, що бездіяльність відповідачів та неналежне виконання останніми своїх обов'язків через недотримання вимог закону, призвела до події, внаслідок якої позивач отримала збитки, які підлягають стягненню з відповідачів. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою останніх та шкодою, яка наступила, їх вини суд вважає доведеними в ході розгляду справи.

Разом з тим, суд не погоджується з позицією позивача про солідарне стягнення на її користь завданих їй збитків з огляду на положення ч. 1 ст. 1190 ЦК України, а тому вважає за необхідне встановити рівний ступень вини кожного з відповідачів, стягнувши з кожного на користь позивача у відшкодування шкоди суму, виходячи із їх ступеня вини.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення на її користь у відшкодування завданої їй моральної шкоди 20 000,00 грн., суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову і в цій частині, виходячи з наступного.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» визначено поняття моральної шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 вказаної постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись до суду, позивачем в обґрунтування заподіяння йому з боку відповідачів моральної шкоди було зазначено про те, що під час ДТП вона зазнала фізичних та душевних страждань, що призвели до порушення її звичайного образу життя.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України у випадку, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.

В ході розгляду справи стороною позивача клопотань заявлено не було, в тому числі і про витребування відповідних доказів, однак сторонами, зокрема, стороною позивача, останніх заявлено не було, зазначеними в ст. ст. 27, 137 ЦПК України правами та порядком витребування доказів позивач не скористалась та не витребували у встановленому законом порядку доказів, необхідних для обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи положення вказаних статей, заявлене позивачем відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. визнається судом завищеним та неадекватним характеру порушеного права позивача та таким, що не відповідає вимогам розумності.

Тому, зважаючи на наведене та, враховуючи характер завданих моральних страждань, суд, приймаючи до уваги вимоги розумності і справедливості, дійшов до висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому судом враховано, що через неправомірні дії відповідачів позивач втратила нормальний спосіб життя, що кардинально порушило її життєві зв'язки, що спричиняло їй моральних і фізичних страждань.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд вважає необхідним задовольнити частково, стягнувши з відповідачів в частинах, що відповідають ступеню вини кожного з них, на користь позивача 5 000,00 грн., в іншій частині відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити, оскільки розмір шкоди, заявлений позивачем, не доведений наданими доказами.

Питання судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст. 1167, 1173 ЦК України, ст. ст. п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду від «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, керуючись ст. ст. 3, 6, 7, 10, 15, 57-60, 195, 196, 208, 209, 212, 213,214, 215 - 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва, Київської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва (03041, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 87-г, ідентифікаційний номер 03359799) та Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь ОСОБА_1 (03040, м Київ, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_5, виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві 03.03.1998 року, ідентифікаційной номер НОМЕР_3, уродженка м. Києва, ІНФОРМАЦІЯ_1) у відшкодування матеріальної шкоди по 25564 грн. (двадцять п»ять тисяч п»ятсот шістдесят чотири грн.) з кожного відповідача.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва (03041, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 87-г, ідентифікаційний номер 03359799) та Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь ОСОБА_1 (03040, м Київ, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_5, виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві 03.03.1998 року, ідентифікаційной номер НОМЕР_3, уродженка м. Києва, ІНФОРМАЦІЯ_1) у відшкодування моральної шкоди по 2500 грн. (дві тисячі п»ятсот грн.) з кожного відповідача.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва (03041, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 87-г, ідентифікаційний номер 03359799) та Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь ОСОБА_1 (03040, м Київ, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_5, виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві 03.03.1998 року, ідентифікаційной номер НОМЕР_3, уродженка м. Києва, ІНФОРМАЦІЯ_1) у відшкодування понесених витрат по 1236,43 грн. (одна тисяча двісті тридцять шість грн. 43 коп.) з кожного відповідача.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва (03041, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 87-г, ідентифікаційний номер 03359799) та Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь ОСОБА_1 (03040, м Київ, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_5, виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві 03.03.1998 року, ідентифікаційной номер НОМЕР_3, уродженка м. Києва, ІНФОРМАЦІЯ_1) у відшкодування судових витрат по 368,42 грн. (триста шістдесят вісім грн. 42 коп.) з кожного відповідача.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок