Ухвала суду № 38159159, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 березня 2014 року м. Київ В/800/1087/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого),

Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Субару Україна"

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 № К/800/54284/13

у справі № 826/759/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Субару Україна"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

за участю прокуратури Подільського району м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 № К/800/54284/13.

Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 № К/800/54284/13 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно формування платниками податків валових витрат, понесених у зв'язку виконання договірних відносин щодо гарантійних ремонтів.

На підтвердження зазначеного позивач надав постанову Вищого адміністративного суду України від 28.11.2012 К/9991/88218/11, в якій, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка та до яких застосовувались норми податкового законодавства.

Зокрема, у справі № 2а/1770/1515/2011 (К/9991/88218/11) переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій, касаційний суд не погодився з позицією попередніх інстанцій про те, що суб'єкт господарювання перевищив валові витрати внаслідок формування витрат з придбання послуг гарантійного обслуговування велосипедів у контрагента, який не є виробником даного товару, оскільки умовами договору, укладеного між позивачем у цій справі та виробником велосипедів, не було передбачено обов'язок виробника нести гарантійне обслуговування товару (велосипедів), тому, враховуючи основну господарську діяльність позивача (торгівля поліграфічною та пакувальною продукцією), останнім було придбано послуги з сервісного обслуговування у третьої особи.

Разом з тим, у справі № 826/759/13-а, про перегляд судового рішення касаційної інстанцій якої поставлено питання у заяві, суд, залишаючи судове рішення апеляційної інстанції без змін, погодився з позицією останнього про те, що Товариством було завищено валові витрати, які були сформовані за рахунок понесених витрат з компенсації дилерам вартості фактично здійснених ремонтів автомобілів, оскільки умовами партнерських (дилерських) договорів було передбачено, що саме Дилер, а не позивач здійснює сервісне обслуговування.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Субару Україна" про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 № К/800/54284/13 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.