Ухвала суду № 38158977, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/6660/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової службина постановуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2012та ухвалуСевастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2012у справі № 2а-15544/11/6/0170за позовомПриватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Кримський ТИТАН» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002000700, № 0002010700 від 18.11.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2012, позовні вимоги задоволені .

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалу суду першої та апеляційної інстанцій повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що рішення судів прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відповідачем було подано клопотання № 2847/10 від 13.03.2013 про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби) його правонаступником - Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена камеральна перевірка ПАТ "Кримський ТИТАН" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт № 430/0700/32785994 від 09.11.2011;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.14.1.18, пп.14.1.155 п.14.1 ст.14, п.15.1 ст.15, п.200.17 ст.200, п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 105 990 грн.;

- п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення у серпні 2011 року на суму 2 488 168 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року на 452 734 грн.;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 0002000700 від 18.11.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 348 894 грн. та нараховано 174 447 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) № 0002010700 від 18.11.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 312 451 грн.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що платник податку не підтвердив правомірність формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та, як наслідок, безпідставно завищив суму від'ємного значення податку на додану вартість у період, що підлягав перевірці, оскільки контрагенти позивача ПП «Промтехсбит», ТОВ «Колізей ХХІ», ПП фірма «Промімпекс», ТОВ «Енергетичні системи», ТОВ ТК «Укртехтканина» відсутні за юридичною адресою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подані позивачем докази спростовують доводи відповідача щодо протиправного формування податкового кредиту платником податку та підтверджують реальний характер укладених угод і правомірність віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість та, відповідно, формування суми бюджетного відшкодування.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

За змістом п.200.1 ст.200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та факту проведення взаєморозрахунків між контрагентами та позивачем, останнім були надані відповідні первинні бухгалтерські документи, складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Між тим, попередніми судовими інстанціями встановлено та підтверджується матеріалами справи, що придбані позивачем товари використовувались у його господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача господарських операцій його контрагенти у встановленому законом порядку були зареєстровані як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі, податку на додану вартість, а позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, одержані від таких контрагентів, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Таким чином, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, судова колегія вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що висновки відповідача про безпідставне формування позивачем сум податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті судового рішення в оскаржуваній частині судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби) його правонаступником - Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2012 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний