Постанова № 38158134, 04.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2014 року Справа № 813/6739/13-а

10 год. 03 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача Краснопольська Ю.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів в якому, з урахуванням заяв про зміну та уточнення позовних вимог (а.с.199-201, 224-225) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Державної митної служби України № 772-к від 13.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4»;

- поновити ОСОБА_4 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів з 14.08.2013 року;

- стягнути з Львівської митниці Міндоходів середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом Львівської митниці ДМС України № 772-к від 13.08.2013 року його було звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці. Позивач вважає, що такий наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки звільнення його відбулось із порушенням ст. 49-2 КЗпП України, а саме відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства, яке передбачає, що звільнення з підстав зазначених у п. п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, оскільки надання позивачу пропозиції іншої роботи на тому ж підприємстві, установі, організації не було та відповідно не отримано відмову позивача від таких пропозицій. Також, зазначає, що при його звільненні відповідач не врахував його переважне право на залишення на роботі, визначене ст. 42 КЗпП України, а саме: тривала робота в митних органах, наявність відповідних нагород, а також перебування на його утриманні двох дітей.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом допущено заміну відповідача - Львівської митниці Державної митної служби України на її правонаступника - Львівську митницю Міндоходів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та уточненнях і змінах до неї, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача Львівської митниці Міндоходів у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.40-41). Зазначив, що під час реорганізації Львівської митниці відбулося скорочення штатної чисельності працівників з 1014 осіб до 910 осіб. Відповідач посилається на ст. 42 КЗпП України, в якій вказано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Позивач відмовився від складання заліку, який проводився з метою визначення кваліфікаційного рівня посадових осіб митниці, відповідно до наказу Львівської митниці № 66 від 03.07.2013 року «Про проведення перевірки знань». Вважає наказ Львівської митниці ДМС України від 13.08.2013 року № 772-к «Про звільнення ОСОБА_4» таким, що винесений з дотриманням норм чинного законодавства.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_2 встановлено, що позивач - ОСОБА_4 з 17.07.1989 року працював в митних органах України на різних посадах, а з 01.01.2008 року на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці, і з 19.05.2008 року поновлений на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» вже Львівської митниці. Відповідно до наказу ДМС України № 275-к від 20.06.1997 року позивачу присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби І рангу», а у 2004 та 2006 році отримав звання «Інспектор митної служби ІІ та ІІІ рангу». Також позивачу присвоєне звання «Радник митної служби ІІІ рангу» /а.с.25-30/.

Наказом ДМС України № 294-к від 19.06.2001 року позивач нагороджений нагрудним знаком «За сумлінну службу в митних органах України» /а.с.122/.

Наказом ДМС України № 693-к від 24.04.2008 року був звільнений із займаної посади у зв'язку із ліквідацією Західної регіональної митниці у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом ДМС України № 902-к від 01.06.2013 року та наказом Львівської митниці № 694-к від 06.06.2013 року був поновлений на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці з 19.05.2008 року /а.с.8/.

Представник позивача зазначив, разом із наказом Львівської митниці № 694-к від 06.06.2013 року про поновлення на роботі, Позивач отримав попередження про наступне вивільнення, яке підписано т.в.о. голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Л.І. Прокіпчуком /а.с.6-7/.

Наказом голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці І.С. Мрочко від 13.08.2013 року № 772-к «Про звільнення ОСОБА_4» Позивача звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників Львівської митниці /а.с.5/.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У п. 19 Постанови Пленум Верховний Суд України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що у випадку наявності трудового спору у зв'язку зі звільненням працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суд зобов'язаний з'ясувати, чи мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи дотримано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Так, відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012 року № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 20.03.2013 року «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів у зборів», створено Львівську митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Львівську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Пунктом 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Львівська митниця Міндоходів зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.04.2013 року, ідентифікаційний код 38700759.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулюються Законом України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (надалі - Закон №3723-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно зі ст.ст. 9 і 30 Закону № 3723-XII правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII.

Порядок та умови проходження служби в митних органах регулюються Конституцією України та Митним кодексом України.

Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями (ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України).

Таким чином, служба ОСОБА_4 в митних органах відноситься до публічної служби.

Статтею 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення, тобто звільнення яке відбулося не на підставі закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 3723-XII, державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею.

До загальних підстав звільнення державних службовців належать підстави, передбачені, зокрема, статтею 40 КЗпП України, розірвання договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач 13.06.2013 року попереджений про можливе наступне вивільнення відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням численності працівників Львівської митниці /а.с.6-7/.

Таким чином, враховуючи зміст попередження суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України в частині надання пропозиції працівнику з приводу іншої роботи.

Крім того, ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України встановлено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації та особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що переважне право на залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації виникає у більш кваліфікованих працівників, які мають тривалий безперервний стаж роботи на відповідному підприємстві, установі, організації та працівникам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Покликання представника відповідача на наказ Львівської митниці № 66 від 03.07.2013 року «Про проведення перевірки знань», як на підставу визначення рівня кваліфікації позивача суд до уваги не бере, оскільки такий наказ виданий вже після попередження позивача про наступне вивільнення, і складання таких заліків не могло вплинути на обов'язок відповідача запропонувати іншу роботу позивачу разом із наданням попередження про наступне вивільнення. Слід також зауважити, що оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_4 не містить посилання на недотримання позивачем вимог наказу Львівської митниці № 66 від 03.07.2013 року.

Окрім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2013 р. № 4312-VI, єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація, тобто процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1922 від 28.12.2000 р. (далі - Положення) з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів (п. 1 Положення).

Згідно з п. 11 Положення, на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків комісія приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; не відповідає займаній посаді. Атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов.

Відповідно до абз. 3 п. 12 Положення, у разі прийняття рішення про невідповідність державного службовця займаній посаді комісія рекомендує керівникові перевести цього державного службовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація.

В листі-ознайомленні з наказом Львівської митниці № 66 від 03.07.2013 року «Про проведення перевірки знань» зазначено, що позивач відмовився від ознайомлення з цим наказом /а.с.127-128/.

Щодо переважного права на залишення на роботі, передбаченого ст. 42 КЗпП України, необхідно зазначити, що судом встановлено перебування на утримані позивача двох дітей, доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка згідно з довідкою № 1226 від 20.11.2013 року /а.с.189/ навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Відповідно до довідки про доходи, виданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 /а.с.188/, дружина позивача - ОСОБА_11 працюючи на посаді бухгалтера на підставі трудового договору, отримує заробітну плату у розмірі 1150,00 грн. щомісяця.

Таким чином, відповідачем всупереч положенням ст. 49-2 КЗпП України не взято до уваги переважне право ОСОБА_4 на залишенні на роботі, оскільки не враховано тривалий безперервний стаж позивача (понад 20 років) в митних органах, наявність двох дітей на утримані, спеціальних нагород.

Штатним розписом Львівської митниці, затвердженого т.в.о. голови Державної митної служби України О.М. Дороховським 17.01.2013 року /а.с.77- 92/ передбачено 1014 штатних одиниць, зокрема відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці 31 штатна одиниця, із них 17 посад старшого інспектора, 7 посад головного інспектора, 1 посада провідного інспектора і 4 посади інспектора.

Заступником міністра Міністерства доходів і зборів України В.С. Левицький 07.05.2013 року затверджено Тимчасовий штатний розпис на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів /а.с. 93-115/, яким передбачено працевлаштування 910 працівників, зокрема, у відділі митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів 31 штатна одиниця, 16 посад старшого інспектора, 8 посад-головного інспектора, 1 посада провідного інспектора, 4 посади інспектора. У порівнянні із штатним розписом на Львівській митниці, відбулось зменшення посад старшого інспектора Львівської митниці Міндоходів на 1 штатну одиницю але на 1 штатну одиницю збільшилось посади головного інспектора.

Наказом Львівської митниці Міндоходів № 237 введено в дію з 16.10.2013 року штатний розпис Львівської митниці Міндоходів. Штат затвердили у кількості 903 штатних одиниць, по відділу митного оформлення № 1 митного посту «Краковець» визначена 31 штатна одиниця, 1 так само 16 посад старшого державного інспектора, збільшилось кількість посад головного державного інспектора на 1 штатну одиницю, у порівнянні із тимчасовим штатним розписом Львівської митниці Міндоходів.

З аналізу всіх наданих штатних розписів судом встановлено, що з 17.05.2013 року на Львівській митниці Міндоходів передбачено посаду, яку займав позивач і така не скорочувалась.

Доказів того, що Львівська митниця не мала можливості перевести ОСОБА_4 з його згоди на іншу роботу відповідачем не надано, а отже трудові гарантії позивача порушено.

Крім того, суд зауважує, що Львівська митниця не ліквідована як юридична особа, а реорганізована шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Встановлена законодавством можливість припинення юридичної особи публічного права з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження юридичної особи, що припиняється, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників припиненої юридичної особи публічного права.

Отже, суд вважає, що саме по собі перетворення однією юридичної особи публічного права в іншу, без скорочення посади, яку обіймав позивач до його звільнення, не може бути підставою для звільнення позивача з посади.

У свою чергу відповідачем на спростування позовних вимог не надано суду доказів того, що у результаті проведеної реорганізації Львівської митниці відбулось скорочення чисельності або штату працівників у відділі, у якому працював позивач.

Однак, у даному випадку, відповідачем не було запропоновану позивачу іншої роботи, що на переконання суду, свідчить про ухилення митного органу від виконання імперативної норми КЗпП України в частині переведення позивача на відповідну посаду в Львівську митницю Міндоходів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не забезпечено всіх прав працівника при звільненні та не надано достатніх доказів того, що оскаржуваний наказ від 13.08.2013 року № 772-к «Про звільнення ОСОБА_4» видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, такий є протиправним та підлягає скасуванню.

Розглядаючи питання про поновлення позивача, суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену у абзаці другому п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, згідно якої працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

У матеріалах справи наявні посадові інструкції старшого інспектора митного поста «Краковець» Львівської митниці, затверджена начальником Львівської митниці Д.В. Пудрик 03.02.2012 року /а.с.154-159/ та старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митних поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів України, затверджена начальником Львівської митниці Міндоходів України С.М. Попозогло без дати /а.с.147-153/, аналіз змісту яких дозволяє дійти висновку про тотожність вимог, які ставляться до працівників на таких посадах, а також про тотожність повноважень за згаданими посадами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач підлягає поновленню на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів, оскільки в даному випадку має місце правонаступництво, а у правонаступника збереглося місце роботи ОСОБА_4.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, розраховуючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом взято до уваги середньоденну - 113,48 грн. та середньомісячну - 2383,09 грн. (з урахуванням сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) заробітну плату зазначену в довідці відповідача від 11.10.2013 року № 5/13-227 /а.с.66/.

Відповідно до довідки № 342 від 26.03.2014 року виданої Пустомитівським центром зайнятості, ОСОБА_4 не перебуває у них на обліку. Також відсутні відомості про позивача і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців /а.с.231-232/.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 18724,20 грн. (165 х 113,48). Вказана сума зазначена з врахуванням сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КАС України судове рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Державної митної служби України № 772-к від 13.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4».

3. Поновити ОСОБА_4 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів з 14.08.2013 року.

4. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 38700759) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 18724 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

5. Постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_4 та стягнення на його користь середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2383,09 грн. звернути до негайного виконання.

6. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.40 год. 09.04.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.