Ухвала суду № 38158512, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/22127/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бустер»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2011

у справі № 2а/0470/8087/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бустер»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бустер» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо здійснення камеральної перевірки ТОВ «Бустер», за наслідками якої складено акт № 1099/152/36365487 від 25.05.2011; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001881502 від 07.06.2011.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року ТОВ «Бустер», складено акт № 1099/152/36365487 від 25.05.2011, в якому зафіксовано порушення абз. 3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в сумі 8 080 грн.

06.06.2011 ТОВ «Бустер» подав заяву щодо акту про результати камеральної перевірки № 1099/152/36365487 від 25.05.2011, в якій зазначено, що перевірка проведена із порушенням строків, передбачених Податковим кодексом України.

08.06.2011 відповідачем надано відповідь на подану заяву, де зазначено, що така заява не може бути розцінена як заперечення на акт перевірки, оскільки вона подана з порушенням терміну подання заперечень.

На підставі результатів вказаної перевірки, 07.06.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001881502 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 081 грн., в т.ч.: 8 080 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ «Бустер» подало до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року з виправленням помилок за квітень 2009 року, за яким виправлена сума податкового кредиту складає 8 080 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки з боку платника податків вчинено порушення, які призвели до заниження податкових зобов'язань у заявлених податкових деклараціях, то строк проведення камеральної перевірки не може слугувати підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Зі змісту акта перевірки № 1099/152/36365487 від 25.05.2011 вбачається, що камеральну перевірку здійснено податковим органом на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 розділу ІІ зазначеного Кодексу.

Згідно зі ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу.

У відповідності до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, на який посилається відповідач в якості підстави для проведення перевірки, визначено, що податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у податковій декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не було досліджено дотримання податковим органом вимог зазначених норм законодавства, при проведенні камеральної перевірки в розрізі з поданою податковою звітністю за січень 2011 року, та помилково зроблено висновок про те, що порушення податковим органом термінів проведення перевірки не впливає на прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами її проведення.

Порушення, в тому числі, термінів проведення такої перевірки може вплинути на застосування відповідальності до платника податку за результатами такої перевірки, а саме: донарахування грошового зобов'язання можливе лише в частині основного платежу за виявлене під час перевірки порушення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (абз. 1, 2, 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Судами обох інстанцій не досліджено обставин по факту виявлених під час проведення перевірки порушень вимог абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме: моменту отримання позивачем податкової накладної на суму податку на додану вартість 8 080 грн., яку включено до складу податкового кредиту за січень 2011 року.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бустер» задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний