Ухвала суду № 38146120, 02.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 р.Справа № 820/10318/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2014р. по справі № 820/10318/13-а

за позовом ТОВ "Бастіон-Сервіс"

до ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання недійсним та скасування податкрвого повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Бастіон-Сервіс" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002531502 від 07.11.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2012р. в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" відмовлено.

На зазначену постанову суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2012р. по справі № 2а-1983/12/2070 - без змін.

За результатами розгляду касаційної скарги позивача, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2013р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р. скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року адміністративний позов ТОВ "Бастіон-Сервіс" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002531502 від 07.11.2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Бастіон-Сервіс" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32,19 грн.

ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ТОВ "Бастіон-Сервіс" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Бастіон-Сервіс" по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту за період серпень 2010 р., жовтень 2010 р., листопад 2010 р., грудень 2010 р., за результатами якої складений акт перевірки №3090/15-210/32236010 від 27.10.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення підприємством позивача п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , а саме зайво віднесено до складу податкового кредиту у серпні - грудні 2010 року 39933,32 грн., у тому числі за серпень 2010 року - 2333,33 грн., за жовтень 2010 року - 14033,33 грн., за листопад 2010 року - 11533,33 грн., за грудень 2010 року - 12033,33 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002531502 від 07.11.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 49916,25 грн., з яких: 39933,0 грн. - за основним платежем, та 9983,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Підставою для зазначеного висновку слугувало твердження суб'єкта владних повноважень про завищення позивачем податкового кредиту , оскільки актом перевірки ФОП ОСОБА_1 № 679/17-212/НОМЕР_1 від 19.07.2011р. встановлено, що згідно наданих пояснень громадянка ОСОБА_1 в лютому 2010 р. зареєструвалась як підприємець за проханням громадянина ОСОБА_2, в подальшому оригінали документів про реєстрацію підприємницької діяльності за винагороду в сумі 3000,0грн. передано громадянину ОСОБА_3 Також, ОСОБА_1 були відкриті банківські рахунки, якими користувався ОСОБА_3 , фінансово-господарська діяльність нею не здійснювалась, довіреність на здійснення діяльності нікому не надавалась, звітність, накладні, рахунки-фактури та інші документи не підписувались. За наведених обставин, податковим органом зроблено висновок, з яким погодились суди попередніх інстанцій, що податкові накладні виписані не ФОП ОСОБА_1 та не довіреними особами, а тому не дають права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті здійснення ним правовідносин з вказаним контрагентом - ФОП ОСОБА_1 не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що в перевіряємий період TOB „Бастіон-Сервіс" фактично здійснювало проведення розслідувань та забезпечення безпеки, що підтверджено актом перевірки.

ТОВ "Бастіон-Сервіс" має у штаті значну кількість охоронників, тому виникає постійна необхідність у закупівлі форми як літньої так і зимової, а також необхідність у підтримці її належного зовнішнього вигляду, а саме хімчистки та пранні.

В підтвердження наведеного позивачем надана довідка ТОВ "Бастіон-Сервіс" щодо середньооблікової кількості штатних працівників ТОВ "Бастіон-Сервіс" за період серпень, жовтень, листопад та грудень 2010 року.

Крім того, зобов'язання позивача здійснювати за власний рахунок прання, чищення, поточний ремонт та хімчистку форменого одягу охоронників чітко встановлено пунктом 6.6. Колективного договору ТОВ "Бастіон-Сервіс" на 2008-2011 року, зареєстрований управлінням соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові рад 20 серпня 208 рок у за реєстровим №237.

Також, необхідність в наявності у персоналу ТОВ "Бастіон-Сервіс" форменого одягу встановленого зразку, визначено Інструкціями несення служби охоронниками ТОВ "Бастіон-Сервіс" на об'єктах замовників Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору № 01-10 від 01.10.2010 р., укладеного між ТОВ "Бастіон-Сервіс" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), Виконавець зобов'язується надати пральні послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

На виконання наведеного договору ТОВ "Бастіон-Сервіс" та ФОП ОСОБА_1 складені відповідні акти приймання передачі виконаних робіт від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р. та від 30.12.2010 р. , ФОП ОСОБА_1 виписано ТОВ "Бастіон-Сервіс" податкові накладні: № 291005 від 29.10.2010 р., № 301102 від 30.11.2010 р., № 311202 від 30.12.2010 р.

Надані послуги прання оплачені ТОВ "Бастіон-Сервіс" на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1,, що підтверджується платіжними дорученнями №131 від 16.11.2010р. у сумі 32 000,00 грн.. №179 від 15.12.2010р. у сумі 17 000,00 грн. та №'17 від 26.01.2011 року у сумі 20 000,00 грн.

Як вбачається в жовтні 2010 року випрані зимові куртки та зимові полукомбінезопи і видано персоналу, в листопаді і грудні 2010 року зібрану з персоналу літні куртки і брюки для проведення прання та поточного ремонту. Факт здавання для прання та видачі після прання форменого одягу персоналу ТОВ "Бастіон-Сервіс" підтверджується відомостями ТОВ "Бастіон-Сервіс" на здавання форми персоналом та на отримання форми.

Як вбачається з матеріалів справи , за договором №02/10 від 03.10.2010 р. ФОП ОСОБА_1 (Орендатор) передає ТОВ "Бастіон-Сервіс" (Суборендатор) в тимчасове користування автомобільний транспорт, а саме : Daewoo Nexia д/н НОМЕР_2, Toyota Corolla д/н НОМЕР_4, Daewoo Sens д/н НОМЕР_3.

За договором ТОВ "Бастіон-Сервіс" прийняло у користування три автомобіля, з метою використання їх у подальшому для здійснення контролю за постами охорони та негайного реагування.

На виконання договору надано акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме від 29.10.2010р., від 30.11.2010 р. та від 30.12.2010 р.

Після отримання орендованого автотранспорту по акту прийому-передачі ТОВ "Бастіон-Сервіс" видало наказ №2-Т від 03 жовтня 2010 року про закріплення водіїв за автотранспортом .

На виконання вимог зазначеного договору ФОП ОСОБА_1 виписані податкові накладні № 291004 від 29.10.2010 р., 301101 від 30.11.2010 р. ,№ 311201 від 30.12.2010 р.

Оплата за користування автотранспортом сплачена ТОВ "Бастіон-Сервіс", що підтверджується платіжними дорученнями №310 під 16.11.2010р. у сумі 52 200,00 грн. №178 від 01.12.2010р. у сумі 52200,000 грн. та №16 від 26.01.2011 року у сумі 52200,00 гривень.

В підтвердження використання зазначених автомобілів надано копію звіту про роботу автотранспорту за 2010 рік.

Факт використання у господарській діяльності ТОВ "Бастіон-Сервіс" автотранспорту підтверджується наявністю витрат на придбання нафтопродуктів згідно договору поставки нафтопродуктів №К-0171 від 20 вересня 2010 року, укладеного з ТОВ «Континент Нафто Трейд» та договору №09ТЛ10-112 від 09 квітня 2010 року, укладеного з ПАТ Концерн Гал нафто газ». За період жовтень-грудень 2010 року загалом придбано А-92 1710 літрів та А-95 5010 літрів, в підтвердження чого надано копії платіжних доручень та податкових накладних.

Посилання апелянта на ненадання ТОВ "Бастіон-Сервіс" копій доручень на управління орендованими автотранспортними засобами , що позбавляє можливості підтвердити використання орендованого транспорту , є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 10 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», в редакції від 24 вересня 2008 року №586-VI, яка діяла на момент використання ТОВ "Бастіон-Сервіс" автотранспортних засобів, «водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу працівників міліції, передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні документи, довіреність яка підтверджує укладання договору доручення, що встановлює виключне право повіреного на користування чи розпорядження транспортним засобом та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях)».

Таким чином, документами, які підтверджували відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух» право користування автотранспортом працівниками ТОВ "Бастіон-Сервіс" та які вони мали при собі під час здійснення поїздок були: належним чином завірені копії договору №02/10 суборенди автотранспорту від 03 жовтня 2010 року, належним чином завірені копії наказу №2-Т від 03 жовтня 2010 року про закріплення водіїв за автотранспортом та оригінали подорожних листів службового легкового автомобіля типової форми №3 на відповідну дату.

ТОВ "Бастіон-Сервіс" користувалось автотранспортними засобами на протязі п'яти місяців, тобто по лютий 2011 року включно.

ТОВ "Бастіон-Сервіс" надало до матеріалів справи копії свідоцтв про реєстрацію автомобілів: Daewoo Nexia д/н НОМЕР_2, Toyota Corolla д/н НОМЕР_4, Daewoo Sens д/н НОМЕР_3, оригінали цих свідоцтв у лютому 2011 року повернуті ТОВ "Бастіон-Сервіс" разом із автотранспортними засобами.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на не надання позивачем копії додатку №1 до договору №02/10 суборенди автотранспорту від 03 жовтня 2010 року, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається , що копія додатку №1 до договору №02/10 суборенди автотранспорту від 03 жовтня 2010 року була надана ДПІ у Московському районі міста Харкова разом з копіями інших первинних бухгалтерських до відповіді на письмовий запит ДПІ №10286/10/15-419 від 12.09.2011 року , саме на підставі цих документів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Бастіон-Сервіс" , під час проведення якої у відповідача не було жодних зауважень щодо відсутності додатку №1 до договору №02/10 суборенди автотранспорту від 03 жовтня 2010 року.

Крім того, листом від 29.12.2011р. № 147 ТОВ "Бастіон-Сервіс" на запит ДПІ у Московському районі міста Харкова від 28.12.2011р. № РУ/49488 надало документи фінансової діяльності підприємства за 2009р.,2010р. та 2011р. серед яких надано і додаток №1 до договору №02/10 суборенди автотранспорту від 03 жовтня 2010 року.

Також, з матеріалів справи вбачається , що 03.08.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Бастіон-Сервіс" укладено договір №03-08 купівлі-продажу партії товару (трикотажний спецодяг) .

За вказаним договором ФОП ОСОБА_1 (Продавець) зобов'язався передати ТОВ "Бастіон-Сервіс" (Покупець) партію товару на суму 14000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 2333,33 грн., а Покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його.

Позивачем надані видаткова накладна № 31083 від 30.09.2010 р., податкова накладна № 31083 від 31.08.2010 р. (а.с.80-81).

Вказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Надані послуги та оплата за товар по вказаним договорам оплачені ТОВ "Бастіон-Сервіс" на розрахунковий рахунок ФОН ОСОБА_1, що підтверджується платіжними дорученнями №131 від 16.11.2010 р. у сумі 32000,0 грн., №179 від 15.12.2010 р. у сумі 17000,0 грн., №17 від 26.01.2011 року у сумі 20000,0 грн., №310 від 16.11.2010 р. у сумі 52200,0 грн., №178 від 15.12.2010 р. у сумі 52200,0 грн., №16 від 26.01.2011 року у сумі 52200,0 грн. та платіжним дорученням №251 від 15.09.2010 р. у сумі 14000,0 грн.

Отриманий товар (трикотажний спецодяг) ТОВ "Бастіон-Сервіс" виданий працівникам підприємства - охоронцям, забезпечення одягом яких передбачена колективним договорм.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_1 мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Крім того , постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 р. , яка набрала законної сили по справі №820/5302/13-а підтверджено господарські взаємовідносини підприємства позивача з ФОП ОСОБА_1 в рамках договорів №01/10 від 01.10.2010р. та № 02/10 від 03.10.2010 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.09.2013 р. по даній справі зазначено про безпідставність висновків податкового органу, які відображені в описовій частині акту перевірки щодо діяльності контрагента позивача - ФОП ОСОБА_1

Відповідачем по справі не надано жодного доказу в підтвердження того, що податкові накладні виписані не власноруч ФОП ОСОБА_1

Посилання відповідача на письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 від 17.06.2011р. та протокол допиту свідка, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надано відомостей стосовно того, яким чином та в рамках яких дій, передбачених кримінальним або іншим законодавством, були відібрані вказані пояснення.

Стосовно посилання відповідача у апеляційній скарзі про відсутність довіреності, колегія суддів зазначає , що господарська діяльність з ФОП ОСОБА_1 здійснювалась ТОВ "Бастіон-Сервіс" через представника ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 14 травня 2010 року за реєстровим №1212, копія якої долучена до матеріалів справи.

Крім, того ТОВ "Бастіон-Сервіс" також надало до матеріалів справи копію витягу з Реєстру Довіреностей, який підтверджує, що на момент здійснення господарської діяльності ТОВ "Бастіон-Сервіс" з ФОП ОСОБА_1 довіреність не відкликалась і є дійсною.

Посилання на те, що ФОП ОСОБА_1 зареєструвалась як фізична особа-підприємець без мети здійснення підприємницької діяльності та не вела фактичну господарську діяльність, які викладені у акті перевірки з посиланням на службову записку відділу податкової міліції Лозівської ОДПІ не підтверджені жодним належним та достовірним доказом, що ФОП ОСОБА_1 чи інша особа, яка діяла від її імені, притягнута до кримінальної відповідальності за здійснення противоправних дій.

Правовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002531502 від 07.11.2011 року не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2014р. по справі № 820/10318/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 07.04.2014 р.