Рішення № 38152031, 20.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/624/14 20.03.14

За позовомДержавного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад»До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1Простягнення 5 407, 51 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Закатюра І. О. - за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість за оренду плату та інші послуги в розмірі 5 077,12 грн., 3% річних в розмірі 54, 09 грн., пеню в розмірі 235, 07 грн., втрати від інфляції в розмірі 41, 23 грн., а всього 5 407, 51 грн. відповідно до Договору оренди від 29.02.2012р.№6146 та Договору від 01.04.2012р. №158.

В судовому засіданні 25.02.2014р. представник позивача надав додаткові документи по справі, з яких вбачається, що Відповідач визнає позовні вимоги та сплатив частину боргу.

20.03.2014р. Позивач в судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути суму основної заборгованості по орендній платі в розмірі 2 553, 67 грн., заборгованість за холодне водопостачання - 265, 05 грн., заборгованість за інші витрати та суму земельного податку в розмірі 284, 01 грн.

Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 3 102, 73 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

На призначені судові засідання 25.02.2014р. та 20.03.2014р. представники Відповідача не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомили, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направили, хоча про дату та час його проведення повідомлені належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінал поштового відправлення, з якого слідує, що ухвали суду про призначення судового засідання від 23.01.2014, ухвала від 20.03.2014р. були направлені на адресу Відповідача: АДРЕСА_2.

Отже, судом ухвали про призначення судового засідання та про відкладення розгляду справи були надіслані позивачу за юридичною адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка відображається на веб-сайті даного Єдиного державного реєстру (http://irc.gov.ua/ua/search.html), технічним адміністратором (розпорядником) якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", доступ до якої впроваджено відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5, а саме: АДРЕСА_2.

Тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.02.2012р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договорі оренди № 6146 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до умов цього Договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву виступає Орендодавцем, а Відповідач - Орендарем, який приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 83, 19 кв. м., які розміщені за адресою: АДРЕСА_3, на першому поверсі будівлі гуртожитку (далі - майно).

Зазначене майно перебуває на балансі Позивача.

За умовами п. 5.11 Договору, Відповідач зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням майна, а також, протягом 15 днів після підписання Договору, укласти Договір про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг, в тому числі зі сплати земельного податку.

01.04.2012р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №158 (далі - Договір 2) про надання платних послуг Відповідачу, згідно якого Позивач надає, а Відповідач оплачує надані йому комунальні та інші послуги по користуванню майном.

До послуг згідно з додатком №1 до Договору 2, які надавались Позивачем, відносяться: компенсація земельного податку, благоустрій території; підготовка документів по обслуговуванню Відповідача.

Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу (Позивачу) у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду , за який здійснюється платіж.

Відповідно до положень п. 1.2. Договору 2, платежі за надані послуги перераховуються Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача не пізніше 10 числа наступного місяця, після отримання Відповідачем рахунку-фактури від Позивача.

Згідно з положеннями п. 5.1. Договору 2, строк дії Договору встановлюється до 31.03.2013р. Договір вважається пролонгованим на наступний термін, якщо за два тижні до його закінчення жодна із сторін не заявить письмово про свій намір розірвати чи замінити його.

Жодних заяв щодо розірвання договору з боку сторін за Договором 2 не було зафіксовано, тому договір вважається пролонгованим.

Судом встановлено, що з серпня 2013р. Відповідач припинив оплачувати виставлені Позивачем рахунки, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків з Відповідачем за період з 01.01.2012р. по 31.10.2013р.

Однак, під час розгляду справи, станом на 20.03.2014р., Відповідач частково сплатив заборгованість за користування майном, сума боргу складає 3 102,73грн., а саме:

- Акт №2916 від 10.09.2013р. надання послуг за серпень (холодне водопостачання)-216,86грн;

- Акт №3284 від 29.09.2013р. надання послуг за вересень (компенсація земельного податку, інші витрати) -200,11грн;

- Акт №3332 від 30.09.2013р. надання послуг за вересень (оренда приміщення) - 1 768,81грн. (залишок);

- Акт №3399 від 15.10.2013р. надання послуг за вересень (холодне

водопостачання)- 48,19грн;

- Акт №3419 від 23.10.2013р. надання послуг за жовтень (компенсація земельного податку, інші витрати)- 83,90грн;

- Акт №3420 від 23.10.2013р. надання послуг за жовтень (оренда приміщення по 13.10.2013р.) - 784,86грн.;

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір оренди нерухомого майна від 29.02.2012р.№ 6146 та Договір № 158 від 01.04.2012р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті за оренду, комунальні та інші послуги в розмірі 3 102, 73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу (Позивачу) у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду , за який здійснюється платіж.

Пунктом 1.2. Договору 2 передбачено, що платежі за надані послуги перераховуються Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача не пізніше 10 числа наступного місяця, після отримання Відповідачем рахунку-фактури від Позивача.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6. Договору оренд, п. 1.2 Договору 2 відповідач повинен був сплачувати надані послуги не пізніше 10 числа наступного місяця, після отримання Відповідачем рахунку-фактури від Позивача.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача склала суму в розмірі 3 102, 73 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором оренди №6146 та договором №158 у сумі 3 102, 73 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; Код: НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» (03680, м. Київ, вул. Гарматна, 2; Код: 14309669) заборгованість за орендну плату в розмірі 2 553, 67 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят три грн. 67 коп.), заборгованість за холодне водопостачання в розмірі 265, 05 грн. (двісті шістдесят п'ять грн. 05 коп.), заборгованість за інші витрати та компенсацію земельного податку в розмірі 284, 01 грн. (двісті вісімдесят чотири грн. 01 коп.) та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.04.2014р.

Суддя І.І.Борисенко