Постанова № 38159457, 31.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року № 826/1478/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Білтіко»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провстановлення відсутності компетенції та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року № 49526552201 Суддя Вовк П.В.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Білтіко» з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: встановити та визнати відсутність компетенції (повноважень) відповідача робити в акті перевірки від 29 серпня 2013 року №292/26-55-22-01/37241512 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Білтіко» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин ТОВ «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД» за листопад 2012 року, ТОВ «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД» за грудень 2012 року, ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» за серпень 2012 року, ТОВ «БІЛДАЛЬЯНС» за лютий 2012 року» висновки про нікчемність правочинів та господарських операцій, вчинених ТОВ «Білтіко»; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 49526552201 від 16 вересня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, представник ТОВ «Білтіко» зазначає про відсутність у відповідача повноважень на зазначення в акті податкової перевірки висновків про нікчемність правочинів та господарських операцій вчинених позивачем.

У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Також, у ході судового розгляду справи, представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити повністю в його задоволенні.

Між тим, у судове засідання, призначене на 25 березня 2014 року, представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене та відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають фактичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В період з 15 серпня 2013 року по 21 серпня 2013 року, на виконання до наказів про проведення позапланової невиїзної перевірки від 09 серпня 2013 року № 882 та № 883, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Білтіко» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з TOB «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД» (код ЄДРПОУ 37892442) за листопад 2012 року, з TOB «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД» (код ЄДРПОУ 37892442) за грудень 2012 року, ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» (код за ЄДРПОУ 38182778) за серпень 2012 року, TOB «БІЛДАЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 36857716) за лютий 2012 року, результати якої оформлені актом перевірки від 29 серпня 2013 року № 292/26-55-22-01/37241512.

Висновками вказаного акту встановлено порушення позивачем п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ «Білтіко» було занижено суму податку на додану вартість в розмірі 881 828, 00 грн.

На підставі такого акту перевірки, 16 вересня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 49526552201, яким позивачу встановлено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 322 742, 00 грн. (881 828, 00 грн. - основний платіж, 440 914, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Вказане рішення відповідача було оскаржене ТОВ «Білтіко» в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України. Проте, рішеннями контролюючих органів від 21 листопада 2013 року № 6289/10/26-15-10-04 та від 25 січня 2014 року № 1447/6/99-99-10-01-15, прийнятими за наслідком розгляду скарг позивача, в їх задоволенні було відмовлено.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 16 вересня 2013 року № 49526552201 та висновками акту податкової перевірки, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач, в періоді, що перевірявся податковим органом, мав господарські взаємовідносини з TOB «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД», ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» та TOB «БІЛДАЛЬЯНС», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, предметом яких є виконання зазначеними контрагентами позивача будівельних робіт на замовлення ТОВ «Білтіко».

Також, між позивачем (Покупець) та TOB «БІЛДАЛЬЯНС» (Продавець) 24 лютого 2012 року було укладено договір № 302 купівлі-продажу металопрокату, обсягом 6, 492 т., на суму 77 764, 23 грн.

Як зазначає позивач, зазначені договори були укладені ним з метою повного та вчасного виконання своїх зобов'язань по договорам з наступними замовниками: ТОВ «Лисогірка», ТОВ «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД», ТОВ «МЕТРЕСУРС, ТОВ «ОМЕГА-СИ», ЗАТ «Сервісний центр вентиляції та кондиційнування повітря», ТОВ «ДІОРО».

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних.

Між тим, суд зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт не містять відомостей про дату і місце їх складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. На окремих первинних документах відсутні підписи відповідальних осіб.

Також, згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

В той же час в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували реальність та товарність операцій, що передбачені укладеним між ТОВ «Білтіко» та TOB «БІЛДАЛЬЯНС» договором купівлі-продажу.

Таким чином, суд констатує відсутність належного документального підтвердження виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Необхідно звернути увагу на те, що позивачем було долучено до матеріалів справи копію висновку експертного економічного дослідження від 14 березня 2014 року № 2/14-ЕЕД, в межах якого, судовим експертом Пилипенком В.В. встановлено, зокрема, що: надані позивачем первинні документи підтверджують фінансово-господарські операції ТОВ «Білтіко» з TOB «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД», ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» та TOB «БІЛДАЛЬЯНС»; надані первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Між тим, суд критично ставиться до встановлених таким експертним висновком обставин, оскільки, як вбачається з його змісту, для дослідження експерту були надані не всі первинні документи з переліку тих, що були долучені позивачем до матеріалів даної адміністративної справи, а тому експерт був позбавлений можливості повно та всебічно дослідити поставлені перед ним питання.

Крім того, та обставина, що акт перевірки має № 292/26-55-22-01/37241512, в той час як в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано, що воно складено на підставі акту перевірки № 292/26-55-22-01/34529414, на думку суду, свідчить лише про допущення податковим органом описки в номері такого акту перевірки та не може бути підставою для висновку про порушення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи зазначене, обґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки ТОВ «Білтіко» від 29 серпня 2013 року про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

А як наслідок, правомірним та таким, що не підлягають скасуванню, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Щодо позовних вимог про встановлення відсутності компетенції відповідача робити в акті податкової перевірки висновки про нікчемність правочинів та господарських операцій, вчинених ТОВ «Білтіко», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 3 ч. 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв'язання законодавчих колізій, а також, усунення наслідків дублювання повноважень суб'єктів владних повноважень.

Як наслідок, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Таким чином, спори, визначені п. 3 ч. 2 статті 17 КАС України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб'єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління.

Пунктом 6 ч. 4 статті 105 КАС України визначено, що адміністративний позов може містити вимогу про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що адміністративний позов може містити вимогу про встановлення компетенції, однак, така вимога може мати місце лише у спорі між близькими за функціями суб'єктами владних повноважень, що виник з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Оскільки, у даній позовній вимозі відсутній спір про розподіл повноважень між суб'єктами владних повноважень, позовна вимога ТОВ «Білтіко» про визнання відсутності компетенції, як спосіб захисту порушеного права (інтересу), не відповідає змісту цього права (інтересу), а отже, вищевказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 122, 128, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтіко» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про встановлення відсутності компетенції та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року № 49526552201 - відмовити повністю.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк