Ухвала суду № 38161730, 07.04.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.04.2014 р. Справа№ 914/2883/13

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали

за скаргою:Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс», м. Червоноград, Львівська область;на дії:Відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції, м. Сокаль;у справі:№914/2883/13стягувач:ОСОБА_3, АДРЕСА_1;боржник:Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс», м. Червоноград, Львівська область;

За участю представників:

від стягувача (позивача): не з'явився;

від боржника (відповідача): Фостяк О.Я., представник (довіреність від 01.07.2013 р.);

від ДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс», м. Червоноград, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції, м. Сокаль у справі №914/2883/13 за позовом ОСОБА_3, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс», м.Червоноград, Львівська область про зобов'язання надати інформацію про діяльність товариства.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги поданої скарги, просив задоволити.

Представник стягувача в попередньому засіданні проти задоволення скарги заперечив з мотивів, наведених у поданих запереченнях (вх. №8369/14 від 03.03.2014 р. та 8681/14 від 03.03.2014 р.)

Відділ державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, на адресу суду надійшло заперечення на скаргу (вх. №8146/14 від 27.02.2014 р.) з долученими матеріалами виконавчого провадження

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.09.2013 р. у справі №914/2883/13 за позовом ОСОБА_3, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс», с.Перетоки, Львівська область про зобов'язання надати інформацію про діяльність товариства позов задоволено - зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс» надати ОСОБА_3 належним чином завірені копії:

- всіх статутів Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс» за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно;

- всіх протоколів та рішень загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс» за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно;

- всіх протоколів, актів та висновків ревізійної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс» за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно;

- всіх річних балансів та звітів про фінансово-господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс» за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р. рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2013 р. у справі №914/2883/13 залишено без змін.

26.11.2013 р. Господарським судом Львівської області, на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2013 р., видано накази.

22.01.2014 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу у справі №914/2883/13 від 26.11.2013 р. (ВП №41666060).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 4-5, ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

На момент винесення Господарським судом Львівської області рішення у даній справі, майно та постійно діючий орган Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс» знаходилися за адресою с. Перетоки, Сокальський район, Львівська область.

Згідно ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Як вбачається із матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, на момент винесення оскаржуваної постанови, майно Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс» знаходилось за адресою с. Перетоки, Сокальський район, Львівська область. За вказаною адресою здійснювалась також і діяльність даного підприємства. Боржником зворотнього не було доведено.

Користуючись правом вибору місця виконання, встановленим ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач подав виконавчий документ до виконання у ВДВС Сокальського РУЮ, тобто, до органу виконавчої служби, повноваження якої поширюються на територію, де знаходиться майно боржника - с. Перетоки, Сокальського району.

Отримання копії оскаржуваної постанови, а також подання скаржником за підписом директора заяви про відкладення виконавчих дій свідчить про те, що щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважне знаходження керівництва) відбувається також за адресою с. Перетоки, Сокальський район, Львівська область.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, в разі встановлення державним виконавцем зміни перебування чи місцезнаходження боржника, останній вправі винести постанову про закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа у виконавчу службу за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника.

Скаржником також в обґрунтування доводів скарги не зазначено, в чому саме полягає порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у зв'язку із винесенням 22.01.2014 р. постанови про відкриття виконавчого провадження в розумінні ст. 1 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено , що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №41666060) від 22.01.2014 р. винесена з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені скаржником доводи є безпідставними, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс», м. Червоноград, Львівська область на дії Відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції, м. Сокаль у справі №914/2883/13 відмовити.

Суддя Мазовіта А.Б.