Ухвала суду № 38158435, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/64079/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі № 2а/0470/3948/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл"

до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції

Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку (з урахуванням уточнень) оскаржило податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000292301, яким позивачу державним податковим органом за наслідками перевірки збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій) з податку на прибуток у сумі 4 135 065,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000312301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій) з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у розмірі 30 272,50 грн.

Посилаючись на пп. 7.6.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач вважає, що витрати за цінними паперами виникають за першою подією - або за передплатою, або з нарахування заборгованості (тобто по оприбуткуванню цінних паперів). Також позивач зазначає, що у ході перевірки державний податковий орган не врахував специфіку та особливості режиму роботи підприємства, внаслідок чого зроблено хибний висновок про наявність продукції як безоплатно отриманої через відсутність підтверджуючих документів щодо її походження.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін, ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, порушує питання скасувати судові рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що передумовою ухвалення оспорюваних позивачем податкових повідомлень - рішень була проведена фахівцями Державної податкової інспекції планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011, за результатами якої 27.02.2012 було складено акт № 283/232/35601339.

У ході вказаної перевірки було встановлено, що згідно договору від 19.11.2010 № Б 139-1 Товариство придбало у ПАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" вексель від 15.10.2010 серії АА № 0172363 номінальною вартістю 22 000 000,00 грн., емітентом якого є ТОВ "Енерготехпром". Відповідно до умов договору ціна цінного паперу складає 23 290 000,00 грн., яку покупець зобов'язується переказати продавцю в строк до 30.12.2010 включно.

Цінний папір (вексель від 15.10.2010 серії АА № 0172363) було отримано позивачем по Акту прийому-передачі цінних паперів від 19.11.2010 з відображенням у бухгалтерському обліку операції за Дт рахунку 352 "Інші поточні фінансові інвестиції" та Кт рахунку 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами (в національній валюті) " на суму 23 290 000,00 грн.

19.11.2010 отриманий вексель було пред'явлено ТОВ "Енерготехпром" до платежу та 22.11.2010 сума коштів 22 000 000,00 грн. була перерахована на адресу Товариства (позивача), внаслідок чого 23.11.2010 оплачений вексель було передано емітенту за Актом прийому-передачі.

03.12.2010 між позивачем та ПАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" було уклали додаткову угоду № 1 до договору від 19.11.2010 № Б 139-1, згідно якої сторони домовились змінити спосіб виконання зобов'язання покупця перед продавцем, а саме: Товариство здійснює розрахунок шляхом передачі (в рахунок оплати) простого векселя від 06.12.2010 АА № 1499021 номінальною вартістю 23 290 000,00 грн., емітентом якого є позивач. Вказаний вексель 07.12.2010 позивачем за Актом прийому-передачі цінних паперів було передано ПАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс".

За результатами встановлення наведених вище обставин податковий орган дійшов висновку, що оскільки згідно пп. 7.6.3. п. 7.6. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості, а під час зазначеної операції купівлі продажу цінного паперу факт компенсації вартості придбаного цінного паперу грошовими коштами або майном не відбувся, тому позивач завищив витрати з придбаного векселя, відображені в Додатку К3 до рядка 01.4 декларації, у розмірі 23 290 000,00 грн., що призвело до заниження валового доходу відповідного податкового періоду на суму 22 000 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо правомірності формування позивачем валових витрат, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що оскільки з придбанням векселя у позивача виникла заборгованість перед його продавцем на суму придбання, то він правомірно включив цю суму до складу витрат за операціями з торгівлі цінними паперами і, відповідно, зазначені дії щодо ведення податкового обліку не суперечать підпунктам 7.6.1 та 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, для цілей оподаткування відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" вексель як цінний папір, що використовується у будь-яких операціях (крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення), є товаром.

Таким чином, на першому етапі (видача) вексель - просто засіб розрахунку, а на другому (викуп) - уже товар.

У даній ситуації вексель від 15.10.2010 серії АА № 0172363 сам виступає товаром на вторинному ринку цінних паперів: за договором купівлі-продажу від 19.11.2010 № Б 139-1 він перейшов у власність позивача, внаслідок чого виник грошовий борг, на забезпечення якого позивачем було видано власний вексель.

За змістом пп. 7.6.1 зазначеного Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Підпунктом 7.6.3 цього ж Закону встановлено, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Таким чином, відповідно до норм, вказаних вище, витрати за цінними паперами виникають за першою подією - або за передоплатою, або з нарахування заборгованості (тобто по оприбуткуванню цінних паперів). При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що форма розрахунків не має значення, оскільки сплачені (нараховані) можуть бути як сума грошових коштів (при грошових розрахунках), так і вартість майна (при бартері).

Суди також дійшли вірного висновку щодо помилковості висновків державного податкового органу, зроблених у ході перевірки, про те, що позивач занизив валовий дохід у ІУ кварталі 2010 року на суму 129 090,00 грн. за рахунок використання не у господарській діяльності виготовлену відповідно до виробничих звітів готову продукцію і її неоприбуткування на складі, що є порушенням п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до п. 5.9. ст. 5 вказаного Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Здійснивши аналіз наданих суду під час розгляду даної справи первинних документів та співставлення звітів майстрів, оборотних відомостей 1 С "Випуск продукції (оцінка вартості)", оборотно-сальдових відомостей "Товари на складі", оборотно-сальдових відомостей "Обороти рахунку 26" та даних головної книги, суд першої інстанції вірно встановив, що зазначена відповідачем продукція як не оприбуткована (прокат рулонний оцинкований 0,50 х 1250 в кількості 17,935 тон ціна 7 083,33 грн. вартістю 121 089,58 грн., яку було виготовлено 30.11.2010), було оприбутковано 01.12.2010, тобто в межах звітного періоду. Відхилень у кількості виготовленої продукції та оприбуткованої продукції в ІУ кварталі 2010 року судом не виявлено.

Також, перевіркою було встановлено, що позивач порушив пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону № 334/94-ВР та занизив валовий дохід в І кварталі 2011 року на суму 229 458,00 грн. за рахунок невключення до складу доходів вартість безоплатно отриманої продукції. Фактично, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в основу вказаного висновку покладено факт оприбуткування готовою продукції без підтверджуючих документів щодо її походження.

Згідно пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Суди, здійснивши аналіз обставин справи та наданих первинних документів, дійшли вірного висновку, про допущену відповідачем помилку під час підрахунку продукції як такої, що отримана безоплатно.

Зокрема, суди встановили, що готової продукції (прокат рулонний оцинкований 0,38 х 1000 в кількості 24,925 тн загальною вартістю 229 457,80 грн.), яка була визнана податковим органом як продукція, що отримана безоплатно, була виготовлена позивачем, а співставлення звітів майстрів, оборотних відомостей 1 С "Випуск продукції (оцінка вартості)", оборотно-сальдових відомостей "Товари на складі", оборотно-сальдових відомостей "Обороти рахунку 26" та даних головної книги не підтвердило надлишків або недостачі готової продукції.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що ухвалене Державною податковою інспекцією податкове повідомленні-рішення від 15.03.2012 № 0000292301 про збільшення Товариству грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4 135 065,00 грн., з яких 3 308 052,00 грн. за основним платежем та 827 013,00 грн. за штрафними санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Цілком обґрунтованого висновку дійшли суди попередніх інстанцій щодо податкового повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000312301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 30 272,50 грн., в тому числі 24 218,00 грн., штрафні санкції - 6 054,50 грн.

З обставин встановлених попередніми судовими інстанціями встановлено, що в основу вказаного рішення покладено факт заниження позивачем валового доходу у ІУ кварталі 2010 року на суму 129 090,00 грн. за рахунок використання не у господарській діяльності виготовленої відповідно до виробничих звітів готової продукції і її неоприбуткування на складі. Оскільки в судовому засіданні під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій було досліджено відповідні письмові докази, якими було спростовано зазначену обставину, та встановлено, що вказана продукція була оприбуткована на складі, суди дійшли обґрунтованого висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення також є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі № 2а/0470/3948/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко