Рішення № 38141179, 02.04.2014, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/11607/13-ц

пр.№ 2/464/331/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2014 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі : головуючої-судді Бойко О.М.

при секретарі Грицунь З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши вимоги якого просить визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладений 04.11.1999р. між ОСОБА_4, директором ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_3, директором ПП «Бізнес». В обґрунтування позову покликається на те, що 25.04.2005 року між ним, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОТВП «Ярмарх» укладено договір купівлі-продажу за яким придбано нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Відповідно до умов договору за дане приміщення покупцями сплачено кошти, а договір купівлі-продажу зареєстровано. В подальшому відповідач повідомив про наявність іншого договору купівлі-продажу цього ж приміщення, укладеного 04.11.1999 року між ним та ОСОБА_4 У зв»язку із цим ОСОБА_3 звертався до Галицького районного суду м. Львова з позовом про визнання спірного договору дійсним і визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.04.2005 року, рішенням суду у задоволенні його позову було відмовлено. Проте, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007р. визнано договір купівлі-продажу від 04.11.1999 року дійсним, а укладений ним договір від 25.04.2005 poку недійсним. Ухвалою Верховного Суду України від 22.02.2012 року рішення Апеляційного суду Львівської області в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу від 04.11.1999 року скасовано і постановлено у позові ОСОБА_3 про визнання договору дійсним відмовити. Однак, покупцями майнового комплексу, поставлено під сумнів достовірність договору від 04.11.1999р., що спонукало їх звернутися із заявою до правоохоронних органів. Постановою Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області від 25.10. 2008 року порушено кримінальну справу № 143-2120 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 358 КК України за фактом вчинення невстановленими особами підробки та використання завідомо підробленого документу - договору від 04.11.1999 року купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1, що підписаний директором ТОВ «Ярмах»ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в якому невстановлені особи виконали підпис від імені ОСОБА_4 та поставили відтиск підробленої печатки ОТВП у формі ТОВ «Ярмах». Постановою слідчого позивача у даній справі визнаний потерпілим. В процесі досудового слідства було призначено та проведено ряд експертиз, про результати яких позивач дізнався 17.10.2013р. Відповідно до висновку №204/235 судово-технічної експертизи реквізитів документів та судово-технічної експертизи друкарських форм встановлено, що відтиск круглої печатки від імені ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», який знаходиться у оспорюваному договорі купівлі-продажу від 04.11.1999р. нанесений не круглою печаткою ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», вільні зразки якої надані на дослідження, а іншою рельєфною еластичною (гумовою або фото полімерною ) друкарською формою за допомогою водорозчинної фарбувальної речовини. Відповідно до висновку №731/732 судово-технічної експертизи реквізитів документів та судово-технічної експертизи друкарських форм відтиск круглої печатки ПП «Бізнес», який знаходиться у оспорюваному договорі купівлі-продажу від 04.11.1999р. нанесений в період вересня 2003р. - листопада 2004р. Оскільки вказані висновки експертиз однозначно свідчать про підробку вказаного договору вважає, що такий договір є недійсним. Зважаючи, що ці дані стали відомі позивачу після ознайомлення із висновками експертиз просить поновити пропущений строк позовної давності.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просять позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим відповідно до ст.224 ЦПК України розглянути справу заочно у його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи ТзОВ «Ярмарх» позов підтримав, вважає оспорюваний правочин недійсним, просить його задоволити.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника третьої особи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.11.1999 року між ОСОБА_4, як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов'язання/, відповідно до якого продавець продала покупцю приміщення майнового комплексу (магазин) загальною площею 1280 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

25.04.2005 року між ОТВП у формі ТОВ «Ярмарх», як продавцем, та ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, як покупцями, укладено договір купівлі-продажу будівлі, за умовами якого продавець продав, а покупці купили в рівних частках, тобто по 1/3 частці кожен, будівлю магазину, позначену в технічному паспорті літерою «А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до положень п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. З огляду на те, що оспорюваний договір укладено 04.11.1999 року, тобто, до набрання чинності ЦК України, суд вважає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу УРСР (1963 року).

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 14.08.2007р. в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОТВП у формі ТОВ «Ярмарх», ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-проважу від 04.11.1999 року дійсним, визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, визнання договору купівлі-продажу від 25.04.2005 року недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності- відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано дійсним укладений 04.11.1999 року ОСОБА_3 з TOB «Ярмарх» договір купівлі-продажу нежилого приміщення по АДРЕСА_1 і визнано за ОСОБА_3 право власності на це приміщення. Визнано недійсним укладений 25.04.2005 року TOB «Ярмарх» з ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу цього ж приміщення та зобов'язано зазначених осіб не чинити ОСОБА_3 перешкод у його користуванні.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.05.2008 року рішення Апеляційного суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22.02.2012 року рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 року в частин визнання дійсним укладеного 04.11.1999 року ОСОБА_3 з ОТВП ТОВ «Ярмарх» договору купівлі-продажу нежилого приміщення по АДРЕСА_1, а також ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 12.05.2008 року в частині залишення зазначеної частини рішення апеляційного суду без змін скасовано. У позові ОСОБА_3 про визнання договору дійсним відмовлено, в решті рішення апеляційного суду Львівської області залишено без змін.

Відтак, на даний час існує рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.04.2005р.

Згідно ст.41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Статтею 48 зазначеного Кодексу було визначено одну із підстав недійсності угоди та наслідки недійсності, зокрема, визначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Відповідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якою роз»яснюються положення ст.48 Цивільного кодексу УРСР (ред.1963р.) у визнання угоди недійсною з підстав визначених ст.48 цього Кодексу необхідно вказувати і нормативний акт, вимогам якого не відповідає угода. Пунктом 2 зазначеної постанови також передбачений обов»язок при визнанні угоди недійсною одночасного вирішення питання застосування наслідків недійсності угоди .

Виходячи із зазначених положень Цивільного кодексу УРСР при визнанні угоди недійсною повинно вирішуватись питання і застосування передбачених законом наслідків (повернення сторін в попередній стан або відшкодування шкоди). Відтак, із позовом про визнання угод недійсними вправі звернутись сторонами угоди або інші заінтересовані особи.

Відповідно до ст.3 ЦПК України право на звернення до суду з позовом має кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Проте, як встановлено судом існує рішення суду, яке набрало законної сили про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 25.04.2005р. укладеного із позивачем, відтак, позивач не вправі оспорювати угоду, укладену 04.11.1999р., оскільки навіть у випадку визнання судом такої угоди недійсною майновий комплекс по АДРЕСА_1, за наслідками недійсності угоди, підлягає поверненню у власність ТзОВ «Ярмарх», а не позивача ОСОБА_2

Відповідно до ст.3 ЦПК України право на звернення до суду з з позовом має кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним зважаючи на відсутність обставин, які свідчать про порушення прав та інтересів позивача

На підставі п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст. 41, 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) та керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 154, 169, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсними - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуюча: