Ухвала суду № 38148930, 19.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 815/4999/13-а

Категорія: 8.3.4

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (надалі – ТОВ "Винфорт") звернулося до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 01.07.2013р. №0000022700 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 19872грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 4968грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2013р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 16.05.2013р. по 05.06.2013р. посадовими особами відповідача на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Винфорт» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року та в період з 01.10.2012 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складений акт від 12.06.2013р. №112/27-0/30704028/5. /а.с.7-21/

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в лютому 2013 року на суму 196084грн.; порушення п.п.б п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.«і» п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2013 року на суму 20935грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, заперечення позивача задоволено в частині завищення показника в рядку 2.1 Декларації з ПДВ обсягів «Операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою експортних операцій» за лютий 2013 року на суму 980420грн. та порушень п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 та п.п.б п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України стосовно заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ на суму 196084грн., в іншій частині залишено без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.07.2013 року №0000022700 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних переодів) з податку на додану вартість у розмірі 20935грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5233,75грн. /а.с.31/

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. ст.4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2012 року позивачем у ПП «Юміс-Н» на підставі податкової накладної №84 від 27.11.2012 року на загальну суму 119232грн., у т.ч. ПДВ у сумі 19872грн. та видаткової накладної №3758 від 12.12.2012 року було придбано дизель-генератор DРМ 3-20 16 кВт, 20 кВА у кожуху. /а.с.32-33/

Сума податку на додану вартість у розмірі 19872грн. за зазначеною податковою накладною включена позивачем до складу податкового кредиту листопада 2012 року.

Дизель-генератор не є товаром, ввезеним на митну територію України, оскільки його було вироблено в Україні, змонтовано з вітчизняних та імпортних комплектуючих в Україні на території розташування ПП «Юміс-Н», що підтверджується технічним паспортом, тому зазначення номеру УКТ ЗЕД в податковій накладній не є обов'язковим, оскільки відповідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в податковій накладній в окремих рядках зазначаються обов'язкові реквізити, серед яких код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). /а.с.34-39/

Відповідно до п.п.4 п.1 ст.4 Митного кодексу України, ввезення товарів на митну територію України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформлюється вантажна митна декларація.

Оскільки дизель-генератор не ввозився на територію України, вантажна митна декларація на нього не складалася, тому спірна податкова накладна без коду УКТ ЗЕД є такою, що складена без порушень норм діючого податкового законодавства.

Доводи відповідача про те, що ПП «Юміс-Н» не мало права здійснювати діяльність, пов'язану із виробництвом обладнання підвищеної безпеки (дизель-генератор) та не мало права виписувати на користь TOB «Винфорт» податкову накладну спростовуються тим, що ПП «Юміс-Н» не виробляло обладнання (дизель-генератор), а здійснювало його збирання з різних комплектуючих, монтаж та налагодження згідно технічному паспорту.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» виробництво (виготовлення) - діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва. Виробничий процес складається з трьох стадій: заготівельна, обробна та збиральна. Збиральна стадія - це завершальна частина виробничого процесу, під час якої проводиться вузлове і загальне складання виробу.

Предметом діяльності ПП «Юміс-Н» є проведення електромонтажних робіт. /а.с.40-45/

Відповідно до ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України серія AB № 595023 від 12.10.2011 року ПП «Юміс-Н» надано право на здійснення будівельних та монтажних робіт електротехнічного обладнання.

Дозволом на виконання роботи підвищеної небезпеки №371.08.30-74.30.0 від 14.02.2008 року ПП «Юміс-Н» дозволяється виконання робіт підвищеної небезпеки, в тому числі монтаж, налагодження і ремонт електроустановок і електрообладнання. /а.с.46,47/

Оскільки ПП «Юміс-Н» здійснювало лише збирання та монтаж комплектуючих дизель-генератора, - завершальну стадію технологічного процесу виробництва, а не виробництво в цілому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємством було здійснено поставку на адресу TOB «Винфорт» дизель-генератора та виписано податкову накладну без порушення норм чинного податкового законодавства щодо умов заповнення та оформлення податкових накладних.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів – залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: