Постанова № 38158254, 09.04.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Справа № 922/3929/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Вовка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" на рішення господарського суду Харківської області від 2 грудня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2014 року у справі № 922/3929/13 за позовом Міністерства охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" Міністерства охорони здоров'я України до публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" про стягнення суми, -

Встановив:

У вересні 2013 року Міністерство охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" Міністерства охорони здоров'я України звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" про стягнення пені в розмірі 80637,83 грн. та штрафу в сумі 31185,90 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 4 травня 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 2 грудня 2013 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 4 травня 2012 року сторонами укладено договір № 33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти, за яким постачальник зобов'язується у 2012 році поставити препарати імунобіологічні, зазначені в Специфікації (додаток до договору № 1), а замовник - оплатити такий товар на умовах цього договору.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КППКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за напрямом "Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики".

Товар постачається уповноваженому підприємству замовника - Державному підприємству "Укрвакцина", з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.

Згідно п. 4.2 договору оплата здійснюється замовником протягом семи робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства, за повідомленням уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України. Замовник має право передбачати попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 9 жовтня 2006 року № 1404, у термін до 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100 % від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником. Постачальник протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу) товару про використання коштів за призначенням.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 8.1 договору поставки сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

З огляду на положення п. 8.3 договору поставки, факт настання непереборної сили має бути засвідчений уповноваженими на це органами України.

Листом від 13 грудня 2012 року відповідач просив позивача у відповідності до п. 4.2 договору здійснити попередню оплату за товар, згідно рахунку № 3 від 13 грудня 2012 року, та гарантував поставити товар у грудні 2012 року згідно графіку поставки.

Перерахувавши на рахунок відповідача 100 % попередньої оплати за товар, що підтверджується копією платіжного доручення № 1990 від 18 грудня 2012 року на суму 445512,90 грн., позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі.

Отримавши суму попередньої оплати за товар, відповідач, у визначений договором строк - до 31 грудня 2012 року, товар позивачу не поставив, прострочивши виконання зобов'язання за договором, посилаючись, при цьому, на те, що таке прострочення сталося внаслідок обставин непереборної сили, а саме, - внаслідок тимчасової заборони Держлікслужби України реалізації (торгівлі), зберігання та застосування всіх серій медичного імунобіологічного препарату АД-М-Біолік, що підтверджується розпорядженням Держлікслужби України № 27922-1.3/2.1/17-12 від 12 грудня 2012 року.

Розглядаючи заявлені вимоги та заперечення проти них, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керуючись нормами ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 614, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230-232 Господарського суду України, дійшов висновку про необхідність задоволення позову, посилаючись на наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначені відповідачем обставини прострочення ним поставки товару не свідчать про вжиття всіх залежних від нього заходів для своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань, а навпаки, свідчать про винну поведінку відповідача, оскільки тимчасова заборона реалізації (торгівлі), зберігання та застосування товару (лікарських засобів) є наслідком неналежного виконання відповідачем ліцензійних умов, свідчить про наявність вини (умислу чи необережності) останнього у порушенні зобов'язання за договором поставки товару.

Розпорядження Держлікслужби України № 27922-1.3/2.1/17-12 від 12 грудня 2012 року та повідомлення № 13320-1.3/2.0/17-13 від 14 червня 2013 року про відкликання тимчасової заборони, що містяться в матеріалах справи, свідчать лише про реалізацію відповідним органом виконавчої влади функції з контролю якості та безпеки лікарських засобів та не підтверджує факт непереборної сили, яка не існувала під час укладення договору та виникла поза волею сторін.

Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, за який покупцем внесено 100 % передоплату, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки вони були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій і в рішеннях міститься їх спростування, яке є правильним.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 2 грудня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2014 року у справі № 922/3929/13 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Вовк І.В.