Постанова № 38148590, 25.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року 11:59Справа № 0870/7900/12 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2012 року за № 003751501,

за участю представників:

від позивача - Сергач К.О. (дов. № 146 від 12.08.2013),

від відповідача - Міщенко О.В. (дов. № 83 від 14.01.2014),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика» (далі позивач, ПАТ «ЗКФ») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя), в якому просить суд наступне: визнати протиправними дії відповідача щодо внесення податкового повідомлення-рішення № 003751501 від 31.07.2012; визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №003751501 від 31.07.2012 про збільшення ПАТ «ЗКФ» грошового зобов'язання з податку на прибуток.

До початку розгляду справи по суті, 10.09.2012 позивачем до суду подана заява (вх.№38842) про уточнення позовних вимог. У цій заяві позивач просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 003751501 від 31.07.2012 про збільшення ПАТ «ЗКФ» грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Оскільки заява позивача від 10.09.2012 про уточнення позовних вимог не суперечить приписам Кодексу адміністративного судочинства України, вона прийнята судом до розгляду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає у позові, що 08.05.2012 ПАТ «ЗКФ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя була подана податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, яка була прийнята відповідачем. Далі, 13.07.2012, за наслідками камеральної перевірки податкової звітності ПАТ «ЗКФ» з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, відповідачем був складений акт №293/15/00382094, у якому він дійшов висновку про порушення ПАТ «ЗКФ» п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України та алгоритму розрахунку по датку на прибуток, визначений формою податкової декларації, що призвело до заниження податку на прибуток, нарахований за 1 квартал 2012 року на суму 400429 грн. На підставі цього акту перевірки, 31.07.2013 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003751501 про нарахування ПАТ «ЗКФ» грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 500536 грн. 25 коп., з яких 100107 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає, що нарахування такого грошового зобов'язання є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення № 0003751501 від 31.07.2012 підлягає скасуванню, у зв'язку із тим, що до отримання акту перевірки № 293/15/00382094 від 13.07.2012, ним була подана уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, у якій ПАТ «ЗКФ» самостійно виправило помилки, допущені у звітній податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Разом з цим, під час надання пояснень, представник позивача зокрема зазначив, що на відсутність порушень також вказують і висновки судово-економічної експертизи, яка була призначена ухвалою суду. З огляду на наведене представник позивача просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 003751501 від 31.07.2012 про збільшення ПАТ «ЗКФ» грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 500 536 грн. 25 коп.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні. Свою позицію під час надання пояснень та у письмових запереченнях на позов (вх. № 11444 від 25.03.2014) він обґрунтував тим, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 003751501 від 31.07.2012 прийняте відповідачем цілком правомірно, у порядок та спосіб, визначені чинним законодавством.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

08 травня 2012 року ПАТ «ЗКФ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя була подана звітна податкова декларація з податку прибуток за 1 квартал 2012 року, у якій позивач самостійно визначив від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду в сумі 1344970 грн. (рядок 06.5 декларації) та суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 30076 грн. (рядок 16 декларації). Зазначена податкова декларація була отримана відповідачем засобами телекомунікаційного зв'язку 08.05.2012, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія квитанції №2.

13 липня 2012 року ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя була проведена камеральна перевірка податкової звітності ПАТ «ЗКФ» з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки № 293/15/00382094. Згідно цього акту, під час перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ПАТ «ЗКФ» п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України та алгоритму розрахунку податку на прибуток, визначений формою податкової декларації (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2011 за № 1213), що призвело до заниження податку на прибуток, нарахований за 1 квартал 2012 року на суму 400429 грн.

16 липня 2012 року, у зв'язку із самостійним виявленням помилок у звітній податковій поданій податковій декларації за 1 квартал 2012 року, позивачем до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя була подана уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року разом із розрахунком податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилки. Ця декларація та розрахунок були отримані відповідачем засобами телекомунікаційного зв'язку 16.07.2012, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія квитанції № 2.

31 липня 2012 року ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, на підставі акту перевірки №293/15/00382094 від 13.07.2012, було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003751501 про нарахування ПАТ «ЗКФ» грошового зобов'язання з податку прибуток у розмірі 500536 грн. 25 коп., з яких 400429 грн. за основним платежем, а 100107 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із нарахуванням такого грошового зобов'язання позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0003751501 від 31.07.2012, оскільки вважає, що подання ним уточнюючої декларації до отримання акту перевірки, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, виключає можливість нарахування грошового зобов'язання.

Однак суд не може погодитися із такою позицією позивача, з огляду на наступне.

Пунктом 50.1 ст. 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи з аналізу положень ПК України суд приходить до висновку, що підстави для нарахування платнику податків грошових зобов'язань та/або застосування штрафних санкцій відсутні лише у тому разі, якщо платником податків, який самостійно виявив помилку в поданій ним податковій звітності, подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до початку перевірки такої податкової звітності. У випадку, коли контролюючий орган вже провів перевірку податкової звітності платника податків та виявив під час цієї перевірки порушення порядку заповнення податкової звітності чи наявність у ній недостовірних відомостей, подання платником податків уточнюючої декларації не може нівелювати правові наслідки помилки, допущеної ним при поданні податкової звітності.

Відповідно до висновків судово-економічної експертизи № 10е/13 від 07 грудня 2013 року експертом встановлено документальне підтвердження первинними та зведеними бухгалтерськими документами витрати, пов'язані з господарською діяльністю позивача, протягом І кварталу 2012 року у обсягах задекларованих в уточнюючій декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року; різниця між фактичними витратами позивача пов'язаними з господарською діяльністю та витратами зазначеними за результатами камеральної перевірки за І квартал 2012 року, документально первинними та зведеними документами не підтверджується.

Але, судом зазначений експертний висновок не приймається в якості належного доказу, оскільки він зроблений з урахуванням уточнюючої декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року, яка надана позивачем після проведення камеральної перевірки та встановленого податковим органом порушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 1, 2 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи відповідачем доведена правомірність прийнятого ним рішення, оскільки про наявне порушення позивачу стало відомо тільки після отримання акту перевірки, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 158, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання копії постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов