Постанова № 38140816, 07.04.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1167/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року 11 год. 50 хв.м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіНіколайчука М.Є. при секретаріГук В.В. за участі:представника позивача, представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхіменерго" до Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про арешт коштів боржника №35648355 від 20.04.2013.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.02.2013 відповідач виніс оскаржувану постанову, відповідно до якої були арештовані розрахункові рахунки позивача №26009001351870 і №26058041351870, МФО 300528 у Публічному акціонерному товаристві "ОТП Банк". Вказану постанову вважає протиправною, з огляду на те, що нею накладено арешт на рахунки позивача, на яких обліковуються кошти для виплати заробітної плати працівникам товариства, а згідно положень ст.43 Конституції України, ч.5 ст.97 КЗпП, ст.ст.15, 21, 24 ЗУ «Про оплату праці», оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Станом на день звернення до суду у позивача наявна заборгованість перед працівниками в сумі 139845,62 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 20.04.2013 Другий міський відділ ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції у зв'язку з примусовим виконанням зведеного виконавчого провадження №35648355 від 11.12.2012 виніс постанову про арешт коштів боржника - ТОВ «Укрхіменерго» в загальній сумі 1 665 478,28 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках позивача №26009001351870 і №26058041351870, МФО 300528 у Публічному акціонерному товаристві "ОТП Банк".

Перевіряючи оскаржувану постанову на відповідність критеріям, які визначені у ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд не може визнати їх такими, що повністю прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з урахуванням усіх обставин, які мали значення для їх прийняття.

Визначення умов і порядку виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, № 606-XIV зі змінами і доповненнями (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст.11 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 статті 11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Стаття 50 Закону №606-XIV передбачає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Поряд з цим, Конституцією України, норми якої є нормами прямої дії, гарантовано право громадян України на працю та її гідну оплату.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР, із змінами та доповненнями, визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі -підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до положень ст. 115 Кодексу Законів про працю України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, із змінами та доповненнями, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Частина 5 статті 97 Кодексу законів про працю України встановлює, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Конвенції Про захист заробітної плати, ратифікованої Україною 04.08.1961 р., заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівників і його сім'ї.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

В положеннях Бюджетного кодексу України визначено перелік захищених видатків, до яких належать, зокрема, і заробітна плата та нарахування на заробітну плату.

Так, відповідно до ст. 55 Бюджетного кодексу України, захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Згідно з ч.2 ст.55 Бюджетного кодексу України, захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на: оплату праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, обслуговування державного боргу, поточні трансферти населенню та ін.

Відповідно до абз.3 п.п.1 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

Таким чином, накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ «Укрхіменерго», на які спрямовуються кошти для виплати заробітної плати, у даному випадку суперечить положенням вище перелічених нормативно-правових актів.

В адміністративному позові зазначено, що станом на день звернення до суду у позивача наявна заборгованість перед працівниками в сумі 139845,62 грн., проте у судовому засіданні представник відповідача зауважив, що згідно облікової картки на зведене виконавче провадження №ЄДРВП 35648355 на виконанні Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції перебуває виконавчий лист №686/3765/14-ц від 06.03.2014, що видав Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області на загальну суму 26795,73 грн. по невиплаченій заробітній платі, стягувачем за яким є ОСОБА_3. Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 за 1 квартал 2014 року, поданої позивачем, до суми невиплаченої заробітної плати включено і заборгованість з її виплати ОСОБА_3 у сумі 26,795,73 грн.

Зважаючи на це, з зазначеної позивачем заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам товариства в розмірі 139845,62 грн. слід виключити суму 26,795,73 грн., оскільки вказана заборгованість буде стягнута безпосередньо державним виконавцем.

Суд, дослідивши додані до матеріалів справи документи, дійшов висновку про доцільність зроблених відповідачем зауважень.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, а саме скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів боржника №35648355 від 20.04.2013 в частині накладення арешту на кошти ТОВ «Укрхіменерго» в загальній сумі 113049,89 грн. (139845,62 грн. - 26,795,73 грн. = 113049,89 грн.) для виплати заробітної плати працівникам товариства.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції №35648355 від 20.04.2013 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхіменерго» в загальній сумі 113049 (сто тринадцять тисяч сорок дев'ять) грн. 89 коп., які знаходяться на розрахунковому рахунку №26009001351870 і №26058041351870 МФО 300528 у Публічному акціонерному товаристві «ОТП Банк», для виплати заробітної плати працівникам товариства.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхіменерго» (код ЄДРПОУ - 37098392) судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. шляхом їх безспірного списання з рахунку Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя М.Є. Ніколайчук"Згідно з оригіналом" Суддя М.Є. Ніколайчук