Рішення № 38148634, 28.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22033/13 28.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 454 056 104,59 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Цивінська Н.М. (дов. № 2-13д від 17.12.2013 року) Малярчук Ю.Б. (дов. № 2-15-д від 17.12.2013 року)від відповідача Пац В.О. (дов. № 14-333 від 16.03.2012 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28 січня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 454 056 104,59 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2013 року порушено провадження у справі № 910/22033/13, розгляд справи призначено на 10.12.2013 року.

У судовому засіданні 10.12.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, в яких підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2013 року надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 09.01.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

09.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року справу № 910/22033/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/22033/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2014 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 09.01.2014 року відповідач, на підставі частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заву про надання відстрочки виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року справу № 910/22033/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста від 27.01.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/22033/13 до свого провадження, розгляд справи призначено у відповідності до ухвали суду 09.01.2014 року.

У судовому засіданні 28.01.2013 року представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.01.2013 року заперечив проти позову, з підстав, наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2012 року між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір № УГВ6419/21-12 поставки природного газу (надалі по тексту - Договір) відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати покупцеві у 2013 році у власність природний газ власного видобутку (далі по тексту - газ) для потреб населення, а покупець приймати та оплачувати на умовах Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 13 856 000 000 (тринадцять мільярдів вісімсот п'ятдесят шість мільйонів) кубічних метрів.

Згідно з пунктом 3.1. Договору передача газу до магістральних газопроводів ДК "Укртрансгаз" та в розподільні мережі суб'єктів господарювання здійснюється на газорозподільних станціях (далі по тексту - ГРС) та пунктах виміру витрат газу ( далі по тексту - ПВВГ) ДК "Укргазвидобування".

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що кількість газу переданого покупцеві у звітному періоді, визначається за даними комерційних вузлів обліку газу, встановлених на ГРС (ПВВГ).

У пункті 3.5. Договору зазначено, що постачальник складає двосторонній акт приймання-передачі газу, який підписують уповноважені представники сторін. Також зазначено, що даний акт уповноважені представники сторін підписують до 8 (восьмого) числа місяця, наступного за місяцем поставки. Підписаний сторонами акт приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з пунктом 4.1. Договору ціна газу за 1000 куб. м відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 29.12.2011 року №256 становить: 350 (триста п'ятдесят) гривень 00 копійок без ПДВ, крім того ПДВ - 70 (сімдесят) гривень, 00 копійок, разом з ПДВ - 420 (чотириста двадцять) гривень, 00 копійок.

Пунктом 4.4 Договору сторони погодили загальну розрахункову суму Договору, що орієнтовно складає 4 849 600 000 (чотири мільярди вісімсот сорок дев'ять мільйонів шістсот тисяч ) гривень, 00 копійок без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 969 920 000 (дев'ятсот шістдесят дев'ять мільйонів дев'ятсот двадцять тисяч) гривень, 00 копійок, разом - 5 819 520 000 ( п'ять мільярдів вісімсот дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот двадцять тисяч) гривень, 00 копійок.

Пунктом 5.1. передбачено, що розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці на підставі наданого рахунку.

Згідно з пунктом 5.2. Договору остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами місячного акту приймання - передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до пункту 11.1. Договору, він вважається укладеним з дата його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання.

30 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки природного газу від 10.10.2012 року № УГВ 6419/21-12 (надалі по тексту - Додаткова угода № 1 до Договору), якою було внесено наступні зміни до тексту Договору. В преамбулі Додаткової угоди № 1 до Договору найменування Постачальника "Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було замінено на найменування "Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Пункт 4.1. Розділу 4 Договору було викладено в наступній редакції: "Ціна газу за 1000 куб. м з 1 січня 2013 року відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.12.2012 року № 1830 становить: 349 (триста сорок дев'ять) гривень 20 копійок без ПДВ, крім того ПДВ - 69 (шістдесят дев'ять) гривень, 84 копійки, разом з ПДВ - 419 (чотириста дев'ятнадцять) гривень, 04 копійки".

Пункт 4.4. Розділу 4 Договору було викладено в наступній редакції: "Загальна розрахункова суму Договору орієнтовно складає 4 838 515 200 (чотири мільярди вісімсот тридцять всім мільйонів п'ятсот п'ятнадцять тисяч двісті) гривень, 00 копійок без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 967 703 040 (дев'ятсот шістдесят сім мільйонів сімсот три тисячі сорок) гривень, 00 копійок, разом - 5 806 218 240 (п'ять мільярдів вісімсот шість мільйонів двісті вісімнадцять тисяч двісті сорок) гривень, 00 копійок.

Відповідно до пункту VI Додаткової угоди № 1 до Договору, вона набирає чинності з моменту підписання і є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 454 056 104,59 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.09.2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення у мов Договору та чинного законодавства України, не здійснив оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" у розмірі 454 056 104,59 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 454 056 104,59 грн. заборгованості за договором поставки природного газу № УГВ 6419/21-12 від 10.10.2012 року.

Відповідач у відзиві на позов не заперечив факт існування заборгованості за Договором у розмірі 454 056 104,59 грн., проте, просив суд відмовити у позові, оскільки порушення Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строків виконання грошового зобов'язання відбулось не з вини відповідача.

Окрім того, відповідач, на підставі частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заву про надання відстрочки виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців, яка обґрунтована недоотриманням Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" коштів від споживачів та несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий газ, а також скрутним фінансовим становищем відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № УГВ 6419/21-12 від 10.10.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.09.2013 року, який підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами місячного акту приймання - передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем природний газ згідно Договору, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" у розмірі 454 056 104,59 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила правочин.

Тобто, даною статтею Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання за наявності його вини. Випадки, в яких боржник взагалі не несе відповідальності, визначені, зокрема, статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України, та пов'язані з невиконанням зобов'язання через випадок чи непереборну силу тощо.

Натомість, визначення наявності чи відсутності вини боржника в розумінні статі 614 Цивільного кодексу України здійснюється саме через доведення боржником та з'ясування судом тих обставин, що боржником було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язання.

Водночас частиною 1 статі 625 Цивільного кодексу України встановлено виняток зі загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, а саме, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, саме стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною відносно до статті 614 Цивільного кодексу України та підлягає переважному застосуванню в даному випадку.

Таким чином, заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги оскільки, відсутність фінансування не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання за укладеним Договором.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 454 056 104,59 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 454 056 104,59 грн. заборгованості за договором поставки природного газу № УГВ 6419/21-12 від 10.10.2012 року підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось судом вище, відповідач, просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на 12 (дванадцять) місяців, посилаючись на недоотримання Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" коштів від споживачів та несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий газ, а також скрутним фінансовим становищем відповідача.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 121 цього Кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Водночас, недоотримання Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" коштів від споживачів, несвоєчасне проведення розрахунків за спожитий газ, відсутність вини відповідача у виникненні боргу, а також тяжкий фінансовий стан відповідача не є обставинами, які можна розглядати, як виняткові і як такі, що можуть бути підставою для задоволення заяви.

Таким чином, дослідивши подані матеріали, суд приходить до висновку, що відповідач не довів наявність обставин, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення по справі, разом з тим, наведене Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не є підставою для відстрочки виконання судового рішення на строк заявлений відповідачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 454 056 104 (чотириста п'ятдесят чотири мільйони п'ятдесят шість тисяч сто чотири) грн. 59 коп. заборгованості, 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.2014 року

Суддя С.В. Стасюк