Ухвала суду № 38158534, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/30729/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013

у справі № 2а/1570/8655/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікол»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікол» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби № 0001502301 від 17.10.2011.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позову, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вікол» з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Реконструкція» за квітень 2011 року, складено акт перевірки №1371/23/31656976 від 29.09.2011, в якому зафіксовано порушення: ст. ст. 185, 186, 198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Реконструкція» в квітні 2011 року на суму 106 583,34 грн., в зв'язку з недотриманням обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування.

На підставі результатів вказаної перевірки, 17.10.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001502301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 106 584,34 грн., в т.ч.: 106 583,34 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що 01.02.2011 між ТОВ «Вікол» (замовник) та ТОВ «Реконструкція» (підрядник) укладено договір № 18, за умовами якого перше доручає, а останнє приймає на себе виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах (за дорученням ТОВ «Вікол») згідно попередньо складеної динамічної договірної ціни по кожному дорученому об'єкту індивідуально.

На виконання умов даного договору ТОВ «Реконструкція» виписало позивачу податкові накладні, які були включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 106 583,34 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з податковим органом щодо правомірного нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки керівник ТОВ «Реконструкція» не підписував податкові накладні, договори, акти виконаних робіт, тому позивач неправомірно сформував податковий кредит за такими податковими накладними та іншими первинними документами, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції та виконання робіт контрагентом позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що ТОВ «Вікол» та ТОВ «Реконструкція» на час здійснення господарських операцій, були правосуб'єктними підприємствами та перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, тому суми податку на додану вартість були обґрунтовано включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пункт 188.1 ст. 188 цього Кодексу передбачає, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів (послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (послуг), що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів (послуг) за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання товарів (послуг) платником податку.

Відповідно до п. п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оскільки, в судовому порядку встановлено видачу податкових накладних, які стали підставою для формування ТОВ «Вікол» податкового кредиту, особою, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням особи, що заперечує свою участь у діяльності цього товариства (ТОВ «Реконструкція»), зокрема, й у підписанні будь-яких первинних та бухгалтерських документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про правомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби підлягає задоволенню, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 - скасуванню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний