Ухвала суду № 38139052, 18.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 267/734/13-ц Номер провадження 22-ц/775/544/2014

Єдиний унікальний номер 2-3489/11

Справа № 22ц-775/544/14 Головуючий 1 інстанції Колієв С.А.

Категорія 51 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Кішкіної І.В., Кіянової С.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою приватного виробничого підприємства «Гірник-95» на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виробничого підприємства «Гірник-95» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 до приватного виробничого підприємства «Гірник-95» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

З приватного виробничого підприємства «Гірник-95» на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в сумі 9000 грн., на користь держави стягнуто судовий збір.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ПВП «Гірник-95» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким стягнути на користь ОСОБА_1 3607,44 грн., з тих підстав, що суд не врахував, що позивач окрім ПВП «Гірник-95» працював і на інших підприємствах вугільної промисловості з шкідливим умовами праці, в результаті чого отримав професійне захворювання, а тому моральна шкода повинна бути стягнута пропорційно до відпрацьованого на підприємстві відповідача часу.

Представник відповідача ПВП «Гірник-95» в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм за № 4226 від 03 лютого 2014 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм за № 4227 від 03 лютого 2014 року.

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи позивача, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачеві завдано моральну шкоду, яку має відшкодувати відповідач.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 у період з 1990 року по 2012 рік працював на підприємствах вугільної промисловості: з 08 жовтня 1990 року по 06 червня 1995 року ОСОБА_1 в шахтоуправлінні «Жовтневе» ВО «Макіїввугілля» учнем вантажника, учнем гірника підземного, гірником підземним, учнем гірника очисного забою, гірником очисного забою підземним; з 13 червня 1995 року по 04 серпня 1996 року на шахті «60 років Радянської України» гірником очисного забою; з 21 серпня 1996 року по 17 лютого 1997 року на шахті № 10-біс ВО «Макіїввугілля» ГРОЗ; з 21 лютого 1997 року по 23 червня 2001 року на малому приватному виробничому підприємстві «Гірник-95» ГРОЗ; з 02 липня 2001 року по 02 вересня 2006 року на «шахті ім.Бажанова» ДХК «Макіїввугілля» ГРОЗ; з 13 вересня 2006 року по 16 листопада 2008 року в ВАТ «Укрвуглебуд» ГРОЗ; з 15 листопада 2008 року на ПВП «Гірник-95» ГРОЗ, 07 вересня 2012 року звільнений на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.6-9).

Згідно із актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 28 вересня 2012 року за формою П-4, ОСОБА_1, працюючи у підземних умовах праці піддавався впливу комплексу шкідливих виробничих факторів: пилу фіброгенної дії, виробничого шуму, локальної вібрації, важкості та напруженості праці, несприятливого мікроклімату. Професійне захворювання виникло за обставин: недосконалість технологічних процесів при видобутку кам'яного вугілля на підприємствах вугільної промисловості, в тому числі праці на ПВП «Гірник-95» протягом 7 років 8 місяців; причина виникнення професійного захворювання - тривалий вплив у процесі трудової діяльності на організм пилу фіброгенної дії у концентрації, яка перевищує гранично допустимі норми (а.с.10-13).

Згідно висновку МСЕК від 24 жовтня 2012 року ОСОБА_1 вперше було встановлено стійку професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 30% та третю групу інвалідності (а.с.21).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримавши професійне захворювання, яке призвело до втрати професійної працездатності, отримав як фізичну так і психічну біль, що відклалось на його житті в подальшому, отже він має право на відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності і справедливості.

З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Висновки суду першої інстанції, що втрата працездатності виникла внаслідок професійного захворювання на виробництві відповідача, де позивач працював в умовах шкідливих для здоров'я, правильні та підтверджені доказами по справі, а тому доводи апелянта, що відповідач не приховував від позивача важкість і шкідливість технологічного процесу, правила охорони праці не порушував, а тому протиправних дій відносно позивача не вчиняв, не беруться до уваги.

Також суд дійшов правильних висновків, що наявність моральних страждань ОСОБА_1 доведена і їх він зазнав у зв'язку з професійним захворюванням, в результаті якого він втратив працездатність.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Доводи апелянта про доведеність факту моральної шкоди лише при наявності висновку медико-соціальної експертної комісії не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умов тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або на уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступень втрати професійної працездатності та негативні наслідки погіршення здоров'я, і враховуючи конкретні обставини справи вірно визначив розмір заподіяної моральної шкоди, стягнувши її компенсацію з відповідача.

Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода повинна бути стягнута пропорційно до відпрацьованого на підприємстві відповідача часу, оскільки як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 11 своєї постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у разі настання страхового випадку Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, страхові виплати, передбачені ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV. Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності, зокрема і грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу приватного виробничого підприємства «Гірник-95» відхилити.

Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді