Постанова № 38155055, 31.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 березня 2014 року 15:15 №826/2243/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ»

до

державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013 №0000392204 та від 20.09.2013 №0000402204,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013 №0000392204 та від 20.09.2013 №0000402204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 05.09.2013 №579/26-53-22-04-21/32106073 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вертикаль», товариством з обмеженою відповідальністю «Скайеір», товариством з обмеженою відповідальністю «Прістекс ЛТД», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 №0000392204 та від 20.09.2013 №0000402204. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, а контрагенти позивача декларували свої грошові зобов’язання.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 05.09.2013 №579/26-53-22-04-21/32106073 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013 №0000392204 та від 20.09.2013 №0000402204.

В судове засідання від 05.03.2014 представник відповідача не з’явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи №826/2243/14 у порядку письмового провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток за березень 2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вертикаль» та за січень 2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Скайеір» та товариством з обмеженою відповідальністю «Прістекс ЛТД».

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 47 011 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 58 764 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 05.09.2013 №579/26-53-22-04-21/32106073 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.09.2013 №0000402204, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 58 764 грн.;

від 20.09.2013 №0000392204, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 47 012 грн., у тому числі: 47 011 грн. – основний платіж, 1,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.09.2013 №579/26-53-22-04-21/32106073 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вертикаль», товариством з обмеженою відповідальністю «Скайеір», товариством з обмеженою відповідальністю «Прістекс ЛТД».

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вертикаль» (постачальник) укладено договір поставки від 17.01.2011 №60-ТМ/11к, відповідно до якого замовник сплачує та приймає, а постачальник виконує поставку та передає у власність замовника вагове обладнання та інше на умовах цього договору та у відповідності зі специфікаціями або видатковими документами.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору поставки від 17.01.2011 №60-ТМ/11к; копію податкової накладної від 02.03.2011 №18; копію видаткової накладної від 02.03.2011 №245; копію виписки з банківського рахунку; копію документів, що підтверджують державну реєстрацію контрагента позивача в якості юридичної особи і платника податку на додану вартість.

Ознайомившись із зазначеними документами, суд встановив, що податкова накладна від 02.03.2011 №18, яка видана товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вертикаль» та на підставі якої сформовано дані податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» не відповідає приписам статті 201 Податкового кодексу України та вимогам наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно із вимогами пунктів 201.1 і 201.2 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Згідно форми податкової накладної та Порядку її заповнення, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 податкова накладна має містити підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте податкова накладна від 02.03.2011 №18 не містить прізвище особи, яка склала податкову накладну. Отже не має доказів, що податкову накладну підписано уповноваженою платником особою.

Відсутні відповідні реквізити і у видатковій накладній від 02.03.2011 №245. Зазначене не дає змогу ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції.

Невідповідність податкової накладної вимогам закону відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не давало змоги позивачеві формувати податковий кредит на підставі такої накладної, а відповідно і дані податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Скайеір» (постачальник) укладено договір поставки від 17.12.2010 №58-ТМ/11к, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вагове та інше обладнання, зазначене у рахунках, відповідно до замовлень покупця і є його невід’ємною частиною.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 17.12.2010 №58-ТМ/11к; копії податкових накладних від 20.04.2011 №8 та від 24.01.2011 №22401; копії видаткових накладних від 24.01.2011 №3-2401 та від 20.04.2011 №РН-1-2004; виписок з банківського рахунку.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Скайеір» вказано на податкову декларацію з податку на додану вартість від 21.02.2011 №37278 з нульовими показниками та додаток від 21.02.2011 №5 №37277, яка подана товариством з обмеженою відповідальністю «Скайеір» податковому органу.

З акту перевірки вбачається, що висновки щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту зроблені відповідачем лише на підставі податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю «Скайеір» від 24.01.2011 №22401 на суму 21667 грн., яка містить всі обов’язкові реквізити, отже відповідає вимогам закону.

Також з акту перевірки від 05.09.2013 №579/26-53-22-04-21/32106073 вбачається, що на час виписки податкової накладної від 24.01.2011 №22401 товариство з обмеженою відповідальністю «Скайеір» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Покладення в основу висновків акту перевірки доводів щодо недекларування контрагентом позивача грошових зобов’язань не приймається судом до уваги з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку. Право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 18.09.2013 №К/9991/76242/12, від 08.10.2013 №К/9991/6432/11, від 09.10.2013 №К/800/7079/13, від 10.10.2013 № К/800/29238/13, від 10.10.2013 №К/9991/62045/11,

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем податкової дисципліни за наслідками взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Скайеір» у січні 2011 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Прістекс ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки від 24.12.2010 №59-ТМ/11к, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вагове та інше обладнання, зазначене у рахунках, відповідно до замовлень покупця і є його невід’ємною частиною.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 24.12.2010 №59-ТМ/11к; копію податкової накладної від 17.01.2011 №011710; копію видаткової накладної від 17.01.2011 №011710; копію виписки з банківського рахунку.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Прістекс ЛТД» вказано на акт державної податкової інспекції в у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 06.06.2011 №645/23-6/37144380 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Прістекс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Бета Трейдінг» за період з 01.01.2011 по 28.02.2011».

Разом з тим, суд наголошує, що з акту перевірки від 06.06.2011 №645/23-6/37144380 вбачається, що перевірка була здійснена по взаємовідносинам між товариством з обмеженою відповідальністю «Прістекс ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бета Трейдінг», а не з товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ», а тому відповідач безпідставно вказує на відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Прістекс ЛТД», не досліджуючи при цьому жодних первинних документів по їхнім господарським взаємовідносинам.

Окрім того необхідно зазначити, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, наявності ділової мети та економічної доцільності з його контрагентами було надано суду копії: договорів про відступлення права вимоги третій особі; договорів оренди приміщень, які в подальшому використовувалися як склади для зберігання придбаного товару; актів здачі-прийняття робіт, які підтверджують факт перевезення товарів до складів зберігання; карток рахунків, видаткових накладних та довіреностей, які підтверджують факт реалізації товарів третім особам; калькуляцій вартості виробництва продукції, які підтверджують факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності; видаткових накладних та довіреностей, які підтверджують факт реалізації товару власного виробництва третім особам.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Скайеір», товариством з обмеженою відповідальністю «Прістекс ЛТД» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, відповідні висновки акту перевірки в цій частині є неправомірними.

Слід зазначити, що акт перевірки контролюючого органу від 05.09.2013 №579/26-53-22-04-21/32106073 не містить конкретизації визначення позивачеві грошового зобов’язання із податку на прибуток. Не містять відповідних доказів і письмові заперечення відповідача. За відсутності доказів правомірності визначення відповідачем позивачеві відповідного податкового зобов’язання із податку на прибуток, не має підстав для скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 20.09.2013 №0000402204.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одночасно, враховуючи, що під час судового розгляду адміністративної справи №826/2243/14, судом було встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість за березень 2011 року на підставі податкової накладної від 02.03.2011 №18, що була виписана товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вертикаль», наявністю в акті перевірки чіткого посилання на цю накладну і розрахунку грошового зобов’язання із податку на додану вартість, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 20.09.2013 №0000392204 є часткового обґрунтованим (47011 грн. – 42141 грн. = 4870 грн.) + 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

А тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві та від 20.09.2013 №0000402204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві та від 20.09.2013 №0000392204 в частині визначення грошового зобов’язання із податку на додану вартість у сумі 42141 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.