Ухвала суду № 38147517, 27.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 р. Справа № 876/13448/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у адміністративній справі №813/4260/13-а за позовом Фермерського господарства «Наїма» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С ТА Н О В И В :

Фермерське господарство «Наїма» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачіському районі Львівської області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними дії ДПІ у Жидачівському районі щодо викладених в акті перевірки висновків про нікчемність вчинених правочинів Фермерським Господарством «Наїма» та суб'єктів господарювання - контрагентів за періоди з 01.03.11р. по 31.03.11р. та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.11р. №0000442320/12181 на суму 17 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки податковим органом не були досліджені та взяті до уваги належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи та документи фінансової і податкової звітності. Вважає, що висновки ДПІ у Жидачівському районі, викладені в акті позапланової документальної невиїзної перевірки № 1007/23-4/32478122 від 12.10.2013р., є безпідставними, нічим не підтверджені та не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, податковий орган не вправі самостійно робити висновки про нікчемність правочинів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області №0000442320/12181 від 17.10.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Фермерському господарству «Наїма» за платежем податок на додану вартість в сумі 17501 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Наїма» судовий збір в сумі 175 гривень 00 коп.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неправильним та неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує та обставини встановлені перевіркою податкового органу та неправильне застосування норм Податкового кодексу України та вважає, що позивачем не доведено фактичного придбання станків. Просить постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ДПІ у Жидачівському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку ФГ «Наїма» з питань дотримання вимог податкового законодавства та з питань фінансово-господарських відносин із ТзОВ «Галицькі інвестиції» за період листопад, грудень 2010 р. та ПП «Пірует» за період березень 2011 р., за результатами складено Акт від 07.09.2011р. №978/23-1/32863270, яким встановлено наступні порушення податкового законодавства ФГ «Наїма»: п. 198.3 ст.198. п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 17 500 грн.; ч. 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені в попередніх розділах правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток; п. 14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.187.1 ст.187,п.14.1.181 ст.14, п.198.3. п.198.4 ст.198, п. 198.2 ст.198 4. п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ(із внесеними змінами та доповненнями) та п.п.7.4.1 п.п.7.7.1 п.7.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010 р. 29 946 грн., за грудень 2010р. 40 024 грн., та за грудень 2010 р. в сумі 29 938 грн., за березень 2011 р. в сумі 19 001 грн., що підлягають коригуванню (зменшенню); п.п.4.1.1 ст. 4 п.1.32 п.1.23 ст.1, п.п. 11.3.1. п 11.3 ст. 11, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові доходи на VI квартал 2010 р. на суму 349 851 грн., за I квартал 2011р. на суму 109 266 грн. та завищено валові витрати за IV квартал 2010 р. в сумі 243 884 грн. та I квартал 2011 року в сумі 95 003 грн., що підлягають коригуванню ( зменшенню).

На підставі даного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 17.10.2011р. №0000442320/12181 за яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі -17501,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 17 500,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі -1,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що акт перевірки і дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, а висновки, викладені в акті перевірки № 978/23-1/32863270 від 07.09.2011 р., не є обов'язковими та безумовними для позивача, тому в цій частині позовних вимог відмовлено, а щодо оскарженого податкового - повідомлення рішення, то таке відповідачем прийнято без достатніх правових підстав.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 24.03.2011р. між ФГ «Наїма» та ПП «Пірует» укладено договір №03 купівлі продажу станків ЦДК 5-2.

На підтвердження фактичного виконання договірних умов позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну №24/03-02 від 24.03.2011р. на суму 105 000,00 грн., податкова накладна №162 від 24.03.2011р., акт №03/03 прийому передачі обладнання від 24.03.2011р. копії банківських виписок МФО 325990 від 25.03.2013р. та від 15.04.2013р.

Відповідно до п.4.1. Договору купівлі-продажу № 03 від 24.03.2011р. поставка обладнання виконується Продавцем на склад Покупця в термін 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання попередньої оплати за товар. ФГ «Наїма» не відображено у податковій та бухгалтерській звітності витрати на доставку даного обладнання.

Вказані документи надавались позивачем до перевірки, що не заперечувались представником відповідача та були предметом дослідження. Порушень щодо форми та порядку їх заповнення в акті перевірки не встановлено.

Крім цього, позивачем на підтвердження експлуатації у своїй виробничо-господарській діяльності даного обладнання надано наступні документи: звіт по капітальних інвестиціях за 1 квартал 2011р.; наказ №3 від 30.03.2011р. про введення в експлуатацію станків ЦДК 5-2 (2шт.); квартальні фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за період з 1 кварталу 2011р. по 2 квартал 2013р.; оборотно-сальдові відомості по рахунку 131 за 2011 рік; картку рахунку 131: необоротні активи: станок для порізки каменю за період з 01.04.2011р. по 28.03.2013р.; видаткові накладні №У-019773 від 19.05.2011р., №У-023652 від 07.06.2011р., №У-033497 від 21.07.2011р., №У-052826 від 10.10.2011р., №617 від 28.04.2011р., №Н-000798 від 08.04.2013р. про придбання запасних частин та комплектуючих до станків, банківські виписки, якими підтверджується оплата за такі запчастини.

Відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Пірует» та його висновки ґрунтуються на даних встановлених актом перевірки від 16.06.2011р. №772/23-4/35009709 «Про проведення аналізу діяльності ПП «Пірует» (ЄДРПОУ 35009709) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.», зі змісту якого вбачається, що у ПП «Пірует» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Проте, колегія суддів вважає, що такі доводи апелянта є невірними з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Таким чином, операції за тим їх змістом, що відображено в документах податкового, бухгалтерського обліку відбулися, що позивач правомірно сформував у період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Пірует».

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у адміністративній справі №813/4260/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс