Ухвала суду № 38152601, 02.04.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/7891/2012 Провадження № 22-ц/772/1033/2014Головуючий в суді першої інстанції:Бойко В.М.Категорія: 57Доповідач: Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В., Берегового О.Ю., з участю секретаря Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на бездіяльність заступника начальника відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Немченка Володимира Сергійовича, -

встановила:

У січні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд з цією скаргою, відповідно до якої вимагало: визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Немченка В.С., виражену у не розгляді заяви стягувача у виконавчому провадженні № 38937743 про виявлення бажання залишити за собою нереалізоване заставне майно; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції розглянути цю заяву та передати ПАТ «Дельта Банк» предмет іпотеки шляхом оформлення протоколу і акту про його реалізацію у порядку, встановленому ст. 47 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Немченка В.С., виражену у не розгляді заяви стягувача у виконавчому провадженні № 38937743 про виявлення бажання залишити за собою нереалізоване заставне майно; зобов'язано відділ державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції розглянути цю заяву згідно з вимогами ст. 49 Закону України «Про іпотеку», у задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі відділ державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні скарги повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

П. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Частково задовольняючи скаргу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заступник начальника відділу державної виконавчої служби всупереч приписам ст. 49 Закону України «Про іпотеку», за якою протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, не розглянув дві заяви ПАТ «Дельта Банк» про виявлення бажання залишити за собою нереалізоване заставне майно від 15 та 22 січня 2014 року.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як роз'яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 383, 384 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

Ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що учасниками виконавчого провадження є: державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Таким чином, завданням Державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є, фактично, перевіркою дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Зі змісту ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У п. 17 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7 лютого 2014 року роз`яснено, що згідно зі ст. 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими ст. 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси (аналогічна правова позиція міститься і у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26 грудня 2003 року).

Отже, враховуючи принцип змагальності цивільного судочинства та забезпечення права на судовий захист всіх сторін виконавчого провадження, на права і обов'язки яких може вплинути судове рішення, суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для розгляду скарги стягувача, оскільки не залучив до участі у справі в якості заінтересованої особи боржників у виконавчому провадженні ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а питання про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року скасувати.

Питання про визнання протиправною бездіяльності заступника начальника відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Немченка Володимира Сергійовича передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: