Постанова № 38159660, 25.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2014 року 08:59 № 826/2155/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної судової адміністрації України

доДержавної виконавчої служби Українипровизнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця від 24.01.2014 р. ВП №24373453,

за участю представників сторін:

від позивача: Квітка О.О.

від відповідача: Харченко О.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державна судова адміністрація України звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просить:

- визнати дії Державної виконавчої служби України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні № 24373453 на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680,00 грн. протиправними;

- постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В., винесену 24.01.2014 р. у виконавчому провадженні № 24373453 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 680,00 грн. скасувати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. винесено незаконну постанову від 24.01.2014 р. ВП № 24373453, якою на позивача накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що позивач був позбавлений можливості виконати рішення суду, у встановлений державним виконавцем строк, а тому накладення штрафу є незаконним.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що боржником не було самостійно виконано рішення суду, при цьому, боржник не скористався своїми правами, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», а саме: не звернувся до державного виконавця з заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду із заявою про відстрочку, розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу чи порядку виконання, не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Таким чином, рішення про накладення штрафних санкцій прийнято правомірно.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 24.01.2014 р., отриману позивачем 07.02.2014 р., на Державну судову адміністрацію України за невиконання без поважних причин постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13.09.2010 р. у справі № 2а-3419/10/1270 накладено штраф на суму 680,00 грн.

Оскаржувана постанова мотивована тим, що 09.02.2011 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Кушнір Л.В. на підставі виконавчого листа № 2а-3419/10/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом 18.01.2011 р., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 24373453, якою Державній судовій адміністрації України встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

Відповідач неодноразово звертався до Державної судової адміністрації з вимогою про добровільне виконання рішення суду (вимоги від 20.07.2012 р., 19.02.2013 р., 29.05.2013 р., 02.08.2013 р., 11.11.2013 р.).

Однак, позивачем не було виконано зазначених вимог державного виконавця та не виконано рішення суду, у зв'язку з чим відповідачем було винесено оскаржувану постанову.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV).

Частиною 1 ст. 6 Закону N 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Матеріалами справи встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження ВП № 24373453 з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 р. по справі № 2а-3419/10/1270 про зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України, МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої надбавки за вислугу років та заробітної плати.

За даним виконавчим документом боржник - Державна судова адміністрація України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону N 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2011 р. державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 24373453, якою встановлено боржнику добровільно виконати вимоги виконавчого документа в семиденний термін з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома.

Відповідно до статті 8 Закону N 606-XIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Частиною 5 ст. 12 Закону N 606-XIV вказано, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Частиною 1 ст. 27 Закону N 606-XIV зазначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У зв'язку з прийняттям Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01.01.2013 р., та внесенням змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, якою затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 45 від 30.01.2013 та № 267 від 15.04.2013) (далі-Порядок № 845), державний виконавець відділу звернувся до Луганського окружного адміністративного суду, що видав виконавчий лист, з заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, а виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого документу було зупинено.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 р. у справі № 2а-3419/10/1270, в задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, що видав виконавчий лист - відмовлено.

Враховуючи наведене, державним виконавцем поновлено виконавче провадження постановою від 23.04.2013 р. ВП № 24373453, копію якої направлено на адресу Державної судової адміністрації України супровідним листом від 30.04.2013 р. вих. № С-3221/5-317 - до виконання.

Оскільки інформація боржника щодо виконання вказаного вище виконавчого документу до відділу не надходила 20.07.2012 р., 19.02.2013 р., 29.05.2013 р., 02.08.2013 р., 11.11.2013 р. на адресу боржника направлено вимоги державного виконавця, якими зобов'язано Державну судову адміністрацію України виконати дане рішення суду, та надати до відділу підтверджуючі документи щодо його повного, фактичного виконання та попереджено боржника про відповідальність за його невиконання.

За невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, постановою державного виконавця відділу від 24.01.2014 р. накладено на Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 680,00 грн., та встановлено боржнику повторний п'ятиденний строк на виконання рішення суду.

Крім того, 05.02.2014 р. на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано Державну судову адміністрацію України у строк до 10.02.2014 р. виконати в повному обсязі рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 р. № 2а-3419/10/1270.

Оскільки рішення суду залишалось не виконаним, державним виконавцем 11.02.2014 р. винесено постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі, а саме 1 360,00 грн.

Відповідно до положень ст. 75 Закону N 606-XIV якщо рішення суду за яким видано виконавчий документ, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, не виконано без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону N 606-XIV зазначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вбачається з наведеного, Державною судовою адміністрацією України не вжито заходів щодо належного виконання рішення суду та, станом на 25.02.2014 р. рішення суду боржником не виконано, законні вимоги державного виконавця щодо його виконання, боржником не виконані, про що складений відповідний акт державного виконавця.

Слід зазначити, що до боржника доведено наявність рішення суду, яке набрало законної сили, боржник попереджався про необхідність його самостійного виконання, однак, боржником рішення суду виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Як вбачається з пояснень відповідача, в ході проведення виконавчих дій стягувач неодноразово скаржився на невиконання рішення суду боржником, посилаючись на умисне затягування з боку боржника виконання судового рішення.

Оскільки рішення суду боржником не виконано і виконати його без участі боржника неможливо, державним виконавцем підготовлено подання (повідомлення), що направлене до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві для вирішення питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб Державної судової адміністрації України за невиконання рішення суду.

26.02.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 24373453.

Суд, надаючи правову оцінку обставинам справи, зокрема, діям позивача, звертає увагу, що з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 24373453 від 09.02.2011 р. до дати винесення постанови про накладення штрафу ВП № 24373453 від 24.01.2014 р., боржник не скористався своїми правами боржника, встановленими Законом N 606-XIV, а саме: не звернувся до державного виконавця в порядку статті 35 Закону N 606-XIV з заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду в порядку статті 36 Закону N 606-XIV із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу чи порядку виконання, не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження. З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість виконання рішення суду.

Відповідно до п. 6 Пленуму Вищого адміністративного Суду України «Про внесення змін до постанови Пленуму В АСУ від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21.05.2012 року № 5, судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем в межах повноважень, правомірно було винесено постанову про накладення штрафу ВП № 24373453 від 24.01.2014 р.

За таких обставин у суду відсутні підстави для визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 24373453 від 24.01.2014.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведена правомірність його дій, в свою чергу, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Державної судової адміністрації України відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді І.М.Погрібніченко

В.П.Шулежко

Повний текст постанови складено 30.03.2014 р.