Ухвала суду № 38146299, 08.04.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/218/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/773/574/14 Категорія: 27 Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Мудренко Л. І.,

суддів - Русинчука М.М., Матвійчук Л.В.,

при секретарі - Лимар Р.С.,

з участю:

представника позивача Плеханова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2014 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про закриття провадження у справі задоволено повністю, провадження в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_2 про звернення стягнення закрито.

Не погодившись з ухвалою суду позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, судові витрати, пов'язані з подачею апеляційної скарги стягнути з відповідачів, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме положень ст. 205 ЦПК України.

В обґрунтування доводів зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що набрало законної сили судове рішення від 30.10.2010 року з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Сторонами по справі в якій постановлено судом рішення 30.10.2010 року дійсно були ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, предметом позову було звернення стягнення на предмет іпотеки, а підставою - невиконання кредитних зобов'язань відповідачем. Суд, розглядаючи вказану справу, відмовив ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову на підставі того, що банк не дотримався процедури при зверненні стягнення на предмет іпотеки, яка передбачена Законом України "Про іпотеку".

Представник позивача ПАТ КБ "ПриватБанк" Плеханов О. М. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Інші особи в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з ти х самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Визначаючи наявність передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України підстави, за якої провадження у справі підлягає закриттю, суд повинен, зокрема, враховувати, що особливістю цієї підстави закриття провадження у справі є те, що для її застосування необхідним є наявність трьох складових у сукупності, а саме тих самих сторін спору, предмету позову, підстави позову. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає подальшому розгляду і вирішенню справи на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.10.2010 року та ухвали апеляційного суду Волинської області від 08.02.2011 року, якою рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.10.2010 року залишено без змін, позивачу ПАТ КБ "ПриватБанк" в позові до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно відмовлено на підставі недотримання банком процедури при зверненні стягнення на предмет іпотеки, яка передбачена Законом України "Про іпотеку" та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (а.с. 74-75,76-77).

Не знайшли свого підтвердження в суді доводи апелянта про те, що позов у справі в якій було постановлено рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 30.10.2010 року було заявлено до двох відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а в позовній заяві поданій 09.01.2014 року - до одного відповідача ОСОБА_2

Позовні вимоги в справі, в якій було постановлено рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 30.10.2010 року, були мотивовані наступним: 02.03.2007 р. між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 100/м про надання кредиту на суму 110000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.02.2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки та договір застави. Згідно договору іпотеки відповідач надала в іпотеку належне їй майно - приміщення АДРЕСА_1. Згідно договору застави відповідач надала в заставу належне їй майно в обороті згідно переліку. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору у неї утворилась перед банком заборгованість, яка станом на 23.04.2009 року в сумі з відсотками та пенею становила 7453,78 доларів США. Банк, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 7453,78 доларів США, просив звернути стягнення на предмет іпотеки та заставлене відповідачем майно в обороті.

Як вбачається з позовної заяви ПАТ КБ "ПриватБанк", яка отримана Луцьким міськрайонним судом Волинської області 09.01.2014 року (а.с. 2-4), позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань по кредитному договору та наявність станом на 03.01.2013 року заборгованості відповідача по кредиту в сумі 232 131,03 долари США, яка складається з наступного:

- 77 307,54 доларів США заборгованості по кредиту;

- 84 353,93 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом;

- 59 385,91 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань;

- 31,28 доларів США штрафу (фіксована частина);

- 11 052,37 доларів США штрафу (процентна складова).

03.12.2013 року позивачем надіслано відповідачу письмову вимогу про усунення порушення зобов'язання за кредитним договором та повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, яка залишилась без задоволення (а.с. 19).

В рахунок погашення вказаної заборгованості в сумі 232 131,03 долари США за кредитним договором банк просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки.

Предметом позовів в обох випадках є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Онак, з наведеного слідує, що в справі, в якій було постановлено рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 30.10.2010 року сума заборгованості відповідача перед позивачем становила 7453,78 доларів США, а на час звернення позивача з позовом 09.01.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 232 131,03 долари США, тобто має місце існування заборгованості в різній сумі та в різні періоди, а отже різні підстави позовів та співрозмірність в двох випадках розміру заборгованості та вартості майна про звернення стягнення на яке просить позивач.

На підставі викладеного, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам та дослідженим матеріалам справи, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а відтак апеляційний суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2014 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: