Ухвала суду № 38157849, 09.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15551/13-а (у 7-ми томах) Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2014 року м. Київ

Київського апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоексперт" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоексперт" (далі позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоексперт" з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000642220, № 0000652220 від 21 червня 2013 року, наказу відповідача № 885 від 22 травня 2013 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, у травні 2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої, складено акт № 1989/22-205/35016653 від 28 травня 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Метрос", товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Артель В.М." за період із 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року».

На підставі акту перевірки, 21 червня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0000642220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 417 833,00 грн. за основним платежем та у розмірі 104 458,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000652220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 452 875,00 грн. за основним платежем та у розмірі 72 537,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), залишеними без змін за результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення та наказ, на підставі якого проведено податкову перевірку, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Метрос", товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Артель В. М." (Виконавець) укладена низка договорів про надання екологічних послуг і представництво інтересів за дорученням (том 1, а. с. 205-208, том 2, а. с. 2-22, а. с. 89-109) предметом яких є послуги із розробки та/або отримання відповідних документів та/або послуг екологічного характеру.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили надані позивачем докази на підтвердження реальності господарських операцій між ним та його контрагентами, а саме: копії договорів, актів прийому-передачі наданих послуг, платіжних доручень, податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та банківських виписок з рахунку позивача та вважають, що вони не є достатнім доказом реальності господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, надаючи специфічні послуги за умовами договорів, діяльність жодного з трьох контрагентів позивача, згідно з довідками ЄДРПОУ, видами діяльності за КВЕД-5 не передбачена.

Також, в матеріалах справи відсутні докази кінцевого продукту за результатами здійснення господарських операцій (надання екологічних послуг) між позивачем та ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп", ТОВ "Артель В.М.", а саме складених документів, призначених для отримання дозвільної документації.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ ґрунтується на виявленому під час перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентах - ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп", ТОВ "Артель В.М.", що обумовлений кримінальними провадженнями, відкритими за фактом фіктивного підприємництва щодо контрагентів позивача.

Також суд апеляційної інстанції приймає до уваги вироки Деснянського районного суду міста Києва від 16 серпня 2013 року у справі № 754/13231/13-к, від 25 червня 2013 року у справі № 754/9941/13-к, якими директорів ТОВ «МК «Інтерпрайм Груп» та ТОВ «Метрос» визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг), а також доказів того, що такі товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податків, колегія суддів вважає, що відповідні суми не можуть включатись до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надаючи правову оцінку правомірності оскаржуваного наказу на проведення перевірки слід зазначити, що перевірку позивача проведено на підставі оскаржуваного наказу, оформленого у зв'язку з надходженням до відповідача результатів перевірок інших платників податків - контрагентів позивача.

У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України, копії оскаржуваного наказу та направлення на перевірку № 757/22-214 від 22 травня 2013 року направлено позивачу рекомендованим повідомленням із врученням поштового відправлення, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскального чеку, до початку проведення перевірки.

Посилання апелянта, що ним, у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, надіслано пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, що свідчить про протиправність наказу на проведення перевірки не обгрунтовані належними доказами у справі, з яких можна було б зрозуміти, що податковим органом отримано достатній обсяг податкової та бухгалтерської документації для спростування можливості порушень податкового, валютного та іншого законодавства з боку платника податків.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, доведена правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень № 0000642220, № 0000652220 від 21 червня 2013 року, наказу № 885 від 22 травня 2013 року, тому вони не підлягають скасуванню.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 25.11.2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоексперт" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.