Вирок № 38144145, 10.04.2014, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №750/952/14

Провадження №1-кп/750/48/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Чернігів Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого - судді Мурашко І.А.,

при секретарі - Ревенок Н.В.,

з участю прокурора - Подоприхіна М.Г.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

законного представника потерпілого - ОСОБА_4,

представника потерпілої - ОСОБА_5,

обвинуваченого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження №12013260010005894 по обвинуваченню:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. М. Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, працює кухарем у ресторані "Скатерть Самобранка" ПП "Мережа козирна карта"(м.Київ), раніше судимий: 05.06.2001 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ст.17, ч.3 ст.81, ст.44, ст.45 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 1 рік; 07.12.2001 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст.289, ст.69, ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 15.05.2002 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі; 17.12.2008 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.1 ст.125 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.; 12.10.2009 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, зареєстрований: АДРЕСА_1, проживає: АДРЕСА_2,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6, 22.11.2013 року, о 16.50, керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21033", реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався у м. Чернігові по вул.Г.Чорнобиля зі сторони вул. Київська у напрямку пр.Миру.

Рухаючись у вказаному напрямку, у районі будинку №10 по вул.Г.Чорнобиля, ОСОБА_6 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не вибрав швидкість руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, не надав дорогу пішоходам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перетинали проїжджу частину вул. Г. Чорнобиля по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, та скоїв на них наїзд.

В результаті наїзду пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки в середній третині без зміщення, забитої рани лівої гомілки, саден обох гомілок, які, у своїй сукупності, згідно висновку судово-медичної експертизи №5 від 08.01.2014 року, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритих уламкових переломів обох кісток правої гомілки в нижній третині зі зміщенням, саден гомілково-ступневого суглобу, які, у своїй сукупності, згідно висновку судово-медичної експертизи №39 від 17.01.2014 року, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: розриву латеральної бокової зв'язки лівого колінного суглобу, крайового перелому голівки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, пошкодження зв'язок шийного відділу хребта, множинних різаних ран обох кистей, множинних саден, гематом, забиття лівого та правого колінних суглобів, які, у своїй сукупності, згідно висновку судово-медичної експертизи №40 від 17.01.2014 року, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п.п.2.3 б), 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху України, що стало причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України визнав повністю та показав, що він, 22.11.2013 року, приблизно о 16.50, керував автомобілем "ВАЗ 2103", номерний знак НОМЕР_2, та їхав по вул. Г.Чорнобиля від вул.Київська зі швидкістю приблизно 60 км/год. У цей час йшов дощ та було темно. Після того, як він побачив знак пішохідного переходу, то "скинув" газ та їхав накатом, оскільки була погана видимість. Зверху спускалась машина, яка, приблизно за п'ятнадцять метрів від пішохідного переходу, осліпила його фарами, а тому він не помітив, що водій того автомобіля хоче пропустити пішоходів. Перед тим, як його засліпило, пішоходів він не бачив, а побачив їх тоді, коли вони зайшли на його смугу руху. Пішоходи рухались по пішохідному переходу зліва направо по ходу руху його автомобіля. Коли він помітив пішоходів, то вони були перед його машиною приблизно за п'ять метрів. Він почав гальмувати, різко натиснувши на гальма, крутнув кермом, після чого машину розвернуло та почало нести, і машина зіткнулась з людьми. Потерпіла ОСОБА_3 впала на капот його машини, а інших потерпілих він зачепив боком чи якось по іншому. Згоден, що потерпілі отримали тілесні ушкодження від його дій. Щиро каявся у скоєному. Цивільні позови прокурора та потерпілих у частині відшкодування матеріальної шкоди не заперечував, а у частині відшкодування моральної шкоди визнав частково, а саме позов ОСОБА_2 визнав у сумі 10 000 грн., ОСОБА_4 у сумі 10 000 грн., а позов ОСОБА_3 у сумі 20 000 грн.

Допитана у судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_2 показала, що 22.11.2013 року, приблизно о 17.00, вона разом з сином ОСОБА_1 вийшла з автобусу на зупинці по вул.Г.Чорнобиля. З ними на зупинці також вийшла потерпіла ОСОБА_3 Вони зупинились перед пішохідним переходом, а коли вони вийшли на перехід, то машина зліва зупинилась, після чого вони пішли переходити дорогу, а потім відбувся удар і вона опинилась на асфальті. Вона розуміла, що їх збила машина, стала шукати дитину, і побачила, що дитину тримає невідомій чоловік. Свій цивільний позов підтримала у повному обсязі. Просила призначити обвинуваченому найсуворішу міру покарання, однак вказала, якщо він компенсує їй моральну шкоду, то не треба обвинуваченого позбавляти волі.

Допитана у судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_3 показала, що 22.11.2013 року, приблизно о 17.00, вона поверталась із району "Масани" на автобусі маршруту №21 та вийшла на зупинці по вул.Г.Чорнобиля. З нею вийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Потім вони підійшли до пішохідного переходу, який був освітлений, і стали чекати, коли зупиняться автомобілі. Зліва від них зупинилась машина і вони почали переходити дорогу, а потім вона відчула удар справа, після чого опинилась на асфальті. Вона зрозуміла, що у неї пошкоджена нога, оскільки відчувала біль. Внаслідок отриманої нею травми їй надана друга група інвалідності, а її нога спотворена шрамами. Свій цивільний позов підтримала, просила всі суми, що вказані у позові, стягнути з обвинуваченого. Не вважає за необхідне позбавляти обвинуваченого волі.

Допитаний у судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, показав, що переходив дорогу з матір'ю, і його збила машина. Як їхала машина не бачив.

ОСОБА_4, який є законним представником потерпілого ОСОБА_1, підтримав цивільний позов та вказав, що до обвинуваченого необхідно застосувати покарання у вигляді обмеження волі.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показав, що він є не стільки свідком, скільки є потерпілим. У листопаді 2013 року, більш точної дати не пам'ятає, о 16.40, він керував автомобілем та їхав у напрямку "Ялівщини", рухаючись з ближнім світлом фар. Він зупинився перед пішохідним переходом та пропустив двох жінок з дитиною, які переходили дорогу по переходу, а на зустріч їхав автомобіль "Жигулі", який, на переході, збив цих жінок та дитину, після чого цей автомобіль понесло і він вдарив його автомобіль. Одна із жінок перелетіла через цей автомобіль та впала біля його автомобіля.

Винуватість ОСОБА_6 у вищеописаному обвинуваченні, крім показань самого обвинуваченого, потерпілих та свідка, також підтверджується іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- рапортом оперативного чергового ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, відповідно до якого, до чергової частини ЧМВ УМВС України в Чернігівській області 22.11.2013 року надійшла інформація про дорожньо-транспортну пригоду біля річки Стрижень по вул.Г.Чорнобиля;

- рапортом оперативного чергового ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, відповідно до якого, до чергової частини ЧМВ УМВС України в Чернігівській області 22.11.2013 року, о 18.55, надійшла інформація про поміщення до Чернігівської обласної дитячої лікарні ОСОБА_1;

- рапортом слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, відповідно до якого, ОСОБА_6, рухаючись зі сторони вул.Київська у напрямку пр.Миру, по вул.Г.Чорнобиля, скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які отримали тілесні ушкодження та доставлені до медичних закладів швидкою допомогою;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього, відповідно до яких, огляд місця дорожньо-транспортної пригоди проводився у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_9, і на місці пригоди перебували транспортні засоби "ВАЗ 21033", державний номерний знак НОМЕР_2, та "Fiat Linea", державний номерний знак НОМЕР_3;

- актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу "ВАЗ 21033", державний номерний знак НОМЕР_2, відповідно до якого вказані механічні пошкодження транспортного засобу;

- актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу "Fiat Linea", державний номерний знак НОМЕР_3, відповідно до якого вказані механічні пошкодження транспортного засобу;

- висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_1 №5 від 08.01.2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_1, згідно наданої медичної документації, маються тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки в середній третині без зміщення, забитої рани лівої гомілки, саден обох гомілок, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів і могли утворитись 22.11.2013 року за обставин, викладених в описовій частині постанови; закритий уламковий перелом правої великогомілкової кістки в середній третині без зміщення відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, строком понад 21 день, забита рана лівої гомілки відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а садна обох гомілок кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження;

- висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 №39 від 17.01.2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_3, згідно наданої медичної документації, маються тілесні ушкодження у вигляді: закритих уламкових переломів обох кісток правої гомілки в нижній третині зі зміщенням, саден гомілково-ступневого суглобу, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів, могли утворитись 22.11.2013 року за обставин, викладених в описовій частині постанови, і у сукупності відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, строком понад 21 день;

- висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_2 №40 від 17.01.2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_2, згідно наданої медичної документації, маються тілесні ушкодження у вигляді: розриву латеральної бокової зв'язки лівого колінного суглобу, крайового перелому голівки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, пошкодження зв'язок шийного відділу хребта, множинних різаних ран обох кистей, множинних саден, гематом, забиття лівого та правого колінних суглобів, котрі виникли: множинні різані рани обох кистей внаслідок дії гострих предметів, інші ушкодження від дії тупих, твердих предметів і могли утворитись 22.11.2013 року за обставин, викладених в описовій частині постанови; розрив латеральної бокової зв'язки лівого колінного суглобу, крайовий перелом голівки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, садна, гематоми лівого колінного суглобу відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, строком понад 21 день; пошкодження зв'язок шийного відділу хребта, множинні різані рани обох кистей, садна, гематоми, забиття правого колінного суглобу кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- висновком експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди №19 від 15.01.2014 року, згідно якого, відповідно до наданих матеріалів кримінального провадження, у дорожній обстановці, що випливає з фабули постанови про призначення експертизи, виходячи з технічних вимог ПДР, за умови, що водій весь час з початку виходу пішоходів на проїзну частину мав змогу спостерігати їх, а також водій побачив їх коли пішоходи вже знаходилися у русі на пішохідному переході на смузі свого руху, водію автомобіля "ВАЗ 21033", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_6 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п.12.2, п.18.1 ПДР України.

