Рішення № 38160685, 04.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24729/13 04.04.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Київводоканал"доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва простягнення 7422603 грн. 15 коп.Представники: від позивача: Лазаренко Ю.Г. - представник за довіреністю № 33 від 17.03.2014від відповідача: Турченко Д.Л. - представник за довіреністю № 64 від 01.10.2013

Встановив:

19.12.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія Київводоканал" з вимогами до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 08.07.2003 № 02723/2.04 у розмірі 7442603 грн. 15 коп., в тому числі 6830730 грн. 01 коп. заборгованості за надані з 01.04.2013 по 30.09.2013 послуги, 43202 грн. 07 коп. 3 % річних, 207134 грн. 57 коп. пені та 341536 грн. 50 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення від 08.07.2003 № 02723/2-04 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2013 по 30.09.2013 у розмірі 6830730 грн. 01 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 207134 грн. 57 коп., штраф у розмірі 341536 грн. 50 коп. та 3 % річних у розмірі 43202 грн. 07 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2013 порушено провадження у справі № 910/24729/13 та справу призначено до розгляду на 13.01.2014.

09.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

11.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли документи на виконання вимог суду та клопотання про відкладення розгляду справи.

13.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 13.01.2014 оголошено перерву до 27.01.2014.

15.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

20.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

25.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 27.01.2014 оголошено перерву до 07.02.2014.

31.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

06.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про зменшення розміру пені та штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 днів та призначено розгляд справи на 21.02.2014.

Судове засідання призначене на 21.02.2014 не відбулось.

24.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу № 910/24729/13 передано на розгляд судді Головіній К.І., у зв'язку з перебуванням судді Отрош І.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2014.

28.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи для залучення до матеріалів справи.

05.03.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшла відповідь на запит суду.

12.03.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли документи для залучення до матеріалів справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 справу № 910/24729/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження

17.03.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла додаткова інформація по справі.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 17.03.2014 оголошено перерву до 31.03.2014.

24.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 31.03.2014 оголошено перерву до 04.04.2014.

У судове засідання 04.04.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких визнав заявлені вимоги в частині суму заборгованості по холодній воді та стокам та частково заперечує проти заявлених вимог про стягнення заборгованості по воді на підігрів, яка була поставлена на теплові пункти (бойлери), які не перебувають на його балансі. Також представник відповідача підтримав клопотання, викладене у запереченнях на позовну заяву, про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) до 1000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 04.04.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (абонент за договором) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», визнано такими, що втратили чинність, наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 N 65 "Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 за N 165/374, та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.1992 N 67 "Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації".

У відповідності до положень статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (протокол від 20.12.2010), визначено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Згідно з пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

У відповідності до пункту 2.2. договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (п. 3.1. договору).

Відповідно до пункту 3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України № 65 (п. 5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190).

Згідно з пунктом 2.3 договору абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Положеннями пункту 3.1 договору встановлено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками постачальника спільно з представником абонента.

У відповідності до положень пункту 3.4. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.

Таким чином суд приходить до висновку, що в даному випадку оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

З пояснень позивача вбачається, що розрахунковим департаментом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», що є відокремленим структурним підрозділом Товариства для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки, було відкрито особові рахунки на кожен об'єкт (групу об'єктів) по якому здійснюється водокористування. За кодами №№ 4-84, 4-171, 4-184, 4-212, 4-236, 4-252, 4-255, 4-305,4-316, 4-650, 4-780, 4-800, 4-864, 4-882, 4-1069, 4-1625, 4-1626, 4-1627, 4-1628, 4-1629, 4-1630, 4-1630, 4-1631, 4-1631, 4-1632, 4-1633, 4-1634, 4-1636, 4-1637, 4-1637, 4-1638, 4-1639, 4-1640, 4-1641, 4-1642, 4-1643, 4-1644, 4-1645, 4-1646, 4-1648, 4-1649, 4-1650, 4-1786, 4-1787, 4-1788, 4-17894-1790, 4-1791, 4-1792, 4-1793, 4-1794, 4-1795, 20-1960 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання яке використовує у вигляді холодної води та стоки холодної води, а за кодами №№ 4-40084, 4-40236, 4-40316, 4-40864, 4-40882,4-41069, 4-41071, 4-50164, 4-50171, 4-0184, 4-50212, 4-50236, 4-50252, 4-5022, 4-50305, 4-50650, 4-50780, 4-50800 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та стоки гарячої води.

Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 від 08.07.2003 за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної актами про зняття показань з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровками рахунків абонента та зведеними відомостями розщеплення сплат (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Судом встановлено, що абонент в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиті послуги з постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, нарахування за які обліковуються позивачем за кодами №№ 4-84, 4-171, 4-184, 4-212, 4-236, 4-252, 4-255, 4-305,4-316, 4-650, 4-780, 4-800, 4-864, 4-882,4-1069, 4-1625, 4-1626, 4-1627, 4-1628, 4-1629, 4-1630, 4-1630, 4-1631, 4-1631, 4-1632, 4-1633, 4-1634, 4-1636, 4-1637, 4-1637, 4-1638, 4-1639, 4-1640, 4-1641, 4-1642, 4-1643, 4-1644, 4-1645, 4-1646, 4-1648, 4-1649, 4-1650, 4-1786, 4-1787, 4-1788, 4-17894-1790, 4-1791, 4-1792, 4-1793, 4-1794, 4-1795, 20-1960, у розмірі 4431320 грн. 30 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих в період з квітня 2013 року по вересень 2013 року позивачем послуг з постачання холодної води та прийняття стоків у розмірі 4431320 грн. 30 коп. Крім того, факт порушення умов договору визнано відповідачем.

Крім того, як вбачається з розрахунку позовних вимог, доданому до позовної заяви, позивачем нараховано заборгованість у розмірі 2399409 грн. 71 коп. за послуги водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та стоки гарячої води нарахування за які обліковуються за кодами №№ 4-40084, 4-40236, 4-40316, 4-40864, 4-40882,4-41069, 4-41071, 4-50164, 4-50171, 4-0184, 4-50212, 4-50236, 4-50252, 4-5022, 4-50305, 4-50650, 4-50780, 4-50800, а саме 1455075 грн. 12 коп. за послуги водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та 944334 грн. 59 коп. за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Крім того, у пункті 6.1 Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них. які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

При цьому суд зазначає, що постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Як встановлено судом, відповідно до наданої відповідачем дислокації житлового та нежитлового фонду Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, із зазначенням належності теплових пунктів, в період з 01.04.2013 по 30.09.2013 на балансі та обслуговуванні Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва знаходилось 56 теплових пунктів, що підтверджується наявними матеріалах справи доказами, а саме: Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 1365 від 09.11.2006 та актом прийому-передачі до нього; Актом приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району об'єктів комунального призначення відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.10.2007 № 1299; АВІЗО № 6 від 01.04.2007; АВІЗО № 19 від 03.12.2009; Актом прийому-передачі індивідуального теплового пункту (ІТП); АВІЗО № 23 від 01.05.2007; АВІЗО № 34 від 01.05.2007; АВІЗО № 22 від 01.05.2007; АВІЗО № 22 від 16.02.2010; Рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради від 16.09.2008 № 268 та актом приймання-передачі індивідуального теплового пункту; АВІЗО № 30 від 01.02.2006; Актом прийому-передачі індивідуального теплового пункту; АВІЗО№31 від01.02.2006; Актом прийому-передачі індивідуального теплового пункту; Рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради № 495; Актом приймання-передачі об'єкту в експлуатацію та АВІЗО № 15 від 18.11.2010; Актом прийому-передачі житлового будинку комунальної власності територіальної громади міста Києва, який передається до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, згідно розпорядження КМДА 23.07.2004 № 1346 та актом приймання-передачі основних засобів, підписаний на підставі розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 04.02.2006 № 106; Актом прийому-передачі житлового будинку, який передається до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва та АВІЗО № 1, які підписані на підставі розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 25.04.2008 № 375; Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 21.02.2011 № 75, Актом приймання-передачі та АВІЗО; Розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 03.03.2012 № 87; Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 01.08.2012 № 330.

Як встановлено судом, відповідно до наданого відповідачем контррозрахунку з урахуванням розшифровок рахунків абонента та зведених відомостей розщеплення сплат, за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року на теплові пункти відповідача позивачем було здійснення постачання холодної води, що йде на підігрів на загальну суму 427762 грн. 18 коп. Судом встановлено, що абонент в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитих послуг за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за послуги з постачання холодної води, що йде на підігрів у розмірі 227977 грн. 43 коп.

Відповідно до норм статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за надані послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод, та наданий відповідачем контррозрахунок заборгованості за спожиті послуги з постачання холодної води, що йде на підігрів, за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року з урахуванням актів зняття показів з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровок рахунків абонента, зведених відомостей розщеплення сплат та з урахуванням балансової належності теплових пунктів, суд вважає їх обґрунтованими, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у період з квітня 2013 року по вересень 2013 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 5603632 грн. 32 коп., в тому числі заборгованість за постачання холодної води та прийняття стічних вод холодної води у розмірі 4431320 грн. 30 коп., за постачання холодної води, що йде на підігрів, у розмірі 227977 грн. 43 коп., за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів, у розмірі 944334 грн. 59 коп.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води що йде на підігрів, стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу, та про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів, у розмірі 1227097 грн. 69 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 207134 грн. 57 коп., 3 % річних у розмірі 43202 грн. 07 коп. та штраф у розмірі 341536 грн. 50 коп.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності до п. 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми (пункт 4.1. договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 4.1 та 4.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню, штраф та 3 % річних.

Оскільки судом встановлено, що сума основного боргу менша, ніж заявлено позивачем, штрафні санкції підлягають перерахунку.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що йде на підігрів підлягають задоволенню у розмірі 160546 грн. 64 коп. (130025 грн. 51 коп. - по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, 30521 грн. 13 коп. - прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, що йде на підігрів), 3 % річних - у розмірі 33656 грн. 45 грн. (27407 грн. 17 коп. - по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, 6249 грн. 28 коп. - прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, що йде на підігрів) нараховані за період заборгованості з квітня 2013 року по вересень 2013 року та 5% штрафу - у розмірі 280181 грн. 62 коп.

Щодо вимог позивача про нарахування відповідачу пені, штрафу та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, суд зазначає що позивачем не надано окремого розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача.

Відповідно до пункту 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як передбачено у пункті 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344, господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Судом встановлено, що з урахуванням часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, доданого до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій та наявних в матеріалах справи доказів неможливо здійснити перерахунок пені та 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача.

При цьому суд не приймає до уваги наданий відповідачем власний розрахунок пені та 3 % річних, оскільки він не містить всіх елементів, необхідних для здійснення обґрунтованого перерахунку штрафних санкцій.

Ухвалами суду від 20.12.2013, від 07.02.2014 та від 24.02.2014 позивача зобов'язано надати - розгорнутий розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 3 % річних окремо по кожному факту (місяць) та виду наданих послуг (постачання холодної води, прийняття каналізаційних стоків (холодної води + холодної, що йде на підігрів), постачання холодної води яка використовується для приготування гарячої води) з урахуванням часткової оплати (вказати дату здійснення часткової оплати) та із зазначенням періоду нарахування за кожним фактом надання послуг окремо (по кожному рахунку/акту)

В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок пені та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обов'язок по виконанню вимог суду, які є обов'язковими до виконання в силу положень статей 45, 115 Господарського процесуального кодексу України, однак такі вимоги позивачем не виконані.

У відповідності до норм пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору

З огляду на вищевикладене та у зв'язку з ненаданням суду окремого обґрунтованого розрахунку пені та 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі відповідача та відсутністю у суду достатніх даних (суми боргу, періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, максимального розміру пені, тощо) для здійснення власного розрахунку сума пені та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за період заборгованості з квітня 2013 року по вересень 2013 року, суд залишає без розгляду вимоги позивача в частині стягнення з відповідача сума пені та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року.

Крім того, суд роз'яснює позивачу, що остатній не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача пені та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за період заборгованості з квітня 2013 року по вересень 2013 року після усунення обставин, що зумовили залишення позову в цій частині без розгляду.

У судовому засіданні 04.04.2014 представник відповідача підтримав клопотання, викладене у запереченнях на позовну заяву, про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) до 1000 грн. 00 коп. В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача посилається на те, що підприємство відповідача є госпрозрахунковим та отримує грошові кошти виключно від розщеплення платежів населення за послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території. Причиною несвоєчасності оплати за послуги з водопостачання є те, що кінцеві споживачі цих послуг несвоєчасно розраховуються за їх споживання та наявність у відповідача дебіторської заборгованості у розмірі 108230466 грн. 62 коп., в наслідок чого, збитки відповідача, відповідно до звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013 року, становлять 31564000 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з положеннями пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши зазначене клопотання, суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю та недоведенням наявності винаткового випадку для зменшення пені. Наданий відповідачем звіт про фінансові результати за 9 місяців 2013 року не підтверджує наявності дебіторської заборгованості у відповідача, а відображає лише збитковість підприємства (сукупний дохід - «мінус» 31564000 грн.). Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Таким чином, збитковість діяльності відповідача не може бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань. Крім того, твердження відповідача щодо несвоєчасності розрахунків кінцевих споживачів, не приймається судом до уваги, оскільки зобов'язаною стороною за договором є відповідач.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 5603632 (п'ять мільйонів шістсот три тисячі шістсот тридцять дві) грн. 32 коп., пеню у розмірі 160546 (сто шістдесят тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 64 коп., 3 % річних у розмірі 33656 (тридцять три тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн. 45 грн., штраф у розмірі 280181 (двісті вісімдесят тисяч сто вісімдесят один) грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 56353 (п'ятдесят шість тисяч триста п'ятдесят три) грн. 43 коп.

3. Позов в частині стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» пені у розмірі 46587 грн. 93 коп. та 3 % річних у розмірі 9545 грн. 62 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, за період заборгованості з квітня 2013 року по вересень 2013 року, залишити без розгляду.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 09.04.2014

Суддя І.М. Отрош