Постанова № 38147747, 02.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 р. Справа № 818/9112/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення та стягнення коштів, -

У с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач, публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (далі по тексту - ПАТ «Сумихімпром»), звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів (на час виникнення спірних правовідносин - Сумської митниці Державної митної служби України), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14.06.2013 року № 805130000/2013/000118/1 про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 6.215, 90 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 125.561, 29 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки ПАТ «Сумихімпром» підтвердило митну вартість ввезеного товару належними документами.

Позивач зазначає, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стали дані цінової інформації ЄАІС ДМСУ (з посиланням на МД 600080000/2013/000128 від 08.01.2013 року) та ненадання позивачем на вимогу митного органу документів, а саме: договорів з третіми особами пов'язаними з договором на поставку товарів митна вартість яких визначається; рахунків на здійснення платежів третім особам; виписок з бухгалтерських та банківських документів покупця що стосуються оцінюваних товарів; каталогів, специфікацій, прас-листів виробника товару; рахунків про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач вважає зазначену вимогу митного органу незаконною, оскільки перелічені вище документи надаються декларантом лише у випадку визначеному ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме у разі якщо документи (декларація митної вартості, контракт, рахунок-фактура, банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, транспортні документи) містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач, в позовній заяві, просив суд врахувати, що жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов'язкових відомостей в наданих до митного оформлення документах відповідачем не встановлено. При цьому, як вбачається з картки відмови в прийнятті митної декларації (№ 805130000/2013/00122), декларантом були надані всі необхідні документи, а саме: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами, накладні УМВС, рахунок-фактура (інвойс), контракт, доповнення до контракту, довідка про проведення декларування валютних цінностей доходів майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, інформація про позитивні результати екологічного контролю товару, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, декларація про походження товару.

Отже, позивач вважає, що для визначення митної вартості товарів ПАТ «Сумихімпром» було надано усі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи. При цьому, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Разом з тим, застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості товарів митний орган не зазначив, які саме обставини не підтверджені позивачем та не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Сумихімпром» відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року з прийняттям нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог підприємства у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2008 року між ПАТ «Сумихімпром» (Покупець) та компанією «Ransweel Trading Limited» (Продавець) укладено контракт № 27-01/10-08, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити сірку комову на умовах поставки DAF Російсько-Український кордон (в редакції ІНКОТЕРМС-2000).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору компанія «Ransweel Trading Limited» здійснювала поставку ПАТ «Сумихімпром» сірки комової по ціні 103,00 доларів США за 1 метричну тону протягом травня 2013 року.

На підтвердження факту такої поставки позивачем надано копію рахунку-фактури (інвойс) від 03.06.2013 року за № 65, платіжні доручення № 335 від 17.06.2013 року, № 347 від 21.06.2013 року, № 348 від 21.06.2013 року, № 351 від 25.06.2013 року (а.с.16-20).

З метою митного оформлення придбаного товару позивачем було подано митну декларацію (МД) № 805130000/2013/007651 від 26.06.2013 року (а.с.118-122) та декларацію митної вартості № 805130000/2013/007651 від 26.06.2013 року (а.с. 123-125) згідно яких було заявлено до декларування сірку технічну газову грудкову в кількості 6.221.350 кг., вартістю 5.121.906, 81 грн. (при курсі долара США 7,993). При цьому, митна вартість вищевказаного товару визначалась позивачем за методом 1, відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України), тобто, за ціною договору щодо товару, який імпортується (103,0 доларів США за 1 метричну тону).

До митної декларації ПАТ «Сумихімпром» були надані наступні документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

- попередні митні декларації;

- накладні УМВС;

- рахунок - фактура (інвойс) №65 від 03.06.13 року;

- контракт №27-01/10-08 від 01.10.08 року;

- платіжні доручення №335 від 17.06.2013 року, №347 від 21.06.2013 року, №348 від 21.06.2013 року, №351 від 25.06.2013 року;

- доповнення до контракту №2 від 15.04.2011 року, №13 від 15.04.2010 року, №15 від 23.07.2010 року, № 30 від 19.11.2012 року, №32 від 02.04.2013 року;

- інформація про позитивні результати санітарно-епідеміологічного контролю товару;

- інформація про позитивні результати радіологічного контролю товару;

- декларація про походження товару №65 від 03.06.2013 та інше.

26.06.2013 року Сумською митницею прийнято рішення № 805130000/2013/000118/1 (а.с.126-127) про коригування митної вартості товарів на рівні 115, 5 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 57 МК України).

Основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є достовірними та достатньо підтвердженими. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Декларантом не надані запитані додаткові документи (договір (угоду, контракт) із третіми особами пов'язаний з договором (угодою, контактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом), виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Використано другорядний метод визначення митної вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки наявна інформація по операціях з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів та є максимально наближеним до нього. Підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАС Держмитслужби України: МД №600080000/2013/000128 від 08.01.2013 року.

26.06.2013 року Сумською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00122 (а.с.128-132).

В подальшому, за заявою позивача, придбаний товар митним органом було випущено у вільний обіг у відповідності до ч. 7 ст. 55 МК України з визначенням митної вартості в розмірі 103,00 доларів США за 1 метричну тону, що підтверджується митною декларацією від 26.06.2013 року № 805130000/2013/007655 (а.с.133-137).

Різниця між митом визначеним до сплати відповідачем та митом визначеним до сплати позивачем складає 6.215, 90 грн. Різниця між податком на додану вартість визначеним до сплати відповідачем та податком на додану вартість визначеним до сплати позивачем склала 125.561, 29 грн.

Зазначені суми мита в розмірі 6.215, 90 грн. та податку на додану вартість в розмірі 125.561, 29 грн. Сумською митницею були перераховані до Державного бюджету України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності щодо вартості товару, тобто не є об'єктивними, заявлені відомості не були підтверджені документально та не піддавалися обчисленню, Сумською митницею було визначено митну вартість товарів на підставі МД № 600080000/2013/000128 від 08.01.2013 року згідно зі статтею 59 Митного кодексу України. Тобто, з урахуванням приписів ст.ст. 51, 53-55, 59, 61 Митного кодексу України та зважаючи на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, відповідач мав підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2013/000118/1 від 26 червня 2013 року за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Не погоджуючись з зазначеною позицією суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Порядок митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Судом встановлено, що після розгляду наданих позивачем для митного оформлення товару документів відповідачем у письмовому вигляді на зворотній сторінці декларації митної вартості № 805130000/2013/007651 (а.с. 124) запропоновано ПАТ «Сумихімпром» надати документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, про що декларанта ознайомлено і це підтверджується його особистим підписом.

На виконання вимоги щодо надання додаткових документів (зазначеній на зворотному аркуші декларації митної вартості № 805130000/2013/007651) позивачем жодних документів не надавалось, про що свідчить відповідний запис скріплений особистим підписом декларанта (а.с. 124).

З пояснень представника ПАТ «Сумихімпром», наданих в ході апеляційного перегляду справи, що об'єктивно підтверджуються наявними матеріалами справи, встановлено, що контракт від 01 жовтня 2008 №27-01/10-08 (а.с. 9-10) відповідно до якого Продавець («Ransweel Trading Limited») зобов'язується поставити ПАТ «Сумихімпром» сірку комову на умовах поставки DAF Російсько-Український кордон (в редакції ІНКОТЕРМС-2000), не містить положень стосовно третіх осіб (їх прав чи обов'язків) пов'язаних з його виконанням.

Згідно п. 1 зазначеного Контракту від 01.10.2008 року №27-01/10-08 визначено умови поставки товару DAF Російсько-Український кордон (в редакції ІНКОТЕРМС-2000). Базис поставки DAF передбачає поставку товару до кордону за рахунок продавця. Тому, потреба в комісійних, посередницьких послугах пов'язаних з виконанням вказаного вище контракту у ПАТ «Сумихімпром» відсутня.

Згідно контракту ПАТ «Сумихімпром» є покупцем, а не продавцем товару. Таким чином, рахунків будь-яким особам підприємство не виставляло і не могло виставляти.

Доказами придбання поставленої у червні місяці 2013 році партії товару за ціною 103,00 дол. США за 1 тону є рахунок-фактура №65 від 03.06.2013 року (а.с. 16).

ПАТ «Сумихімпром» здійснювало оплату за товар безпосередньо продавцеві - Компанії «Ransweel Trading Limited», доказом чого є платіжні доручення від 17.06.2013 року №335, від 21.06.2013 року №347, від 21.06.2013 року №348, від 25.06.2013 року №351 (а.с. 17-20), які надавались до декларації митної вартості.

Митна вартість товару визначалась підприємством на підставі контрактної ціни з продавцем товару - Компанією «Ransweel Trading Limited» (Великобританія), яка не є виробником такого товару. Права вимоги тим більше обов'язку вимагати будь-яких документів у виробника ТОО «Тенгизшевройл» (Казахстан) ПАТ «Сумихімпром» не має.

Прейскурантів, каталогів, калькуляцій експортного ціноутворення добрива, що поставляються на експорт у Компанії «Ransweel Trading Limited», не існує, оскільки експортна ціна визначається двохстороннім контрактом між продавцем та закордонним покупцем і залежить виключно від умов і обсягу поставки, виду товару і кон'юнктури світового ринку.

Взаємовідносини між ПАТ «Сумихімпром» та Компанією «Ransweel Trading Limited» (Великобританія) врегульовані виключно контрактом від 01 жовтня 2008 №27-01/10-08. Вимагати від продавця товару додаткову інформацію, що не стосується визначених контрактом взаємовідносин ПАТ «Сумихімпром» не має права.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ПАТ «Сумихімпром» об'єктивно не мало можливості виконати вимоги митного органу, щодо надання додаткових документів.

Відповідачем не подано доказів того, що документи, надані позивачем митному органу для визначення митної вартості імпортованого товару, містили розбіжності, ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни. А також не підтверджено, що додаткові документи, які витребувано відповідачем, є необхідними для визначення митної вартості товарів задекларованої в митній декларації від 26.06.2013 року №805130000/2013/007651.

Висновок суду першої інстанції про те, що наданий для митного оформлення рахунок-фактура № 65 від 03.06.2013 року не стосується спірної поставки товару, а належить до пакету товаросупровідних документів на іншу поставку, що відбувалась раніше, колегія суддів вважає необґрунтованим, зробленим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки матеріалами справи підтверджено, що рахунок фактура № 65 (а.с. 16) складено на виконання умов контракту № 27-01/10-08 від 01.10.2008 року, специфікація № 32 від 02.04.2013 року (а.с. 15), яка є невід'ємною частиною зазначеного контракту № 27-01/10-08.

Таким чином, враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази в підтвердження вартості товару, а документи не містять розбіжності та вказують, що їх данні піддаються обчисленню, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом та визначив митну вартість за резервним методом, прийнявши рішення про коригування митної вартості товару та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Разом з тим, погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Сумихімпром» щодо стягнення сум надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами частин першої, п`ятої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Аналіз вищенаведених положень статей 57, 58 цього Кодексу дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому, суд встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13 за позовом приватного підприємства «СПС» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокурора Київського району міста Харкова, про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення суми, яка, відповідно до приписів статті 2442 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ «Сумихімпром» та скасування оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволені позовних ПАТ «Сумихімпром» про скасування рішення Сумської митниці від 26 червня 2013 року № 805130000/000118/1 про коригування митної вартості товару з прийняттям в скасованій частині нового судового рішення про задоволення даних позовних вимог ПАТ «Сумихімпром».

В іншій частині оскаржувана постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року є такою, що відповідає приписам ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для її скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача на висновки колегії суддів не впливають.

Згідно із положеннями п. 5 ч. 1 ст. 161, ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Сумихімпром» та суми сплаченого позивачем судового збору (а.с. 2, а.с. 160), колегія суддів приймає рішення про зобов'язання УДКСУ м. Суми стягнути судовий збір у розмірі 87 грн. 85 коп. та зобов'язання УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова стягнути судовий збір у розмірі 439 грн. 25 коп. з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Сумської митниці.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п.3, 202 ч.1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволені позовних публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про скасування рішення Сумської митниці від 26 червня 2013 року № 805130000/000118/1 про коригування митної вартості товару з прийняттям нового судового рішення про задоволення даних позовних вимог публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» та скасування рішення Сумської митниці від 26 червня 2013 року № 805130000/000118/1 про коригування митної вартості товару.

Зобов'язати УДКСУ м. Суми стягнути судовий збір у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 85 коп. з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Сумської митниці.

Зобов'язати УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова стягнути судовий збір у розмірі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 25 грн. з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Сумської митниці.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 квітня 2014 року