Ухвала суду № 38158955, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/2709/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді Борисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової службина постановуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012у справі № 2а-9057/11/0170/17за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Юг»доСакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Кримпроскасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Юг» звернулось з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000402301/0 від 13.05.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012, позов задоволено повністю.

Сакська ОДПІ АР Крим ДПС подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові у повному обсязі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Манго Юг» з питань достовірності нарахування податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт №453/23-01/36684510 від 27.04.2011;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів», п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 484 871,42 грн.

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000402301 від 13.05.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 484 871,42 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1,00 грн.

Також, судами встановлено, що між ТОВ «Манго Трейд» (як комітентом) та ТОВ «Манго Юг» (як комісіонером) укладено договір комісії на продаж продукції №118/07-10 від 01.07.2010, за умовами якого комісіонер здійснює продаж нафтопродуктів, а саме - паливно-мастильних матеріалів на АЗС АР Крим та Запорізької області.

З огляду на те, що дані місячного звіту комісіонера по прийнятим нафтопродуктам за лютий 2011 до договору № 118/07-10 від 01.07.2010 не відповідають даним податкової накладної отриманої позивачем № 224 від 28.02.2011, відповідач при перевірці дійшов висновку про те, що платником податку завищено показники податкового кредиту на суму 484 871,42 грн.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно договору комісії № 118/07-10 від 01.07.10, додаткових угод по договору комісії на продаж продукції, актів прийому-передачі на комісію (до договору № 118/07-10 від 01.07.10), Х-звітів, друк яких передбачено положеннями п.2.1.8 названого Договору, встановлено наявність господарських взаємовідносин між ТОВ «Манго Трейд»-комітента та ТОВ «Манго Юг»-комісіонера стосовно вчинення правочинів з продажу нафтопродуктів. Відповідно до даних податкової накладної від 28.02.2011р. № 224, виданої продавцем ТОВ «Манго Трейд» покупцю ТОВ «Манго Юг» на підставі цивільно-правового договору № 118/07-10 від 01.07.10, сума проданого товару за номенклатурою з ПДВ складає 2 908 928,41 грн., у тому числі, ПДВ 484 821,42 грн.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення правил формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість, з огляду те, що доводи податкового органу є недоведеними та спростованими позивачем в ході судового розгляду справи, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 189.4 ст.188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, на вимогу 189.4. ПК України, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами встановлено, що спірна податкова накладна віднесена платником податків до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді - лютий 2011 року та складена у відповідності до вимог, встановлених приписами ст.201 Податкового кодексу України.

Між тим, судовими інстанціями вірно зазначено, що здійснення контролюючим органом нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 484 871,42 грн. в силу ст.54 Податкового кодексу України повинно відповідати даним перевірки результатів діяльності платника податків, що свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податковій (митній) декларації, уточнюючих розрахунках. Однак, контролюючим органом не надано судовим інстанціям належних доказів (детального розрахунку) правомірності нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 484 871,42 грн.

Також, попередні судові інстанції визнали необґрунтованим висновок податкового органу щодо порушення позивачем приписів ст.3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів» в частині використання касового методу до важких дистилятів (коди 2710 00 610, 2710 00 650, 2710 00 690 за Гармонізованою системою опису та кодування товарів), ввезених на митну територію України до 01.10.2000, виготовлених нафтопереробними заводами України до 01.10.2000, з огляду на їх спростування поданими позивачем доказами: Сертифікати відповідності на паливно-мастильні матеріали на дизельне пальне, яке виготовлено серійно у березні, квітні 2010 року, бензин автомобільних марок А-95, А-92, А-76, який виготовлено серійно у березні 2010 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про те, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового права є необґрунтованими та спростовані встановленими обставинами справи, а спірне податкове повідомлення-рішення № 0000402301/0 від 13.05.2011 є таким, що підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний