Ухвала суду № 38149402, 01.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.Справа № 820/9657/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Вороніна О.О.

представників відповідача Химич М.О., Войтенко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної судової адміністрації України, ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2013р. по справі № 820/9657/13-а за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області , Державної судової адміністрації України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

25 грудня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області та Державної судової адміністрації України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Зобов'язано ДСА України розглянути питання щодо виділення фінансування на виплату щомісячного грошового утримання судді Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1 за період з 27 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року відповідно до вимог законодавства, чинного на час видання наказу в.о. голови Апеляційного суду Харківської області №61-ос від 31.03.2011 року.

Зобов'язано ДСА України здійснити фінансування Апеляційного суду Харківської області коштів на виплату грошової вихідної допомоги судді Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1 у розмірі 10 місячних заробітних плат відповідно до наказу голови Апеляційного суду Харківської області №03-02/79-ос від 04.07.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", п. 31 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 р. N 865, п. 5.6 Положення про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 24 липня 2009 р. N 81. Вважає, що підстави для відмови у задоволенні вимог щодо зобов'язання ДСА України забезпечити фінансування виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення відсутні, оскільки жодним чинним нормативно-правовим актом не обмежено можливість виплати працюючому судді щомісячного грошового забезпечення, а також пенсії за вислугою років, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".

У апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині зобов'язання розглянути питання щодо виділення фінансування на виплату щомісячного довічного грошового утримання позивачу за період з 27.07.2009 року по 31.12.2011 року. Заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відносини у сфері оплати праці між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ДСА України не виникали. Апеляційний суд Харківської області наділений необхідним обсягом повноважень щодо визначення розміру заробітної плати позивача, а також дотримання норм та гарантій її виплати. Протягом 2009-2011 років Апеляційним судом Харківської області до ДСА України надавались звіти про відсутність заборгованості по заробітній платі та довічному грошовому утриманню, що в свою чергу усувало підстави для збільшення видатків на їх виплату в подальшому. Крім того, у 2011 році на запит Апеляційного суду Харківської області було додатково виділено кошти для виплати щомісячного грошового утримання суддям у повному обсязі в розмірі 1304,5 тис. грн.

Заперечень на апеляційній скарги до суду не надійшло.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання ДСА України здійснити фінансування Апеляційного суду Харківської області коштів на виплату грошової вихідної допомоги судді Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1 у розмірі 10 місячних заробітних плат відповідно до наказу голови Апеляційного суду Харківської області №03-02/79-ос від 04.07.2013 року, суд першої інстанції виходив з наявності права позивача на отримання вказаної вихідної допомоги, проте відсутності відповідного фінансування через обмежений обсяг асигнувань ДСА України.

Зважаючи на те, що сторонами по справі постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року в цій частині не оскаржувалась, з урахуванням наявних у апеляційних скаргах заперечень виключно щодо правомірності висновків суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та вимог щодо зобов'язань по розгляду питання виділення фінансування на виплату позивачу щомісячного грошового утримання, враховуючи припис частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду постанови суду першої інстанції в цій частині у апеляційному порядку.

З наведених вище мотивів колегія суддів також вважає відсутніми підстави для надання правової оцінки висновкам суду першої інстанції щодо позовної вимоги про зобов'язання Апеляційного суду Харківської області після отримання від ДСА України грошових коштів здійснити виплату належної ОСОБА_1 на день звільнення 05.07.2013 року заборгованості з виплати позивачу щомісячного грошового утримання за період роботи суддею з 27 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 182655,65 грн. та грошової вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат в сумі 227106,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання щомісячного грошового утримання судді ставиться в залежність від виплати позивачу пенсії державного службовця.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до законодавства про пенсійне забезпечення в Україні крім Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення належать, і закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Пунктом 2 частини першої статті 8 вказаного Закону передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише особи, які не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Згідно з частиною другою статті 10 цього Закону особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частина четверта статті 43 Закону України «Про статус суддів» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачала виплату судді, який пішов у відставку та має не менш ніж двадцятирічний стаж, за його вибором пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або звільненого від сплати податку щомісячного довічного грошового утримання.

Право судді, який набув право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, на отримання щомісячного грошового утримання передбачалось Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ №584/95).

Щомісячне довічне грошове утримання - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України, Законом України "Про статус суддів", постановою Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року № 2863-ХІІ "Про порядок введення вдію Закону України "Про статус суддів".

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що щомісячне довічне грошове утримання суддів не є пенсією. Разом з тим, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 36, пунктів 20, 33, 49, 50 статті 71, статей 97, 98, 104, 105 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про гарантії незалежності суддів), щомісячне довічне грошове утримання, як і пенсія, є особливою формою соціального забезпечення суддів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що закони, які регулюють порядок призначення пенсії та довічного грошового утримання судді у відставці, не дають права на отримання цих видів соціального забезпечення суддів у відставці одночасно.

Відповідно до частини восьмої статті 43 Закону України «Про статус суддів» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачалася можливість виплати судді пенсії на загальних підставах тільки у разі припинення його відставки.

Статтею 43 цього Закону встановлено можливість вибору суддею, який пішов у відставку та має не менш ніж двадцятирічний стаж суддівської роботи, одного з двох варіантів соціального забезпечення за настання зазначеного юридичного факту (оформлення виходу у відставку) - отримання пенсії з урахуванням віку та стажу роботи на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або неоподаткованого щомісячного довічного грошового утримання у відповідних відсотках (від 80 до 90 - залежно від стажу роботи на посаді судді) від заробітної плати працюючого на аналогічній посаді судді.

Таким чином, законом виключалась можливість отримання суддею у відставці одночасно пенсії, призначеної на загальних підставах, та пенсії державного службовця або щомісячного довічного грошового утримання, передбачених Законом України «Про статус суддів».

Особливістю соціального забезпечення суддів є те, що базою для обчислення і перерахунку як пенсії, так і довічного грошового утримання, є заробітна плата працюючого на аналогічній посаді судді, оскільки довічне грошове утримання судді, який працює, призначається на єдиних засадах і після звільнення у відставку.

За таких обставин, дії відповідачів у спірних правовідносинах правомірні, оскільки підстави для одночасного отримання пенсії та щомісячного грошового утримання судді, який працює, відсутні.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 20 листопада 2012 року (справа № 21-360а12).

Доводи позивача ОСОБА_1 у апеляційній скарзі про те, що жодним чинним нормативно-правовим актом не обмежено можливість одночасної виплати працюючому судді, який отримав право на відставку, щомісячного грошового утримання та пенсії на умовах ст. 37 Закону України "Про державну службу", колегія суддів вважає такими, що не відповідають ч.4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-XII.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги Державної судової адміністрації України про те, що у 2011 році на запит Апеляційного суду Харківської області було додатково виділено кошти для виплати щомісячного грошового утримання суддям у повному обсязі в розмірі 1304,5 тис. грн., оскільки вказані кошти передбачались для виплати довічного грошового утримання іншим суддям, перелік яких додавався до клопотання про виділення коштів (а.с. 78-79).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2013р. по справі № 820/9657/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 07.04.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.