Дослідивши вищевказані докази, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_6 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, на підставі досліджених доказів, що містять фактичні дані, які у своїй сукупності повністю узгоджуються між собою, і вказують на винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, що викладені в обвинуваченні.

З врахуванням викладеного, дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, що злочин ОСОБА_6 вчинено з необережності, конкретні обставини провадження: кількість потерпілих, тяжкість отриманих ними тілесних ушкоджень, що одній з потерпілих внаслідок отриманих трав надано другу групу інвалідності, і що вона пересувається за допомогою милиць, вік кожного з потерпілих, в тому числі, що один з потерпілих є малолітнім, що потерпілим заподіяно тілесні ушкодження, коли вони рухалися по пішохідному переходу, що у сукупності вказує на підвищену суспільну небезпечність дій обвинуваченого, наявність цивільних позовів прокурора та потерпілих, що шкода задана злочином потерпілим не відшкодована, що обвинуваченим не відшкодовано витрати, понесені закладами охорони здоров'я на лікування потерпілих, думку потерпілих щодо призначення обвинуваченому покарання, особу обвинуваченого - його вік, освіту, сімейний стан, а саме те, що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, і що у нього матір є інвалідом, з якою обвинувачений разом не проживає, при цьому суд враховує, що з матір'ю проживає його рідна тітка, і що він має сім рідних братів та сестер, які можуть надати допомогу, матеріальний стан обвинуваченого, що обвинувачений працює, стан його здоров'я, формально позитивну характеристику за місцем проживання, дані про притягнення обвинуваченого до адміністративної та кримінальної відповідальності, що новий злочин обвинувачений, хоч і з необережності, але вчинив у період непогашеної судимості.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд вважає: щире каяття.

Враховуючи, що обвинувачений вчинив злочин з необережності, обставини вчинення злочину, суд приходить до висновку, що відсутня така обтяжуюча покарання обставина, як вчинення злочину щодо малолітнього. Таким чином, суд вважає, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, у судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі ближче до максимальної межі санкції частини статті КК України, якою передбачено покарання за вчинений обвинуваченим злочин, при цьому, з урахуванням кількості потерпілих, тяжкості отриманих ними тілесних ушкоджень та наслідків від отриманих ними тілесних ушкоджень, віку кожного з потерпілих, в тому числі, що один з потерпілих є малолітнім, що потерпілим заподіяно тілесні ушкодження, коли вони рухалися по пішохідному переходу, думки потерпілої ОСОБА_2 та законного представника потерпілого ОСОБА_4 щодо призначення покарання обвинуваченому, суд приходить до висновку про відсутність можливості звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Щодо можливості призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, то суд, враховує наступні обставини, а саме те, що обвинувачений працює, характер його трудової діяльності, його стан здоров'я, освіту, його сімейний стан, які у своїй сукупності вказують, що обвинувачений може виконувати роботу, виконання якої не пов'язано з обов'язковою наявністю у нього права на керування транспортним засобом, характер порушення ним правил дорожнього руху, а саме п.18.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до наїзду на трьох пішоходів на пішохідному переході, один з яких є малолітнім, яке є грубим, наслідки вчиненого ним злочину, і приходить до висновку, що обвинуваченого слід позбавити права керувати транспортними засобами, що передбачено санкцією частини статті КК України, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого.

Вказане вище покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільні позови прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих обґрунтовані, не заперечуються обвинуваченим, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про позови ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Цивільний позов ОСОБА_2 у частині стягнення матеріальної шкоди, не заперечувався обвинуваченим, але доведений документами, які підтверджують понесені витрати на лікування, частково, оскільки кошти, сплачені ОСОБА_2, як благодійні внески, не є витратами на лікування, а тому відшкодуванню не підлягають. За вказаних підстав не підлягають відшкодуванню комісійні платежі банку при перерахуванні благодійних внесків. В іншій частині щодо стягнення матеріальної шкоди позов обґрунтований, оскільки доводиться, як чеками, доданими до позову, так і доказами, що були досліджені у судовому засіданні. Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд враховує наслідки, які настали від дій обвинуваченого, обґрунтування позивачем моральної шкоди щодо глибини фізичних та душевних страждань, матеріальний стан обвинуваченого та позивача, а також вимоги розумності та справедливості, і приходить до висновку, що позов у цій частині підлягає частковому задоволенню у сумі 13 000 грн. Судовий збір стягненню з обвинуваченого не підлягає, оскільки його сплата при розгляді цивільного позову в кримінальному провадженні, не передбачена КПК України.

Цивільний позов ОСОБА_4 у частині стягнення матеріальної шкоди, не заперечувався обвинуваченим, доведений, як документами, які підтверджують понесені витрати на лікування, так і доказами, що були досліджені у судовому засіданні, а тому підлягає задоволенню у цій частині у повному обсязі. Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд враховує наслідки, які настали від дій обвинуваченого, обґрунтування представником позивача моральної шкоди щодо глибини фізичних та душевних страждань, матеріальний стан обвинуваченого та позивача, а також вимоги розумності та справедливості, і приходить до висновку, що позов у цій частині підлягає частковому задоволенню у сумі 16 000 грн. Судовий збір стягненню з обвинуваченого не підлягає, оскільки його сплата при розгляді цивільного позову в кримінальному провадженні, не передбачена КПК України.

Цивільний позов ОСОБА_3 у частині стягнення матеріальної шкоди, не заперечувався обвинуваченим, доведений, як документами, які підтверджують понесені витрати позивачем, так і доказами, що були досліджені у судовому засіданні, а тому підлягає задоволенню у цій частині у повному обсязі. Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд враховує наслідки, які настали від дій обвинуваченого, обґрунтування позивачем моральної шкоди щодо глибини фізичних та душевних страждань, матеріальний стан обвинуваченого та позивача, а також вимоги розумності та справедливості, і приходить до висновку, що позов у цій частині підлягає частковому задоволенню у сумі 30 000 грн. При вирішенні цивільного позову ОСОБА_3, суд враховує, що позивач просила стягнути суми, що вказані у позові, з обвинуваченого. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку з обвинуваченого стягуються на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, але документів на підтвердження витрат на правову допомогу, суду не надано. Вказівка у договорі(а.п.39), що клієнт зобов'язаний сплатити адвокату 5 000 грн., не є фактом оплати послуг з надання правової допомоги. За вказаних обставин, позов ОСОБА_3 у цій частині підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє позивача права пред'явити позов щодо відшкодування витрат на правову допомогу у порядку цивільного судочинства.

Речові докази: транспортний засіб "ВАЗ 21033", реєстраційний номер НОМЕР_2, - необхідно повернути ОСОБА_10, а "Fiat Linea", державний номерний знак НОМЕР_3, - необхідно повернути ОСОБА_9

Ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 26.11.2013 року про накладення арешту на автомобіль "ВАЗ 21033", реєстраційний номер НОМЕР_2, - необхідно скасувати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні у сумі 391,20 грн. на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Заяви законного представника позивача ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_2 про повернення судового збору обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Цивільний позов прокурора на суму 2529,12 грн. задовольнити, стягнути з ОСОБА_6 2529,12 грн. на користь місцевого бюджету(р/р 31413544700002 ГУДКСУ в м. Чернігові, МФО 853592, код надходження 38054398).

Цивільний позов прокурора на суму 363,30 грн. задовольнити, стягнути з ОСОБА_6 363,30 грн. на користь обласного бюджету(р/р 35418001022677 ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код надходження 02006604).

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_6 2 185,04 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 13 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_6 92,05 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 16 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_6 19 890,68 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3.

Позов ОСОБА_3 у частині стягнення з ОСОБА_6 5 000 грн. витрат на правову допомогу - залишити без розгляду.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.11.2013 року про накладення арешту на автомобіль "ВАЗ 21033", реєстраційний номер НОМЕР_2, - скасувати.

Речовий доказ: транспортний засіб "ВАЗ 21033", реєстраційний номер НОМЕР_2, - повернути ОСОБА_10.

Речовий доказ: транспортний засіб "Fiat Linea", державний номерний знак НОМЕР_3, - повернути ОСОБА_9.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 391,20 грн. процесуальних витрат.

Заяву ОСОБА_4 про повернення судового збору задовольнити, повернути ОСОБА_4(ідентифікаційний номер НОМЕР_4) судовий збір у сумі 200 грн., сплачений відповідно до квитанції №21/22 від 25.02.2014 року у Філії "Чернігівське обласне управління АТ "Ощадбанк".

Заяву ОСОБА_2 про повернення судового збору задовольнити, повернути ОСОБА_2(ідентифікаційний номер НОМЕР_5) судовий збір у сумі 200 грн., сплачений відповідно до квитанції №23/24 від 25.02.2014 року у Філії "Чернігівське обласне управління АТ "Ощадбанк".

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: І.А.Мурашко