Ухвала суду № 38158646, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року м. Київ К/800/51025/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року

у справі № 2а/1770/374/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «UKRBIOTAL»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визання дій протиправними,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «UKRBIOTAL» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 20.01.2012 року №0000033500, від 20.01.2012 року №0000023500, від 20.01.2012 року №0000013500; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки позивача - ТОВ «UKRBIOTAL» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, відповідачем складено акт №3/3/23-141/30716613 від 05.01.2012 року, яким встановлено порушення:

- пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього в сумі 309307 грн., у тому числі: за II квартал 2010 року в сумі 14981 грн., за III квартал 2010 року в сумі 34390 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 40791 грн., за I квартал 2011 року в сумі 18075 грн., за II квартал 2011 року в сумі 118263 грн., за III квартал 2011 року в сумі 82807 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 78072 грн., у тому числі червень 2010 року - 11985 грн., серпень 2010 року - 9782 грн., квітень 2011 року - 32765 грн., травень 2011 року - 23540 грн., зменшено залишок від'ємного значення ПДВ в рядку 24 декларації за вересень 2011 року на суму 14759 грн. та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в рядку 19 декларації за вересень 2011 року на суму 60482 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 20.01.2012 року №0000013500, яким ТОВ «UKRBIOTAL» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на загальну суму 331849,00 грн., у тому числі на 309307 грн. за основним платежем, на 22542 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 20.01.2012 року №0000023500, яким ТОВ «UKRBIOTAL» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 83516,00 грн., у тому числі на 78072 грн. за основним платежем, на 5444,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 20.01.2012 року №0000033500, яким ТОВ «UKRBIOTAL» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 14759,00 грн. за вересень 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3690,00 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про недоцільність укладених договорів посередницьких послуг і, як наслідок, завищення показників валових витрат та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо необґрунтованості вказаних висновків податкового органу і як наслідок неправомірного прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з абз.4 пп.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п.198.4. ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування витрат та податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем укладено ряд договорів на надання посередницьких послуг, зокрема, з ПП «Дерево в інтер'єрі», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Укрбіотал-монтаж», ПП «Укрбіотал сервіс», ТОВ «Укрбіотл-сервіс», ТОВ «Біотал-сервіс», ПП «Укрбіотал-проект».

На підтвердження виконання договірних взаємовідносин, включення позивачем витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за товари (роботи, послуги), позивачем надано акти приймання-передачі послуг, договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, контракти, рахунки-фактури, звіти про виконану роботу в сфері надання посередницьких послуг.

Здійснення розрахунків по вказаним операціям підтверджується платіжними документами та виписками банківської установи. Придбання посередницьких послуг відображено в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджено оборотно-сальдовими відомостями по рахунку за вказаний період.

Крім того, висновком судово-економічної експертизи встановлено, що за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року завищення валових витрат та податкового кредиту, завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року на суму 14759,00 грн. документально не підтверджується, посередницькі послуги ТОВ «UKRBIOTAL» пов'язані з його господарською діяльністю та включаються до складу валових витрат підприємства.

Отже, суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли до висновку, що придбання позивачем послуг за досліджуваними господарськими операціями відповідає основному реєстраційному виду господарської діяльності ТОВ «UKRBIOTAL» та спрямоване на одержання прибутку, а їх реальність підтверджена належними та допустимими доказами.

З приводу позовних вимог щодо визнання неправомірними дій податкового органу щодо проведення перевірки слід зазначити, що підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги відсутні, оскільки юридичні наслідки для платника податків виникли у зв'язку з прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень. У даній справі дії податкового органу щодо проведення перевірки не порушують прав та законних інтересів позивача.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі № 2а/1770/374/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук