Постанова № 38154876, 21.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 березня 2014 року 11:05 №826/1461/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс»

до

державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2013 №0000792204,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2013 №0000792204.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем порядку проведення камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс», оскільки акт камеральної перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.10.2013 №27/26-53-22-04-21 містить висновок щодо відсутності реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Кіліс» за серпень 2013 року.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 21.10.2013 №27/26-53-22-04-21 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 05.11.2013 №0000792204 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кіліс», і як наслідок заниження позивачем податкових зобов’язань із податку на додану варість.

В судовому засіданні 05.03.2014 представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс» за серпень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс» пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 5 634,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 21.10.2013 №27/26-53-22-04-21 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013 №0000792204, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 7 042,00 грн., у тому числі: 5 634,00 грн. – основний платіж, 1 408,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Ознайомившись із змістом акту камеральної перевірки від 21.10.2013 №27/26-53-22-04-21 суд наголошує на тому, що відповідачем із посиланням на акт державної податкової інспекції в Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 30.09.2013 №1358/26-55-22-07/33545812 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Кіліс» з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.06.2012 по 31.08.2013», робиться висновок про відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання позивачем товарів (послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «Кіліс», відсутність реальності господарських взаємовідносин із названою юридичною особою і безпідставне формування позивачем податкового кредиту за серпень 2013 року у сумі 5 634,48 грн.

Аналіз змісту акту камеральної перевірки свідчить про порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс», оскільки виключно дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків органом державної податкової служби не перевірялись. В акті не зазначено порушення позивачем порядку заповнення декларації, складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг, не зазначено виявлених порушень при правильності відображення показників, тощо.

Разом з тим, з наданого відповідачем акту державної податкової інспекції в Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 30.09.2013 №1358/26-55-22-07/33545812 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Кіліс» з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.06.2012 по 31.08.2013» вбачається, що контрагентом позивача у серпні 2013 року декларувались податкові зобов’язання за серпень 2013 року по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс» у сумі 5 634, 48 грн. (сторінки 15-16 цього акту).

Отже і позивачем і його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Кіліс», відображено ці господарські взаємовідносини у податковій звітності за серпень 2013 року.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що у державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві були відсутні підстави щоб робити висновки про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс» пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України за результатами проведення камеральної перевірки, не досліджуючи первинні документи та керуючись лише актом зустрічної перевірки контрагента позивача.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.10.2013 №К/9991/19951/12 та від 11.03.2014 №К/9991/21247/12.

Аналізуючи доводи відповідача щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Кіліс» за серпень 2013 року, суд наголошує на наступному.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кіліс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 03.06.2013 №06-03-13, відповідно до якого постачальник зобов’язується продати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов’язується прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору, за домовленістю доставку товару можуть здійснювати треті особи.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору купівлі-продажу від 03.06.2013 №06-03-13; копії видаткових накладних від 01.08.2013 №80101 та від 08.08.2013 №80804; копії податкових накладних від 01.08.2013 №80101 та від 08.08.2013 №80804; копію виписки з банківських рахунків; докази щодо подальшої реалізації відповідного товару третім особам.

Суд звертає увагу, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Кіліс», первинні документи по господарським операціям не досліджувались.

Доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Факт правильності формування податкового кредиту підтверджується позивачем податковими накладними від 01.08.2013 №80101 та від 08.08.2013 №80804, які відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кіліс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метал-Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2013 №0000792204, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.11.2013 №0000792204.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.