Ухвала суду № 38158552, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року м. Київ К/800/53138/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.12.2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року

у справі № 2а-2423/10/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок»

до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Струмок» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі №0000422301/0 від 24.06.2010 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин із ПП «Будінвесткомфорт» за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, відповідачем складено акт від 08.06.2010 року №3063/23-22172121, яким встановлено порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4; п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.2, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1997 року за №233/2037, внаслідок чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 335324 грн., в тому числі за: серпень 2008 року 102641, 79 грн., вересень 2008 року 96767, 02 грн., жовтень 2008 року 39060 грн., листопад 2008 року 47689, 33 грн., грудень 2008 року 49166 грн.

На підставі акта перевірки 24.06.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів 335 324 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 167 662 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо необґрунтованості вказаних висновків податкового органу і як наслідок неправомірного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пункт 7.2.6 цього Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до абз. 1 п.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 (далі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З гідно із п. 18 цього Порядку усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ПП «Будінвесткомфорт» на основі договору про купівлю-продаж товарів побутово-промислової хімії.

Виконання даних господарських операцій підтверджується наявними у справі копіями документів, зокрема, договором, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Крім того, позивачем та ПП «Будінвесткомфорт» укладено договір по здійсненню реконструкції даху приміщення лазні, договір на здійснення реконструкції даху приміщення пральні, влаштування стіни, та договір реконструкції чердачного приміщення пральні і піднавісу під пральний цех.

Виконання робіт за даними договорами підтверджується податковими накладними, виданими ПП «Будінвесткомфорт», актами здачі-приймання робіт, платіжними дорученнями та виписками з банківських рахунків.

Крім того, правомірність віднесення сплачених за придбаний у контрагента товар коштів до витрат підтверджується договорами із Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» щодо надання послуг по пранню білизни та м'якого з'ємного інвентарю, на виконання яких позивачем здійснювалась закупівля товарів побутово-промислової хімії у ПП «Будінвесткомфорт», а фактичність здійснення будівельних робіт підтверджується наданим технічним паспортом на громадський будинок, що виготовлений після завершення його реконструкції.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

З приводу посилання податкового органу на висновок спеціаліста про те, що акти здачі-прийняття робіт та податкових накладних не містять підписів директора ПП «Будінвесткомфорт», суд касаційної інстанції в даному випадку зазначає, що вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки спростована поясненнями свідка - директора ПП «Будінвесткомфорт», які надані ним Львівському окружному адміністративному суду і містяться в протоколі про виконання судового доручення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у даній справі від 25.11.2010 року.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, а саме відносно посадових осіб цього суб'єкта господарювання, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом не надано.

Отже, правомірність формування податкового кредиту підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.12.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі №2а-2423/10/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук