Постанова № 38157110, 09.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/4325/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Д`яков В. І.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі: Старової Н. Е. Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В. Приходько К. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (далі позивач, Товариство) до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» з позовом до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення № 291 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від 13.11.2013 року в частині зобов'язання ПАТ «Чернігівобленерго» повернути 16533,29 грн. страхових коштів та 8266,65 грн. штрафу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.13.2013 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу виконавчої дирекції обласного відділення Фонду № 135 від 18.09.2013 року та направлення № 367 від 08.10.2013 року працівниками виконавчої дирекції ЧОВ ФСС з ТВП проведено планову перевірку з питань правильності нарахування, обліку та використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.10.2011 року по 30.09.2013 року страхувальника Чернігівської міської виконавчої дирекції - ПАТ «Чернігівобленерго», за результатами якої 25.10.2013 року був складений акт проведення перевірки по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а. с. 14-17).

Перевіркою встановлено ряд порушень порядку використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в тому числі, встановлено, що загальна сума неправомірно використаних ПАТ «Чернігівобленерго» страхових коштів Фонду склала 20535,46 грн.

13.11.2013 року, за наслідками перевірки заступником директора виконавчої дирекції ЧОВ ФСС з ТВП Носовцем С. А. винесено рішення № 291 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким ПАТ «Чернігівобленерго» визначено суму коштів, що мають бути повернені до Фонду в розмірі 20535,46 грн., та застосована штрафна санкція в сумі 10267,73 грн., на загальну суму 30803,19 грн. (а. с. 21)

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині коштів, що підлягають поверненню в сумі 16533,29 грн. та штрафної санкції в сумі 8266,65 грн., позивач звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції частково не погоджується, виходячи з наступного.

При перевірці підприємства було виявлено дві довідки для одержання путівок на санаторно-курортне лікування без номерів, видані на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що були оформлені з порушенням вимог Наказу МОЗ України № 110 від 14.02.2012 року.

Відповідно до ст. 47 Закону України № 2240-III від 18.01.2001 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон № 2240), для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Згідно з п. 3 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 070/о "Довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я № 110 від 14.02.2012 року, форма № 070/о надається всіма закладами охорони здоров'я виключно на підставі рішення санаторно-курортної відбіркової комісії або лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК).

Також, Наказом МОЗ України № 302 від 27.12.1999 року «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)», передбачено ведення Журналу обліку довідок для одержання путівки на санаторно-курортне лікування форми № 070-2/о, до якого заносяться (реєструються) всі довідки форми № 070/о.

Відповідно до абз. З п. 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду від 23.06.2008 № 25 (далі - Положення № 25), саме комісія із соціального страхування страхувальника зобов'язана розглядати підставу, правильність видачі і заповнення листків непрацездатності (далі - ЛН) та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема правильність видачі і заповнення довідок форми № 070/о.

Оскільки, в порушення вимог п. З Наказу № 110 путівки на санаторно-курортне лікування № 000217 та № 000218 не видавались лікарсько-консультаційними комісіями вказаних лікувальних закладів та не реєструвались у відповідному Журналі обліку довідок для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, то порушення, встановлене перевіркою, що призвело до порушення порядку використання страхових коштів Фонду в сумі 8400,00 грн є вірним.

Також, перевіркою встановлено, що при нарахуванні та виплаті допомоги по листку непрацездатності № 113898, виданому ОСОБА_8 з 29.06.2013 року по 08.07.2013 року, по листку непрацездатності № 061589, виданому ОСОБА_9 з 18.07.2013 року по 01.08.2013 року, по листку непрацездатності № 112554, виданому ОСОБА_10 з 26.11.2012 року по 17.12.2012 року, невірно визначений страховий стаж - допомога надана в розмірі 100% заробітної плати при страховому стажі менш ніж 8 років, що є порушенням ст. 37 Закону України № 2240.

Слід зазначити, що позивач, в порушення ч. 2 ст. 7 Закону № 2240, при обрахуванні страхового стажу помилково застосував дану норму закону в редакціїї до 01.01.2011 року, п. 4 якого було передбачено зарахування до страхового стажу часу навчання у професійно-технічних закладах освіти.

Однак, починаючи з 01.01.2011 року було змінено порядок обчислення страхового стажу за Законом № 2240, абз. 2 ч. З ст. 7 якого встановлено, що до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.

Тобто, при визначенні страхового стажу застрахованим особам з 01.01.2011 року час їх навчання у професійно-технічних закладах не може входити до їх страховогостажу, оскільки вони не працювали на умовах трудового договору в цей період, що підтверджується даними з системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з якими має обраховуватись страховий стаж.

Посилання позивача, що обрахування страхового стажу має відбуватись за Постановою КМУ № 1658 від 19.10.1998 року не відповідає дійсності, оскільки зазначений акт втратив чинності 11.07.2001 року, тобто до видачі листків непрацездатності за № 113898, № 061589, № 112554.

За таких обставин, виплата допомоги по листках непрацездатності за № 113898, № 061589, № 112554 за рахунок страхових коштів, здійснювалась ПАТ «Чернігівобленерго» з порушенням вимог чинного законодавства.

В оскаржуваному рішенні відповідачем також встановлено порушення ПАТ «Чернігівобленерго» вимог абз. 2 п. 9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 року (далі - Порядок №1266), в частині врахування заохочувальних та компенсаційних виплат, що мають разовий характер не пропорційно відпрацьованому часу при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності (вагітності та пологах) застрахованим особам, які частину місяця в розрахунковому періоді не працювали з поважних причин по 66 листкам непрацездатності.

Відповідно до абз. 2 п. 9 Порядку № 1266, у разі коли застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства або що провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, в такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часу.

Відповідно до наказу «Про персональну надбавку» № 5 від 17.01.2013 року, працівникам підприємства була нарахована заохочувальна виплата разового характеру - персональна надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) у фіксованому розмірі, без врахування особистої участі в діяльності (роботі) підприємства.

В той же час, механізм встановлення цієї виплати не передбачений колективним договором або іншим локальним документом підприємства, що підтверджено самим наказом «Про персональну надбавку» № 5 від 17.01.2013 року, оскільки у ньому відсутні будь-які посилання на Колективний договір або Положення про оплату праці ПАТ «Чернігівобленерго».

Ця надбавка не мала систематичного характеру і в перевіряємому періоді з 01.10.2011 року по 30.09.2013 року (протягом двох років) більше жодного разу не нараховувалась та не виплачувалась.

За таких підстав, встановлене перевіркою порушення порядку використання страхових коштів Фонду в сумі 8400,00 грн є вірним.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, доведена правомірність свого рішення № 291 від 13.11.2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині зобов'язання ПАТ «Чернігівобленерго» повернути 16533,29 грн. страхових коштів та 8266,65 грн. штрафу, то воно є правомірним в цій частині та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 04.12.2013 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 186, 198, 202, 207, 212, 254, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.