Ухвала суду № 38152105, 04.04.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"04" квітня 2014 р. Справа № 5019/1012/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" на дії відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області у справі № 5019/1012/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Костопільський райавтодор" про стягнення в сумі 34 856 грн. 70 коп.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД"

Боржник: Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Костопільський райавтодор"

Орган виконання судового рішення: Відділ примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області

за участю представників:

від позивача: Шамрай В.Я. довіреність від 10.10.2013 року;

від відповідача: не з'явився;

від відділу ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" (далі ТОВ "Новотрейд ЛТД") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Костопільський райавтодор" заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки від 16 серпня 2011 року № 16/08 в сумі 34 856 грн. 70 коп., з яких: 31 365 грн. 04 коп. - основний борг, 2 424 грн. 24 коп. - пеня, 722 грн. 40 коп. - 3% річних, 345 грн. 02 коп. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17 серпня 2012 року в зазначеній справі вимоги позивача задоволено частково, стягнуто з ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 31 365 грн. 04 коп. основного боргу, 2 421 грн. 95 коп. пені, 720 грн. 71 коп. 3% річних, 345 грн. 02 коп інфляційних втрат та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

07 вересня 2012 року на примусове виконання даного рішення господарським судом Рівненської області було видано наказ відповідний наказ, який ухвалою суду від 25 грудня 2012 року було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Водночас постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року вищенаведене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Новотрейд ЛТД" задоволено повністю, стягнуто з ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 31 365 грн. 04 коп. основного боргу, 2 424 грн. 24 коп. пені, 722 грн. 40 коп. 3% річних, 345 грн. 02 коп інфляційних втрат та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

23 листопада 2012 року на примусове виконання даної постанови місцевим господарським судом було видано наказ № 5019/1012/12.

07 лютого 2014 року ТОВ "Новотрейд ЛТД" звернулось до господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області (далі Відділ), у якій скаржник просить: визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області по винесенню 26.12.2013 р. постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно якої ТОВ "Новотрейд ЛТД" повернуто без виконання наказ Господарського суду Рівненської області від 23.11.2012 р. по справі №5019/1012/12 про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Новотрейд ЛТД" 36 466 грн. 20 коп.; визнати незаконною постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.12.2013 року у виконавчому провадженні № 36298526, згідно якої ТОВ "Новотрейд ЛТД" повернуто без виконання наказ Господарського суду Рівненської області від 23.11.2012 р. по справі №5019/1012/12 про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь "Новотрейд ЛТД" 36 466 грн. 20 коп.

В обґрунтування поданої скарги ТОВ "Новотрейд ЛТД" посилається на те, що державний виконавець не здійснив дій по виявленню майна належного боржнику на праві господарського відання котре не забезпечує ведення боржником виробничої діяльності, а саме: не вжив заходів до знаходження майна боржника, не надіслав відповідних запитів, не здійснив вихід за місцем знаходження такого майна, не отримав перелік відповідного майна як у самого ДП "Рівненський облавтодор" так і його філій, не визначив критерії щодо віднесення відповідного майна до виробничого чи невиробничого призначення, та не вжив заходів щодо звернення стягнення на майно невиробничого призначення в установленому законом порядку. Враховуючи наведене, скаржник вважає що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.12.2013 року винесена безпідставно та необґрунтовано, що свідчить про незаконні дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Рівненській області, тому просить задоволити його скаргу.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2014 року поновлено строк на подання та прийнято до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області у справі № 5019/1012/12, призначено її до слухання у судовому засіданні на 25 лютого 2014 року.

24 лютого 2014 року Відділом через канцелярію суду подано відзив, згідно з яким останній просить відмовити в задоволенні скарги з огляду на її безпідставність.

У судове засідання 04 квітня 2014 року Відповідач та Відділ явки своїх повноважних представників не забезпечили, проте про дату, час та місце розгляду даної скарги повідомлені належним чином.

Частиною 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

З огляду на вищевказане, суд вважає за можливе розглянути дану скаргу без участі відповідача та Відділу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення скарги позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Статтею 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 19 Закону підставою відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ (у тому числі відповідно до статті 17 - наказ на примусове виконання).

24 січня 2013 року начальником відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 36298526 з виконання наказу господарського суду Рівненської області від 23 листопада 2012 року, виданого у справі № 5019/1012/12.

Постановою вищезазначеної посадової особи Відділу від 26 грудня 2013 року наказ №5019/1012/12 від 23.11.2012 року повернуто стягувачу на підставі п. 2, п.9 ч.1 ст. 47 Закону (том 2, а.с. 165), так як державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке згідно закону можливо звернути стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що частка держави у статутному фонді боржника становить 100%. ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відноситься до категорії підприємства, на які поширюється дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 року.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей ( ч. 3 ст. 11 цього Закону).

В силу ч.1 ст.32 Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Саттею 65 Закону врегульвано порядок звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи, яким передбачено, зокрема, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно ( ч. 1 ст. 66 Закону).

З метою встановлення майнового стану боржника, державним виконавцем були вчинені наступні дії.

31.05.2013 ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" направлено вимогу державного виконавця, якою боржника зобов'язано надати перелік майна, що не використовується у виробничій діяльності; надати копію Книги основних засобів та копію балансу.

Листом від 19.06.2013 № 6/1179 державного виконавця повідомлено про те, що всі основні засоби, що обліковуються на балансі апарату управління, використовуються у виробничій діяльності ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а також надано копію Книги основних засобів підприємства.

04 липня 2013 направлено запити до:

- ВРЕР УДАІ УМВС України в Рівненській області про зареєстровані за боржником транспортні засоби;

- реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- в Інспекцію Держтехнагляду Рівненської ОДА про зареєстровані за боржником автотранспортні та інші технічні засоби;

- в Головне управління статистики у Рівненській області про надання витягу з ЄДРПОУ;

- в територіальне управління Держгірпромнагляду в Рівненській області про зареєстровані за боржником великомонтажні технологічні транспортні засоби та підіймальні споруди або будь-яке інше майно;

- запит про рахунки боржника формувався в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень згідно встановленого Порядку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001р., статтею 1 якого встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Водночас, положенням ст. 2 цього Закону, передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень державного виконавця Відділу, висновок про неможливість звернення стягнення на майно боржника, зокрема про відсутність майна що використовується боржником у виробничій діяльності, зроблений державним виконавцем виходячи із копії книги основних засобів підприємства (боржника) та листа останнього, згідно якого усі основні засоби використовуються у виробничій діяльності ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

У відповідності до абазцу другого пункту 2.1. статті 2 Статуту ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги" Підприємство здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування, виконання відповідних державних програм; проводить науково-технічну політику з метою скорочення інвестиційного циклу і впровадження найновіших досягнень вітчизняної та зарубіжної науки і техніки, концентрації науково-технічного і виробничого потенціалу з розроблення та впровадження нових прогресивних видів техніки, технологій і матеріалів (том 1, а.с. 36-44).

Однак, з наявної в матеріалах срави копії книги основних засобів підприємства (том 2, а.с. 184-187), вбачається, що у вказаному переліку містяться основні засоби, які не спрямовані на забезпечення ведення виробничої діяльності, зокрема: п. 29. М'яка частина, п. 30. Телевізор, п. 31. Холодильник, п. 33. Холодильник.

Відтак, суд вважає висновок про відсутність майна боржника на яке може бути звернено стягнення є передчасним та непідтвердженим належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд вважає, що посилання Відділу, які містяться у додаткових поясненнях, поданих господарському суду 01.04.2014 року (том 2 а.с. 241), стосовно того, що майно Відповідача є нерентабельним є безпідставними та не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 60 Закону у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Проте в матеріалах справи відсутній такий висновок експерта чи суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання, а також Відділом не заперечувалося стосовно того, що експертиза на визначення вартості майна, яке не відноситься до забезпечення ведення виробничої діяльності Відповідача, не проводилася.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довест ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення скарги ТОВ "Новотрейд ЛТД" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області у справі №5019/1012/12.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" на дії відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області у справі № 5019/1012/12 задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 грудня 2013 року у виконавчому провадженні №36298526.

3. Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № 36298526.

Суддя Пашкевич І.О.