Рішення № 38160417, 04.04.2014, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/16534/13-ц

Провадження № 2/234/843/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2014 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Склярова В.В., при секретарі Голованенко А.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Родовід Банк» звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27.07.2007 року позивач відповідно до кредитного договору надав відповідачу кредит у розмірі 19722 доларів США, на купівлю автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% річних. Повинен він був повертати борг щомісяця до 10 числа кожного місяця. Згідно додаткової угоди від 02.10.2008р. відсотки по кредиту були збільшені до 14,5. Повернути ОСОБА_1 мав кредит до 27.07.2014р. До теперішнього часу відповідач зобов'язання не виконав і має заборгованість на 05.12.13р. в сумі 15245,03 доларів США, що складається з:

10159,81 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;

5085,22 доларів США - прострочена заборгованість по процентам;

11993239,72грн. - пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань, з яких 6125,05грн. - 3% річних.

Просять суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом на вказані суми, та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441грн.

В судовому засіданні представник позивача не з'явився, надавши заяву про слухання справи в її відсутності, заявлені вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечує проти задоволення заявлених вимог, посилаючись на те, що дійсно 27.07.2007 року позивач відповідно до кредитного договору надав відповідачу кредит у розмірі 19722 доларів США, на купівлю автомобіля. Останню виплату за кредитом по простроченим відсоткам ОСОБА_1 зробив 26.07.2010р. в розмірі 248,91грн. Більш виплат він не робив. Тому вважає, що у позивача сплив строк давності по зверненню до суду.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.07.2007 року відповідно до кредитного договору №47/АА-076.07.2 відповідачу був наданий кредит ПАТ «Родовід Банк» у розмірі 19722 доларів США, на купівлю автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% на рік. Строк дії кредиту спливає 27.07.2014р. /а.с.5-9/.

Згідно додаткової угоди №1 від 02.10.2008р. відсотки за користування кредитом по кредитному договору №47/АА-076.07.2 від 27.07.2007р. були збільшені до 14,5 /а.с.11/.

ОСОБА_1 свої зобов'язання перед банком не виконував, внаслідок чого з'явилась заборгованість в сумі 15245,03 доларів США, та 11993239,72грн.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ч.1 ст.611, ч.2-4 ст.612, ч.1, 2 ст.220 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

У той самий час, згідно із ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналіз правових норм, зокрема, ст.ст.536, 549 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.1, 3 ст.264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст.1050 ЦК України.

Згідно виписки з особистого рахунку на ОСОБА_1 /а.с.23/ останній платіж по кредиту ним був зроблений 29.07.2010р. оплата прострочених відсотків в сумі 2487,91грн. /а.с.12-24/. Тобто суд вважає, що з цієї дати позивач мав право звертатися до суду з позовними вимогами.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином строк пред'явлення позову сплинув 29 липня 2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 10, 60, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через суд м. Краматорська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Рішення ухвалене і видрукуване в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя: