Постанова № 38159669, 26.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2014 року 11:16 № 826/2447/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. за участю секретаря Самаренко Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтіка»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2013 р. № 0003192207, № 0003202207,

за участю представників сторін :

від позивача: Кружільний С.О.

від відповідача: Декань М.І.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтіка» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2013 р. № 0003192207, № 0003202207.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів на підставі хибних висновків акту перевірки від 16.08.2013 р. № 121/1-22-07-32525004 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2013 р. № 0003202207, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 712,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.09.2013 р. № 0003192207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 343,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ТОВ «Балтіка» по проведенню ремонтних робіт підтверджується долученими письмовими доказами.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. На спростування позовних вимог зазначив, що перевіркою встановлено неможливість здійснення фінансово-господарських операцій позивача щодо надання послуг або виконання робіт.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Балтіка» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Київбудмонтаж» за період червень 2011 р.

В результаті перевірки встановлені порушення ТОВ «Балтіка»:

1. п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 11 712,00 грн., а саме по періодах: ІІ квартал 2011 р. 11 712,00 грн.

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Балтіка» занижено податок на додану вартість всього на суму 2 342,00 грн., в тому числі за червень 2011 р. у сумі 2 342,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 16.08.2013 р. № 212/1-22-07-32525004 та прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 02.09.2013 р. № 0003202207, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 712,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.09.2013 р. № 0003192207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 343,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2 342,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 20.01.2014 р. № 907/1/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення від 02.09.2013 р. № 0003192207, № 0003202207 залишено без змін та рішення, прийняте за розглядом первинних скарг, а скаргу ТОВ «Балтіка» - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтіка» зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, має статус платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справ між ТОВ «Балтіка» (Замовник) та ТОВ «БК «Київбудмонтаж» (Підрядник) укладено договір підряду № 7 від 11.05.2011 р., відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, власними та залученими силами та засобами, відповідно до умов даного договору виконати ремонт кровлі торгового центра на об'єкті Замовника, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Артема, 41, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Види та склад робіт, визначені в додатках до даного договору.

Відповідно до п.5.2.1 договору Замовник зобов'язаний надати Підряднику будівельний майданчик або фронт робіт.

Відповідно до умов п. 5.4.1 договору Підрядник зобов'язаний поставити на будівельний майданчик всі необхідні для виконання за цим договором робіт матеріали, обладнання, конструкції, комплектуючі вироби, попередньо письмово узгодивши їх вартість із Замовником.

Відповідно до п. 6.2 договору передача виконаних робіт Підрядником і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання виконаних робіт.

На підтвердження виконання договору позивачем надано: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2011 р. (форма №КБ-3), акт приймання виконаних робіт за червень 2011 р. (форма № КБ-2в), податкову накладну від 24.06.2011 р. № 3.

Матеріалам справи встановлено, що ТОВ «БК «Київбудмонтаж» на момент здійснення господарських взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість. Будівельні та монтажні роботи здійснював на підставі Ліцензії № 573197, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією 25.01.2011 р.

Натомість висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема, з огляду на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КБ «Київбудмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з діяльності з 01.03.2011 р. по 31.12.2011 р. та за вересень 2012 р. від 17.05.2013 р. № 1701/22.8/37143832», яким встановлено відсутність фактичних дій ТОВ «КБ «Київбудмонтаж», спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним договором, у зв'язку з відсутністю складських приміщень, транспортних засобів, устаткування та інших адміністративно-господарських можливостей.

Крім того, як вбачається з рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 р. у справі № 5009/80/12 ТОВ «БК «Київбудмонтаж» визнано банкрутом.

Водночас, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на наступне.

Позивачем, як Замовником відповідних ремонтних робіт, не надано документів, які б свідчили про те, що будівля за адресою: м. Миколаїв, вул. Артема, 41 належить йому на праві власності чи користування (оренді), що дає йому право на проведення відповідних ремонтних робіт; доказів, які б свідчили про факт передачі об'єкта для виконання робіт, зазначений у договорі підряду; доказів затвердження відповідного фронту робіт; доказів, які б свідчили про придбання будівельних матеріалів, наявність відповідного обладнання, конструкцій, комплектуючих виробів тощо; доказів, які б свідчили від кого поставлялися будівельні матеріали, в якій кількості, хто здійснював їх транспортування; доказів здійснення розрахунків між сторонами (рахунків-фактур, платіжних доручень, банківських виписок).

Суд звертає увагу, що виконі роботи, у відповідності до умов укладеного договору між Позивачем та ТОВ «БК «Київбудмонтаж», приймаються актом виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3.

Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 29.12.2010 року № 969, затверджені правила оформлення зазначених документів (надалі - Наказ № 969).

Натомість наданий позивачем акт прийому виконаних будівельних робіт не відповідає типовій формі № КБ-2в, оскільки не містить відомостей про дату прийняття виконаних робіт. Крім того відсутні відомості щодо прізвища особи, що приймала виконані роботи.

Також умовами договору підряду передбачено те, що Підрядник письмово інформує Замовника про готовність виконаних робіт для їх передачі. Однак, доказів, які б підтверджували факт готовності об'єкту до передачі суду не надано.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Згідно з частиною другою ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХП фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно ст. 9 цього Закону України та згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 - первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що з наданих позивачем первинних документів не можливо встановити результати виконаних робіт у відповідності до умов вищенаведених пунктів договорів.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про товарність господарських операцій між ТОВ «Балтіка» та ТОВ «БК «Київбудмонтаж», суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «БК «Київбудмонтаж», тобто про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та підставою для формування валових витрат.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг (виконанням робіт) та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 342,00 грн., та в порушення п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 11 712,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2013 р. № 0003192207, № 0003202207, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтіка» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 31.03.2014 р.