Рішення № 38151919, 20.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1235/14 20.03.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»До Приватного підприємства «Крафт-Пак»Простягнення 417 265, 18 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Зайцев М.М. - за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 417 265, 18 грн. за Договором про фінансовий лізинг №00003069 від 23.05.2011р.

На призначені судові засідання 27.02.2014р. та 20.03.2014р. представники Відповідача не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомили, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направили, хоча про дату та час його проведення повідомлені належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінал поштового відправлення, з якого слідує, що ухвала суду про призначення судового засідання була вручена відповідачу 07.02.2014, ухвала від 20.03.2014р. була вручена 11.03.2014р. уповноваженим особам.

Отже, судом ухвали про призначення судового засідання та про відкладення розгляду справи були надіслані позивачу за юридичною адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка відображається на веб-сайті даного Єдиного державного реєстру (http://irc.gov.ua/ua/search.html), технічним адміністратором (розпорядником) якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", доступ до якої впроваджено відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5, а саме: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, кв.240.

Тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (надалі - Позивач) уклало з Приватним підприємством «КРАФТ-ПАК» (надалі - Відповідач) Договір про фінансовий лізинг № 00003069 від 23.05.2011 року, відповідно до якого Позивач зобов'язався передати у розпорядження Відповідача Об'єкт лізингу - транспортний засіб типу AUDI Q5 TFSI (155 kWt), 2011 року виробництва, шасі WAUZZZ8ROBA097005, реєстраційний номер АА 4390 КР (надалі - Об'єкт лізингу), а Відповідач зобов'язався прийняти Об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі - План відшкодування), що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 62 207,25 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 20 735,75 доларів США.

Відповідач відповідно до положень п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (надалі - Умови лізингу), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

Відповідно до Плану відшкодування Відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі щомісяця до 15 числа.

Також Відповідач зобов'язувався відповідно до п. 4.4. Умов лізингу відшкодувати всі витрати, понесені в результаті експлуатації Об'єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог Позивача щодо експлуатації та/або передачі Об'єкта лізингу. Згідно з п. 9.2. Умов лізингу Відповідач був зобов'язаний повністю відшкодувати витрати на технічне обслуговування Об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку Позивача, Відповідач зобов'язувався повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повернення.

Згідно із п. 13.1. Умов лізингу у випадку відмови Відповідача від повернення Об'єкту лізингу або затримки у такому поверненні, Позивач мав право конфіскувати Об'єкт лізингу. При цьому, на підставі п. 13.6 Умов лізинг, Відповідач був зобов'язаний відшкодувати Позивачу будь-які витрати, пов'язані із конфіскацією Об'єкту лізингу.

У випадку прострочення платежів за Договором, згідно із п. 8.2. Умов лізингу Відповідач зобов'язався сплачувати штрафні санкції. Зокрема, такі штрафні санкції включали:

- пеня у розмірі 10 % річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання Відповідачем зобов'язань (п. 8.2.1. Умов лізингу);

- штрафні санкції, що підлягають сплаті Відповідачем за нагадування про несплату, надіслані Позивачем Відповідачеві у випадку прострочення платежів у розмірі, що становить гривневий еквівалент суми у 15 доларів США за першу платіжну вимогу, 20 доларів США за другу платіжну вимогу та 25 доларів США за третю платіжну вимогу (п. 8.2.2. Умов лізингу);

- компенсація будь-яких витрат, понесених Позивачем, зокрема витрати на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, не сплачених Відповідачем у відповідності до Договору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Сторонами у справі 23.05.2011 р. укладено договір про фінансовий лізинг.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (частина друга статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до пояснень представника Позивача вбачається, що з листопада 2012 року Відповідач почав систематично порушувати свої зобов'язання за Договором щодо виплати лізингових платежів, а починаючи з серпня 2013 року взагалі припинив здійснювати оплату лізингових платежів відповідно до Договору.

Починаючи з серпня 2013 року Відповідач в порушення умов Договору частково не сплатив лізинговий платіж за серпень 2013 року, та не сплатив взагалі лізингові платежі за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, а саме:

- часткова несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2013 року на суму 11 236,75грн. відповідно до рахунку № 00143107 від 02.08.2013 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2013 року;

- несплата щомісячного лізингового платежу за вересень 2013 року на суму 11 774,98грн. відповідно до рахунку № 00148945 від 03.09.2013, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2013;

- несплата щомісячного лізингового платежу за жовтень 2013 року на суму 11 873,44 грн. відповідно до рахунку № 00154816 від 02.10.2013, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2013.

Таким чином, станом на 15 січня 2014 року у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за несплаченими лізинговими платежами за період з 16.08.2013р. по 03.11.2013р. на загальну суму 34 885, 17 грн. - основна сума заборгованості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на правові приписи частини першої ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що Відповідачем у справі допущено господарське правопорушення, яке полягає у неналежному виконанні прийнятих на себе за укладеним договором грошових зобов'язань.

Тому заявлена Позивачем вимога про стягнення з Відповідача у примусовому порядку суми основного боргу за договором з 16.08.2013р. по 03.11.2013р. на загальну суму 34 885,17 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. З ч. 1. ст. 611 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (шграфом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання відповідно до ст. 549 ЦКУ. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором передбачені штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів у випадку несплати виставлених рахунків у встановлений строк відповідно до п. 8.2.2., а також пеня у розмірі 10 % річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Щодо штрафу, що має бути сплачений Відповідачем за порушення умов Договору, суд встановив наступне:

Відповідно до п. 8.2.2. Договору, штрафні санкції за вимоги щодо сплати надіслані Порше Лізинг Україна: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку вимогу).

Через порушення Відповідачем своїх зобов'язань і несплату лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків, Позивачем були нараховані штрафні санкції, зокрема:

- Третє нагадування про несплату від 05.08.2013.

Сума штрафної санкції 203,72 гри.;

- Третє нагадування про несплату від 16.08.2013.

Сума штрафної санкції 203,15грн.;

- Перше нагадування про несплату від 04.09.2013.

Сума штрафної санкції 122,20 грн.;

- Друге нагадування про несплату від 17.09.2013.

Сума штрафної санкції 163,60 грн.;

- Третє нагадування про несплату від 03.10.2013.

Сума штрафної санкції 205,38 грн.;

- Третє нагадування про несплату від 16.10.2013.

Сума штрафної санкції 204,86 грн.

Загалом, відповідно до умов п. 8.2.2. Умов лізингу, за порушення своїх зобов'язань Відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції розміром у 1 102,91грн.

Крім штрафу з Відповідача підлягає стягненню пеня за порушення сплати лізингових платежів, з розрахунком якої суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Так, станом на 16.01.2014 року, Відповідачем не виконано наступні зобов'язання зі сплати лізингових платежів:

- частково несплачений лізинговий платіж за серпень 2013 року на суму 11 236, 75грн. Дата коли грошове зобов'язання мало бути виконане - 15 серпня 2013 року.

Сума пені за період заборгованості складає 215, 50 грн.

- лізинговий платіж за вересень 2013 року на суму 11 774,98грн. Дата коли грошове зобов'язання мало бути виконане - 15 вересня 2013 року.

Сума пені за період заборгованості складає 125,82грн.

- лізинговий платіж за жовтень 2013 року на суму 11 873,44грн. Дата коли грошове зобов'язання мало бути виконане - 15 жовтня 2013 року.

Сума пені за період заборгованості складає 29,28грн.

Загальна сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача через невиконання Відповідачем грошових зобов'язань за цим Договором складає 370,60 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1 173,43 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України обов'язок доказування розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, покладено на кредитора.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При визначенні збитку враховуються:

- втрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі. Однак, у позовній заяві не йдеться про пошкодження або знищення речі, тому втрати не можуть розглядатись.

- витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). З розрахунку Позивача неможливо зробити висновок, які саме витрати ним понесені при розрахунку збитку, що виникли у зв'язку з припиненням Договору в сумі 35 848, 35 грн. та в розмірі 378 970, 35 грн. в зв'язку з відшкодуванням вартості об'єкта лізингу

- доходи, які б особа могла отримати (упущена вигода). Позивачем не зазначено, які доходи ним не отримано на суму 35 848, 35 грн. та суму в розмірі 378 970, 35 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Позивачем не лише не доведено збитку на суму 35 848, 35 грн. та 378 970, 35 грн., а й не визначено у чому полягає цей збиток.

Поряд з тим, збитки, у зв'язку зі зверненням Позивача за правовою допомогою підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Для супроводження процесу повернення заборгованості, яка виникла у Відповідача, та Об'єкту лізингу, Позивач звернувся до спеціалізованих організацій ТОВ «ОРУМ» (Договір № 29/28-011 про надання колекторських послуг від 01.02.2011 року) та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» (Договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач поніс додаткові витрати у зв'язку із супроводженням повернення заборгованості, що є збитками Позивача та підтверджуються наступними документами:

- Договір № 29/28-011 про надання колекторських послуг від 01.02.2011 р.;

- рахунок-фактура № 09-1213 від 20.12.2013р.;

- акт № 09-1213 здачі-прийняття робіт;

- платіжне доручення № 50013958 про сплату 4 800,00грн.;

- Договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012р.;

- рахунок-фактура № 178;

- акт виконаних робіт № 178;

- платіжне доручення про сплату 1 600,00грн.

Витрати, понесені Позивачем у зв'язку зі зверненням до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», яка є платником єдиного податку, підлягають стягненню з врахуванням податку на додану вартість, оскільки Позивач є платником ПДВ, у розмірі 1 920,00грн.

Таким чином, загальна сума збитків, понесених Позивачем у зв'язку із зверненням за правовою допомогою, становить 6 720,00 грн. та має бути відшкодована Відповідачем в повному обсязі.

Щодо зобов'язання Відповідача сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне:

Проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 762, 72 грн. нараховані безпідставно. Позивач не має права на застосування ст. 1214 ЦК України.

Тому, за відсутності правових підстав позовна вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 34 885, 17 грн. основного боргу за договором за період з 16.08.2013р. по 03.11.2013р., 1 102, 91 грн. штрафу, 370, 60 грн. пені, 1 173, 43 грн. 3% річних та 6 720, 00 грн. суми витрат за правову допомогу.

Решта позовних вимог не підлягає задоволенню, оскільки вони не доведені належними доказами по справі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за позовом, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Крафт-Пак» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 32 Г, кв. 240; Код: 31893922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т; Код: 35571472) 34 885, 17 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять грн. 17 коп.) основного боргу; 1 102, 91 грн. (одну тисячу сто дві грн. 91 коп.) штрафу, 370, 60 грн. (триста сімдесят грн. 60 коп.) пені, 1 173, 43 грн. (одну тисячу сто сімдесят три грн. 43 коп.) 3% річних; 6 720, 00 грн. (шість тисяч сімсот двадцять грн. 00 коп.) суму збитків та 885,91грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.04.2014р.

Суддя І.І.Борисенко