Рішення № 38155481, 10.04.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/121/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко А. П.Номер провадження 22-ц/788/719/14 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Білецького О. М., Шевченка В. А.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр»

про визнання недійсним договору та відшкодування збитків,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» (далі - ТОВ «Кредо-Центр»), обґрунтовуючи їх тим, що 10.08.2012 року він уклав з відповідачем спірний договір та цього ж дня сплатив перший внесок 500 грн. Метою укладення договору, як він вважав, було одержання від відповідача 10000 грн. позики протягом 3-5 днів, проте кошти він не отримав. Зазначає, що з його боку була присутня помилка щодо природи правочину при укладенні оспорюваного договору. Вказує на відсутність у відповідача ліцензії на право здійснення діяльності в сфері надання фінансових послуг, положення договору містить ознаки нечесної підприємницької практики. Вважає, що вчинив правочин під впливом обману з боку відповідача, який замовчував існування обставин, які могли перешкодити укладенню договору, а саме відсутність у відповідача права (ліцензії) на укладення подібних договорів та навмисного повідомлення позивача про те, що він укладає саме договір позики, знаючи про те, що він укладає зовсім інший за своєю юридичною природою договір - договір про надання послуг, тому просив відшкодувати прямі матеріальні збитки в сумі 500 грн. та у зв'язку з обманом просив відшкодувати збитки у подвійному розмірі в сумі 1000 грн. Також просив стягнути моральну шкоду в сумі 150 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03.03.2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним договір від 10.08.2012 року №002683, укладений між ТОВ «Кредо-Центр» та ОСОБА_3

Стягнуто з ТОВ «Кредо-Центр» на користь ОСОБА_3 завдані збитки в сумі 500 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредо-Центр», посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що судом не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Звертає увагу, що до введення законом ліцензування фінансових послуг, які надає товариство, не було необхідним отримання ліцензії, оскільки це було неможливо.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір між сторонами укладений 10.08.2012 року, тобто на той момент, коли відповідач не мав відповідного дозволу на надання фінансових послуг, рішення про видачу ліцензії Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відносно відповідача не приймалося, а тому в силу дії ст.227 ЦК України договір підлягає визнанню недійсним.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким рішенням.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам процесуального закону не відповідає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10.08.2012 року між позивачем та ТОВ «Кредо-Центр» був укладений договір №002683 з додатками №1 та №2 до нього, за умовами якого виконавцем надається система послуг, спрямованих на придбання замовником будівельних товарів, вартістю 10000 грн.

Умовами договору передбачено, що відповідач зобов'язується виконувати адміністрування Об'єднання Клієнтів та вчиняти певні правочини, які сприяють виконанню умов цього договору, та здійснювати наступні дії: зареєструвати договір клієнта; організовувати своєчасну оплату товару; організовувати та проводити видачу коштів, що надає право на купівлю та отримання клієнтом товару; здійснити оплату товару для клієнта, та передати його клієнту; інші послуги зазначені в Умовах програми. Порядок, термін розрахунків, розмір платежів, вартість товару, товар, строк виконання зобов'язань сторони визначили і погодили в даному договорі та додатках №1, №2, які є невід'ємною його частиною (а.с. 7-15).

Статтею 3 договору також передбачено, що позивач зобов'язується сплатити одноразово реєстраційний платіж при підписанні договору та комісійний платіж відповідно до відсотку зазначеного в Додатку № 1 до договору, на оформлення всіх необхідних документів за проведення заходів, пов'язаних з виконанням умов договору, проведенням видачі коштів, придбання товару Клієнтом то оформлення відповідної документації.

На виконання умов даного договору позивач 10.08.2012 року сплатив 500 грн. комісійного внеску (а.с. 16).

Законом України від 02.06.2011 року №3462-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 09.01.2012 року) внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги а регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п.11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України №3462-ІV від 02.06.2011 року, фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону. Пунктом 4 Прикінцевих положень згаданого Закону передбачено у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Розпорядження Нацкомфінпослуг №1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах прийнято лише 09.10.2012 року і набрало чинності 12.11.2012 року.

Враховуючи той факт, що без Ліцензійних умов був відсутній механізм врегулювання відносин між органами, що уповноважені видавати ліцензії на здійснення з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, а також те, що відповідач отримав в березні 2013 року відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, не можна вважати правильним висновок суду про те, що така діяльність здійснюється товариством не легітимно, у тому числі й до введення законом ліцензуванням такої діяльності.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Отже, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом спірного договору є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним будівельних матеріалів.

За таких обставин, доводи позивача про те, що діяльність відповідача за умовами договору має ознаки "пірамідальної схеми", суперечать змісту п.7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з відсутністю головних ознак "пірамідальної схеми" - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про введення його в оману з підстав ненадання інформації про відсутність ліцензії у відповідача та те, що фактично ним укладено не договір позики, а договір про надання послуг.

Таке твердження суперечить нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в п.5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з п.8.3. ст.8 Договору перед підписанням Договору та додатків до нього, Клієнт стверджує, що Компанією забезпечені всі необхідні умови щодо можливості Клієнта визначитися у необхідності укладання Договору, щодо забезпечення можливості внесення пропозицій, зауважень чи змін до Договору, або ж для додаткового узгодження прав та обов'язків Сторін за Договором.

Таким чином, доводи позивача про наявність обману та ознак "пірамідальної схеми" у діях відповідача під час укладення спірного договору з ним є помилковими і не узгоджуються з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Така правова позиція викладена й у Постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 року у справі №6-40цс13, яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Таким чином, оскаржене рішення згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України понесені ТОВ «Авто Просто» судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді у сумі 121 грн.80 коп. слід компенсувати за рахунок ОСОБА_3

Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» про визнання недійсним договору та відшкодування збитків скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Центр» 121 грн. 80 коп. у рахунок компенсації судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -